Реферат: Тарифна система

Завершуючи виклад питання про тарифну систему, по­трібно звернути увагу ще на одне питання. Як відомо, Ос­новними напрямами соціальної політики на 1997—2000 роки передбачене підвищення частини тарифу в середній за­робітній платі до 50—60%, що, на думку авторів реформи, приведе до зростання продуктивності праці. Питання це не однозначне. Досвід індустріальне розвинених країн свідчить про політику індивідуалізації доходів найманих працівників, котра базується на оцінці заслуг, що приводить до помітного зниження тарифної частини заробітку і зростання змінної частини зарплати. У літературі приводяться дані про те, що зростання зарплати якраз здійснюється за рахунок індиві­дуалізованої її частини, в якій враховуються ділові якості, індивідуальні результати праці. Наприклад, у Франції на цю частину доводилося 3/ ^ приросту оплати праці у керівників і фахівців, Уд — у майстрів і майже 50% — у робітників (дані на 1991 р.) (Колот А. Зарубіжний досвід матеріального стимулювання персоналу // Україна: аспекти праці. — 1998. - №1. - С. 19).

З правових позицій в цьому випадку ми стикаємося з проблемою встановлення показників оцінки якості й резуль­татів праці. На Заході за власником визнаються широкі пра­ва щодо самостійного вирішення питання про оплату праці конкретного працівника. У нас же не було прийнято відхо­дити від централізованого нормативно-правового регулюван­ня. З переходом до формування ринкових відносин в Украї­ні неминуче станеться розширення прав власника в оплаті праці. Воно і зараз вже має місце на приватних підприєм­ствах. По суті той правовий механізм організації оплати праці, про який йде мова, не застосовується в приватному секторі. І це факт, з яким не можна не рахуватися. Однак не можна штучно поширювати досвід країн із ринковою економікою, що склалась, на Україну, де ці відносини ще тільки знахо­дяться в зародковому стані. Принаймні на перехідному етапі держава повинна зберегти контрольні механізми захисту прав працівників на оплату праці.