Реферат: Прийоми і правила стрільби з малокаліберної гвинтівки

Безпека під час проведення стрільби з малокалібер­ної гвинтівки вимагає її чіткої організації, знання і точ­ного дотримання порядку і правил, встановлених на стрільбищі або в тирі, високої дисциплінованості всіх учасників стрільби.

Щоб не допустити нещасних випадків і гарантувати безпеку тих, хто стріляє, і тих, хто перебуває на стріль­бищі або в тирі, забороняється:

вести стрільбу з несправної зброї;

брати на вогневому рубежі зброю, торкатися її, підходити до неї без дозволу керівника стрільби;

заряджати і передавати зброю без команди керівника;

прицілюватися в мішені навіть незарядженою збро­єю, якщо біля мішеней перебувають люди;

спрямовувати зброю вбік або назад, а також в людей, в якому б стані зброя не була (незаряджена, несправна, навчальна, розібрана);

виносити заряджену зброю з лінії вогню;

перебувати на лінії вогню тим, хто не входить до змі­ни, що стріляє;

залишати на лінії вогню заряджену або з відкритим затвором зброю;

використовувати гвинтівки і патрони до них в цілях, не пов'язаних з виконанням Програми допризовної під­готовки юнаків;

розбирати патрони, запали до ручних гранат, запре­совані та завальцьовані деталі зброї.

Необхідно пам'ятати, що зброю можна заряджати тільки на лінії вогню після команди керівника «Заряд­жай!». Патрони видаються за розпорядженням керівни­ка стрільби лише на лінії вогню. Якщо попадання пере­віряються після кожного пострілу, то видають лише по одному патрону.

При розбиранні та складанні зброї необхідно корис­туватися тільки штатним справним приладдям і спе­ціальним інструментом, не прикладати надмірної сили, не вдаряти частини зброї одна об одну. Зброю дозволя­ється чистити лише у спеціально відведених місцях. Під час перевезення (перенесення) навчальної зброї (мало­каліберних та пневматичних гвинтівок) вона повинна бути розряджена й обов'язково зачохлена. Переносити зброю у навчальних приміщеннях і на заняттях у полі, у вогневому класі (містечку), тирі можна тільки в поло­женні «на ремінь» чи «на плече».

Щоб навчитися влучно стріляти з малокаліберної гвинтівки, необхідно виробити стійкі навички виконан­ня прийомів стрільби. До цих прийомів належать: приготування, прицілювання, спуск курка.

Приготування до стрільби. Правильне приготування до стрільби передбачає стале положення і того, хто стрі­ляє, і гвинтівки. Це має вирішальне значення для влуч­ності стрільби. Найзручнішим положенням для стрільби є положення лежачи (мал. 58), бо воно забезпечує най­кращу сталість для стрільця і гвинтівки.

Приготування до стрільби включає такі моменти: прий­няття положення до стрільби, заряджання гвинтівки, при­кладка гвинтівки.

Положення для стрільби лежачи з малокаліберної гвинтівки приймається у такий спосіб. Тримаючи гвин­тівку у правій руці дуловою частиною вперед, зробити правою ногою повний крок уперед і трохи вправо. Нахи­ляючись уперед, опуститися на ліве коліно. Потім, обі­першись лівою рукою об землю, опуститися на стегно лівої ноги і передпліччя лівої руки. Лягти на лівий бік і швидко повернутися; на живіт, трохи розкинувши ноги в боки носками назовні. Корпус знаходиться під кутом 25—30° до площини стрільби. Гвинтівку кладуть цівкою на долоню лівої руки.

Заряджання малокаліберної гвинтівки проводиться так: відкривши і відвівши затвор, узяти патрон за головку великим і вказівним пальцями правої руки і підштовхнути його вперед, поки закраїна гільзи не наштовхнеться на то­рець ствола; закрити затвор.

Прикладка малокаліберної гвинтівки здійснюється таким чином. Лікоть лівої руки відводиться точно під гвинтівку, передпліччя цієї ж руки просовується вперед настільки, щоб цівка лежала не на пальцях, а на долоні лівої руки між великим і вказівним пальцями. Правою

рукою взяти приклад і встановити його на плече так, щоб відчувалося прилягання до плеча усього затильни­ка, а його середина впиралась у виїмку плеча. Далі кис­тю правої руки без напруження охопити шийку прик­лада, а вказівний палець накласти першим суглобом на спусковий гачок і лікоть вільно опустити на землю (під­логу). Голову трохи нахилити вперед і, не напружуючи шию, праву щоку прикласти до верхньої частини прик­лада (мал. ).

