Реферат: Трудові колективи та їх правовий статус

Орендар має право викупу орендованого майна відповідно до законодавства з питань приватизації (ст. 25).

Для спільної участі у приватизації підприємства члени трудового колективу мають право створити господарське товариство, яке засновується на основі рішення загальних зборів, у яких брало участь більше 50% працівників підприєм­ства або їх уповноважених представників (ст. 8 Закону Украї­ни "Про приватизацію державного майна" (в ред. Закону від 19 лютого 1997 p. №90) // Голос України. - 1997. -№49). Члени організації орендарів, члени трудового колек­тиву підприємства, створеного орендарем, а також колишні працівники об'єкта приватизації, які вийшли на пенсію, звіль­нені за п. 1 ст. 40 КЗпП і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, що мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, а також інваліди, звільнені у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням, мають право на пільгове придбання акцій: першочергове придбання акцій на суму і за рахунок приватизаційного майнового сертифіката і додатково на половину його суми. Працівники підприємства, яке приватизується, мають право об'єднатися для викупу контрольного пакета акцій.

Господарське товариство, до складу якого увійшло не менше 50% працівників підприємства, користуються пріори­тетним правом викупу, а також — на розстрочку платежу на термін не більше 1 року з первинним внеском не менше 30% ціни. Керівники, їх заступники, головні фахівці та керівники структурних підрозділів державних підприємств, які пере­творюються на відкриті акціонерні товариства, мають право придбати акції на суму до 5% статутного фонду товариства з відстрочкою оплати на 1 рік після придбання акцій пра­цівниками.

На приватизованому підприємстві не допускається звіль­нення працівників з ініціативи нового власника протягом 6 місяців. Колективний договір, укладений на такому підпри­ємстві, зберігає свою чинність протягом терміну його дії, але не більш 1 року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового колективного договору.

У процесі встановлення нових умов, зміни існуючих со­ціально-економічних умов праці, укладення або зміни ко­лективного договору, угоди, їх виконання, застосування зако­нодавства про працю між роботодавцем і трудовим колекти­вом можуть виникати спори. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від З березня 1998 p. визначив повноваження трудового колективу найманих працівників щодо формулювання колективних вимог, а також встановив процедуру їх розгляду. У ст. 18 Закону передбачено право працівників на страйк для захис­ту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок прове­дення страйку регламентується Законом (Голос України. — 1998. - 31 березня).

У міжнародній практиці трудові колективи беруть актив­ну участь в управлінні підприємствами. Права в цій сфері включають право на інформацію, право на консультацію — на обговорення дій адміністрації і пропозицію альтерна­тивних рішень, право на участь у прийнятті рішень щодо стратегії розвитку підприємств, господарської діяльності, кад­рової політики, інвестиційної діяльності, на управління соціальними установами на підприємстві, на встановлення критеріїв введення нових методів оплати праці, розмірів премій (Киселев И.Я. Цит. раб. — С. 140— 145).

Давно відомо в практиці ділового менеджменту, що фірми, котрі процвітають, свій успіх будують не на відстороненні трудового колективу від власника, а, навпаки, на активній співпраці, співучасті, партнерстві цих сторін. В Україні ж як законодавство, так і практика його застосування поки розгля­дають інститут трудового колективу як формальну данину демократичним віянням. Права його урізані, проект Закону "Про трудові колективи" тривалий час не приймається. Таке ставлення з боку законодавця важко зрозуміти. Повноваження трудового колективу, його правовий статус повинні знайти належне закріплення в спеціальному законі, причому ці пов­новаження повинні відповідати міжнародним стандартам.

Переглянута Європейська соціальна хартія, яка була підпи­сана державами — членами Ради Європи 3 травня 1996 р. в Страсбурзі, а 7 травня 1999 p. — підписана Україною і підго­товка до ратифікації якої ведеться в Україні, передбачає ком­плекс індивідуальних і колективних трудових прав у сфері найманої праці. До колективних трудових прав Переглянута хартія відносить наступні: право всіх працівників та робото­давців на свободу об'єднання у національні або міжнародні організації для захисту своїх економічних і соціальних інте­ресів (ст. 5); право працівників і роботодавців на укладення колективних договорів (ст. 6); право працівників брати участь у визначенні й поліпшенні умов праці та виробничого сере­довища на підприємстві (ст. 22); право представників від працівників на захист від дій, що завдають їм шкоди, та на створення належних умов для виконання ними своїх обо­в'язків (ст. 28); право працівників на інформацію та кон­сультації під час колективного звільнення (ст. 29).

Повноваження трудового колективу всіх видів підпри­ємств в Україні, на яких використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачене статутом, загальни­ми зборами (конференцією) і їх виборним органом, члени якого обираються таємним голосуванням на зборах (конфе­ренції) трудового колективу терміном на 2—3 роки не мен­ше ніж Уд голосів.

Компетенція і повноваження трудового колективу і його виборних органів визначаються в статуті підприємства. У статуті підприємства визначається й орган, що має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудово­го колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інші). Заслуговує уваги і реанімація забутих у нас виробни­чих нарад, які успішно функціонують за рубежем.

Актуальним є питання про розмежування прав трудових колективів і профспілок на виробництві. Ця проблема не нова для трудового права України. Наприкінці 80-х — початку 90-х років вона була надзвичайно гострою у зв'язку з вве­денням Законом СРСР "Про державне підприємство" такого органу трудового колективу як рада трудового колективу. Вирішенню цієї проблеми багато зусиль віддав відомий український вчений професор P.I. Кондратьев (див. Кондра­тьев Р. И. Закон о государственном предприятии и права трудовых коллективов. — К.: Вища школа, 1988; Кондра­тьев P.I. Рада трудового колективу: які її повноваження // Радянське право. — 1990. — №4). Висновки і пропозиції вченого про критерії розмежування компетенції профкому і ради трудового колективу, про загальний принцип спрямо­ваності діяльності профспілок на захист прав працівників, а трудових колективів — на розв'язання виробничих питань залишаються актуальними і корисними сьогодні, особливо напередодні прийняття Закону України "Про трудові ко­лективи".