Реферат: Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства

Поняття та основні види нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є особливою правозастосувальною діяльністю спеціально уповноважених органів, яка спрямована на захист трудових прав людини.

Спеціально уповноважені органи та інспекції, які здійсню­ють нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, не залежать у своїй діяльності від власника або упов­новаженого ним органу. Центральні органи виконавчої вла­ди здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що пере­бувають в їх функціональному підпорядкуванні. Вищий на­гляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами (ст. 259 КЗпП). Згідно з положенням наведеної статті про те, що нагляду та контролю підлягає додержання законодавства про працю вза­галі, мова йде про охорону здоров'я на виробництві в широ­кому розумінні.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці згідно зі ст. 260 КЗпП здійснюють: Комітет України по нагляду за охороною праці (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 квіт­ня 2000 p. №633 "Про утворення Державного департаменту з нагляду за охороною праці" на базі Комітету по нагляду за охороною праці, що ліквідується, у складі Міністерства праці та соціальної політики України утворено Державний де­партамент з нагляду за охороною праці. Однак відповідних змін у чинні нормативно-правові акти ще не внесено, тому в підручнику зберігається його попередня назва і повноваження органу викладаються відповідно до цих актів); Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охо­рони Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. У даному випадку мова йде про нагляд за додержанням нормативно-правових актів про охо­рону здоров'я на виробництві, тобто про охорону здоров'я у вузькому її розумінні.

Нагляд і контроль — це різні форми перевірочної діяль­ності уповноважених на те певних державних або громад­ських органів (див. Коняхин Л.Г. Надзор и контроль за со­блюдением законодательства о труде. — М., 1982. — С. 11).

Нагляд — це здійснення спеціальними державними структурами цільового спостереження за додержанням ви­конавчо-розпорядчими органами, підприємствами, установа­ми й організаціями та громадянами правил, передбачених нормативними актами (Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999.— С. 675). Контроль є найбільш поширеним і дійовим засобом забезпе­чення законності. Його сутність полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольова­ний об'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції (Колпаков В.К. Зазн. роб. — С. 662).

Вищий нагляд за додержанням законодавства про працю й охорону праці здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори. Перевірка виконання за­конів провадиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності підстав — також з власної ініціа­тиви прокурора. Прокуратура не підміняє органів нагляду і контролю і не втручається в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству (Кол­паков В. К. Зазн.роб. — С.662).

У діючих нормативно-правових актах терміни "нагляд" і "контроль" вживаються в нерозривній єдності, чим підкрес­люється спільність цілей і задач, що стоять перед відповід­ними органами. Відмінності між органами нагляду і кон­тролю виявляються переважно в компетенції, функціях, що здійснюються ними, в методах виявлення порушень і спосо­бах реагування на них. Норми про нагляд і контроль за до­держанням законодавства про працю містяться в главі XVIII КЗпП України, а також в спеціальних нормативно-правових актах.

Суб'єктами даних правовідносин є власники або упов­новажені ними органи підприємств, установ, організацій, не­залежно від форми власності та господарювання, та спеці­ально уповноважені органи державної виконавчої влади, які наділені такими повноваженнями, як можливість давати влас­никам (уповноваженим ними органам) вказівки про усу­нення виявлених порушень, невиконання яких тягне за со­бою матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, а в деяких випадках і кримінальну відповідальність; загальність нагляду і контролю (як було наведено нагляд і контроль поширюєть­ся на усі підприємства). Ці органи незалежні від інших дер­жавних органів та органів місцевого самоврядування. Адмініс­тративно-правові відносини завжди мають державно-влад­ний характер, оскільки один з його суб'єктів наділяється державою владними повноваженнями.

Стан підпорядкованості, в якому перебувають суб'єкти правовідносин по нагляду та контролю за додержанням за­конодавства про працю, є характерним для адміністративно-правових відносин. Правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві виникають не за згодою сторін (що характер­но для трудових правовідносин), вони можуть виникати і всупереч бажанню другої сторони. Про адміністративно-пра­вовий характер правовідносин з нагляду і контролю за до­держанням законодавства про працю свідчить і зміст даних правовідносин, який полягає в тому, що наглядовий орган може дати власникові підприємства, установи, організації (уповноваженому ним органу) від імені держави владні розпорядження, котрий повинен безумовно їх виконати, а у разі порушення законодавства про працю та охорону здоро­в'я на виробництві застосувати заходи адміністративного стягнення. Таким чином, слід зазначити, що правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю й охорону здоров'я на виробництві є адміністративно-право­вими і щодо трудових правовідносин виступають як зовнішні, пов'язані з організацією процесу праці на підприємстві, в установі, організації та застосуванням праці найманих праців­ників. Виняток становлять лише правовідносини з громад­ського контролю за додержанням трудового законодавства, оскільки його суб'єктами є: власник підприємства, устано­ви, організації і трудові колективи через вибраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх вибор­них органів і представників (ст. 46 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p. // Відомості Верхов­ної Ради України. — 1992. — №49. — Ст. 668); трудові ко­лективи та профспілкові органи при здійсненні громадського контролю за додержанням законодавства про працю й охоро­ну здоров'я на виробництві не володіють владними повно­важеннями, крім випадків, встановлених трудовим законо­давством (статті 43, 45 КЗпП).

В умовах переходу до ринкових відносин на підприєм­ствах різних форм власності значно збільшилося число пору­шень трудових прав громадян. Як підкреслюється в Основ­них напрямах соціальної політики на 1997—2000 роки, затвер­джених Указом Президента України від 18 жовтня 1997 p. №1166/97, почастішали випадки незаконного звільнення з роботи працівників, має місце невчасна виплата заробітної плати, надання працівникам неоплачуваних відпусток.

Головна державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України провела протягом 1997—1998 років 26 619 перевірок, в ході яких було виявлено 49,6 тис. порушень трудового законодавства, в тому числі більш як 17 тис. порушень законодавства про оплату праці (Чи пору­шують на місцях трудове законодавство // Праця і зарпла­та. — 1998. — №17. — Вересень). Головними причинами масових порушень законодавства України про оплату праці визнана відсутність ефективних економічних, адміністратив­них і кримінально-правових механізмів, які б примушували роботодавців до безумовного їх виконання; несумлінний відомчий і регіональний контроль за додержанням законо­давства про працю і оплату праці галузевих міністерств, відомств, органів місцевої виконавчої влади; відсутність ефек­тивних юридичних і організаційних процедур забезпечення реального і відповідного представництва інтересів держави в акціонерних товариствах, де є частка державної власності;

недієвість нині такого правового інституту, як комісія з тру­дових спорів; низький рівень правових знань і безвідпові­дальність керівників організацій, посадових осіб і персоналу за додержанням трудового законодавства.

У зв'язку з цим зростає значення нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства.

Аналіз законодавства і практики його застосування доз­воляє виявити наступні види нагляду і контролю: держав­ний (включаючи прокурорський, судовий) і громадський.

Нагляд і контроль за додержанням трудового законодав­ства здійснюється в двох сферах регулювання суспільно-тру­дових відносин: сфері встановлення умов праці й сфері засто­сування встановлених умов праці. Підвищення в цей час ролі колективно-договірного й індивідуально-договірного регулю­вання трудових відносин посилює значення нагляду і кон­тролю за додержанням законодавства про працю при вста­новленні умов праці.

Згідно зі ст. 9 КЗпП України умови договорів про пра­цю, які погіршують становище працівників порівняно із за­конодавством України про працю, є недійсними. Разом з тим згідно із ст. 9-1 підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть вста­новлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові й соціально-побутові пільги для працівників.