Приготувавшись до стрільби, потрібно перевірити правильність прийнятого положення (мал. ). Закін­чивши прикладку, прицілитись, потім заплющити на декілька секунд очі, після чого, розплющивши праве око (або ліве, якщо стрілець лівша), подивитися, як спрямо­вана гвинтівка відносно мішені. Якщо мушка відхилила­ся наліво від точки прицілювання, то весь корпус слід подати вліво, не пересуваючи лівого ліктя. Якщо гвин­тівка спрямована вправо, то потрібно зробити те саме, але тепер у правий бік. Якщо гвинтівка спрямована нижче точки прицілювання, то слід увесь корпус подати назад, не пересуваючи ліктів з місця, і, навпаки, якщо гвинтівка спрямована вище, то корпус подати вперед.

Правильним вважається положення, якщо під час перевір­ки мушка залишається точно під точкою прицілювання.

При стрільбі лежачи можна користуватися упором — мішечками з піском чи тирсою (мал. ). При стрільбі з упора кисть лівої руки кладеться на упор, а на неї кладеть­ся цівка гвинтівки. Корпус зміщується вперед або назад доти, поки не займе зручне для себе правильне положення.

У стрілецькій практиці відомий ще один прийом стрільби з упора. Він відрізняється від попереднього тим, що гвинтівка кладеться на упор, а ліва рука під­тримує приклад знизу.

Прицілювання — це надання каналу ствола напряму, необхідного для того, щоб уразити ціль. Вико­нується прицілювання за допомогою прицілу та мушки.

При стрільбі з відкритим приці­лом для прицілювання необхідно зажмурити ліве око, а правим дивитися крізь проріз прицілу на мушку і вста­новлювати-її таким чином, щоб її верхівку було видно в центрі прорізу прицілу на одному рівні з краями. Таке по­ложення мушки називається рівною мушкою. Головну увагу приділяють правильному положенню мушки в про­різу прицілу і лише періодично, для уточнення прицілю­вання, переключають зір на точку прицілювання.

При стрільбі у ціль із чорним колом («яблучком») (мал. ) рекомендується прицілювання здійснювати з невеликим просвітом, щоб під час прицілювання можна було чітко бачити обріз «яблучка» (мішені) і верхівку мушки. Величина просвіту залежить від особливостей зо­ру стрільця і має бути однаковою при кожному пострілі. Характерні помилки в прицілюванні стрільців-почат-ківців показано на малюнку 63. Отже, за рівної мушки кулі потрапляють у ціль. Якщо мушка дрібна, то кулі підуть нижче; якщо мушка велика, то кулі підуть вище; якщо мушка спрямована вправо, то кулі підуть вправо; якщо мушка спрямована вліво, то кулі підуть вліво. Коли гвинтівка завалюється в той чи інший бік, то відповідно у той бік і вниз буде відхилення.

На влучність стрільби суттєво впливає дихання стрільця. Якщо не затримати дихання під час спускання курка, зброя матиме значне коливання по вертикалі і го­ризонталі, бо приклад при видиху опускається, а ствол піднімається, а при вдиху — навпаки. Щоб цього не від­бувалося, необхідно в момент прицілювання і спуску кур­ка затримати дихання. Перед спуском курка треба зро­бити вдих, а потім неповний видих і затримати дихання на 7—10 секунд. Цього часу цілком достатньо, щоб пра­вильно прицілитися і зробити плавний спуск курка.

Спуск курка. Основою влучного пострілу є поєднан­ня сталого положення зброї, правильного прицілювання і спуску курка. Можна добре і правильно прицілитися і затримати вчасно дихання, але якщо різко натиснути на

спусковий гачок, то куля полетить з великими відхилен­нями, бо різкий рух пальця зіб'є наводку. Тому потрібно після затримки дихання плавно і рівномірно натискати на спусковий гачок, одночасно стежачи за правильним положенням мушки в прорізу і точкою прицілювання. Вказівний палець слід накладати на гачок першим суг­лобом, а сила тиску пальця повинна бути рівномірно спрямована вздовж осі каналу ствола. При неправиль­ному положенні пальця на гачку сила тиску спрямову­ється під кутом, що призводить до зміщення гвинтівки, і приціл збивається.