Реферат: Вартість цінних паперів, її визначення

План

1. Основні види цінних паперів

2. Вартісні фактори цінних паперів

3.Цінові фактори вартості цінних паперів та теорія внутрішньої вартості цінних паперів

4. Визначення вартості акцій та облігацій

Список використаної літератури

1. Основні види цінних паперів

Ринок цінних паперів — це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов'язано з тим, що цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів — матеріальних або грошових.

За економічною суттю ринок цінних паперів — це форма розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів у державі з метою повнішого забезпечення потреб економіки в ресурсах та їхнього ефективного використання. Ринок цінних паперів — це продукт ринкової моделі економіки. Досвід розвитку світової економіки підтверджує, що ринок цінних паперів — явище, що об'єктивно зумовлене функціонуванням фінансів як підсистеми економіки, важливого механізму управління нею, досягнення збалансованості в розвитку матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

З одного боку, ринок цінних паперів — це вигідна система розміщення вільних коштів юридичних і фізичних осіб із метою одержання доходу, тобто перетворення власних накопичень у капітал, а з другого — ринок цінних паперів дає можливість задовольнити потребу в фінансових ресурсах підприємницьких структур для розширення своєї господарської діяльності. Крім того, ринок цінних паперів об'єктивно створює механізм ефективного використання фінансових ресурсів, оскільки розміщення паперів здійснюється на основі вільного вибору об'єкта вкладення з певними майновими гарантіями

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позички, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання прав, що зазначені в цих документах, іншим особам

Цінні папери на фондовому ринку називаються його інструментами. Вони поділяються на три основні групи.

1. Пайові пінні папери, за якими емітент не бере зобов'язань із повернення грошових засобів, інвестованих у його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді та наділяють їхніх власників правом на участь в управлінні виробнинтвом і отримання частки майна при ліквідації емітента.

2. Боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, але які не наділяють їхніх власників правом участі в управлінні підприємством.

3. Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими інструментами чи правами щодо них.

У світовій та вітчизняній практиці найбільш поширеними є такі види цінних паперів:

1.Акції акціонерних товариств - це цінні папери, що засвідчують право їхнього власника на частку у власності акціонерного товариства, на одержання доходу від його діяльності і, як правило, на участь у керуванні цим товариством.

2.Облігації – це цінний папір, що засвідчує відносини позики між їхнім власником (кредитором) і особою, що випустила документ (боржником).

3. Державні боргові зобов'язання - будь-які цінні папери, що засвідчують відносини позики, у яких боржником виступає держава, органи державної влади або органи управління (державні короткострокові облігації, облігації внутрішньої облігаційної позики і т.п.).

4. Похідні цінні папери - будь-які цінні папери, що засвідчують право їхнього власника на купівлю або продаж акцій, облігацій і державних боргових зобов'язань (фінансові ф’ючерси, варанти та ін.). у т.ч. опціони акцій (облігацій) —право покупки акцій на пільгових умовах.

5. Вексель - складене за встановленим законом формою безумовне письмове боргове зобов'язання, видане однією стороною (векселедавцем) іншій стороні (векселеотримувачу), у т.ч. - комерційні папери - короткострокові фінансові векселі, випущені для короткострокового залучення засобів в оборот емітента.

6.Акції підприємств - цінні папери, що засвідчують внесення засобів з метою розвитку підприємства, але не дають права на участі у керуванні підприємством, що припускають виплату її власнику дивіденду.

7. Депозитні сертифікати банків - документи, право вимоги по яким може поступатись однією особою іншій, що є зобов'язанням банку по виплаті розміщених у нього депозитів.

8. Ощадні сертифікати банків -документи, право вимоги по яким може поступатись однією особою іншій, що є зобов'язанням банку по виплаті розміщених у нього ощадних вкладів.

9. Чеки - безумовне письмове розпорядження чекодавця банку (платнику) здійснити платіж чекоутримувачу зазначеної на чеку грошової суми.

10. Товарний ф'ючерсний чи опціонний контракт - має зміст, аналогічний похідним цінним паперам (див. п.4) при тому, що об'єктом угоди є постачання стандартної партії товару визначеної якості.

11. Валютний опціон чи ф’ючерс - має зміст, аналогічний похідним цінним паперам (див.п.4) при тім, що об'єктом угоди є постачання валютних цінностей.

2. Вартісні фактори цінних паперів

Термін "вартісні фактори" цінних паперів використовується для позначення таких факторів, як надійність визначених цінних паперів; тривалість їх "життя", а також ліквідність.

До категорії цінових факторів відноситься, головним чином, фактор попиту-пропозиції.

Було б невірно стверджувати, начебто тільки перераховані вище фактори можуть бути віднесені до відповідних категорій. Ринок цінних паперів являє собою складну систему, і тому в кожен даний момент він є величезною сукупністю одночасно взаємодіючих один з одним факторів.

Надійність цінних паперів

Під надійністю цінних паперів звичайно розуміють ступінь ризику, якому піддається інвестор, коли він здобуває які-небудь цінні папери. Кожен інвестор, вкладаючи кошти в цінні папери, ризикує певним чином. Постійне існування ризику зумовлюється поліцентричним характером загальноринкової взаємодії. Він може бути великим чи меншим, або мінімальним; однак вкладення коштів у цінні папери практично завжди являє собою ризиковану справу.

Абсолютно безризикових цінних паперів не існує навіть теоретично. Під ризиком у даному випадку розуміється імовірність того, що емітент, що випустив визначені цінні папери, не зможе виконати цілком чи частково а також вчасно взяті на себе зобов'язання, про які повідомлене в умовах випуску.

Потенційний інвестор, ознайомившись з умовами випуску цінних паперів, оцінює, наскільки ризикованим для нього буде придбання даних цінних паперів, чи заслуговує довіри емітент, яка реальна імовірність того, що емітент не зможе виконати свої зобов'язання, або виконає їх частково, або несвоєчасно, наскільки доходною є галузь чи підприємство, або проект, у які емітент буде вкладати гроші інвестора і так далі.

Оцінивши ці, а також інші аспекти, потенційний інвестор приймає рішення щодо доцільності придбання даних цінних паперів. Цінні папери вважаються відносно надійними, якщо ризик, що існує при їхньому придбанні, є невеликим. І навпаки, чим більш ризикованим заходом є вкладання засобів інвестора, тим менш надійними для нього є дані цінні папери. Зворотна взаємозалежність між надійністю і ризикованістю впливає на вартість цінних паперів.

Остання є тим вище, чим менш надійними і більш ризикованими є конкретні цінні папери.

Визначеність

Визначеність, як вартісний фактор, є близьким до фактора надійності чи ризикованості, однак усе-таки є відносно самостійним. Розходження між ними полягає в наступному. У першому випадку мова йде про те, що інвестор усвідомлює існування імовірності того, що емітент може не виконати взяті на себе зобов'язання, і тому він - інвестор - може понести збитки. В другому випадку мова йде про можливість інвестора судити про щось з більшим чи меншим ступенем вірогідності. Визначеність допомагає орієнтації інвестора і впливає на його рішення щодо придбання або непридбання конкретних цінних паперів.

У зв’язку з поліцентричним характером загальноринкової взаємодії, а також існуванням взаємозв'язків між економічними і неекономічними факторами, говорити про існування абсолютної визначеності практично неможливо. Вона існує лише як відносна. Інвестор, вкладаючи кошти в цінні папери, не завжди має можливість вірогідно думати про те, чи вдасться йому повернути свій внесок і одержати доход по ньому. Тобто він перебуває в стані більшої чи меншої невизначеності. З урахуванням цього, інвестор визначає свою готовність вкласти кошти в цінні папери або утриматися від цього. Як правило, інвестори не бажають здобувати що-небудь на ринку цінних паперів, якщо майбутня доля їхніх вкладень є у великій мірі невизначеною. Тому, чим більше визначеність, тим меншою є вартість конкретних цінних паперів, і навпаки.

Тривалість “життя” цінних паперів

Тривалість "життя" цінних паперів, як вартісний фактор, більше значення має для боргових цінних паперів, однак він також враховується і при визначенні вартості цінних паперів, що підтверджують участь (членство).

Усі цінні папери мають визначений цикл "життя". Емітенти випускають їх (тобто "дають їм життя"), потім вони є в обігу або зберігаються (тобто "живуть"), і нарешті, вилучаються з оберту або погашаються (тобто "припиняють життя"). Навіть ті цінні папери, що випущені на невизначений термін, є лише теоретично безстроковими.