Реферат: Настилка штучного паркету в ямку без фризу на мастиці

ПЛАН.

Вступ.

Технологічна частина.

Штучний паркет.

Підготовка основи.

План настилки.

Маячна лінійка.

Настилка паркету.

Різання паркетних планок.

Обробка зазорів у стін.

Приміщення різної конфігурації.

Коса ялинка.

Організація робіт.

Вимоги до якості покриття.

Заходи по охороні праці.

Вступ.

Верховна Рада України і уряд уділяє велику увагу капітальному будівництві – одній із важливих гілок, без якої неможливо розвиток народного господарства країни. Передбачається багато заходів, які забезпечують підвищення ефективності будівельного виробництва, скорочення термінів і підвищення якості будівництва, виконання задач по прибутку і зниженню собівартості будівельно-монтажних робіт на основі поліпшення організаційної структури управління будівництвом і подальшого розвитку індустріальних методів будівництва.

Для подальшого покращення діяльності виробничих організацій повинно базуватися на подальшому застосуванні прогресивних методів праці, нових ефективних матеріалів. В комплексі опоряджувальних робіт - завершальним етапом будівництва – настилка підлоги із паркету, лінолеума, синтетичних килимів і плиток - займає важливе місце. Покриття із цих матеріалів дуже вигідне, комфортне, воно довго служить і зручне в експлуатації. Від того як виконане покриття підлоги, залежить оцінка якості будівництва.

Для влаштування покриття підлоги необхідно добиватися якісного виконування всіх операцій, як при виготовленню паркету, так і при його настиланні.

2. Технологічна частина.

2.1. Штучний паркет.

Штучний паркет складається із паркетних планок, які в залежності від кромок поділяються на типи – П­1­ і П2. сторони паркету – взаємопаралельні фрезеровані, а кромки профіль з гребенями і пазами. Гребень – виступна частина кромки і торця паркетної планки, призначена для захода гребня. Паркет типу П1 – з гребнями і пазами на протилежних кромках і торцях, типу П2 – гребнем на одній стороні і пазами на інших кромках. Паркет типу П2 допускається виробляти тільки, якщо замовник згідний. Кромки верхнього шару – виробляють косо (ізкосом 3о). Товища паркету 15 і 18 см, ширина 30.....90 мм, з кроком 5 мм, довжина 150...500 мм з кроком 50 мм. В партії допускається до 15% укорочених паркетних планок розміром 30х150, 35х150, 30х200, 35х200 мм.

Виготовляють штучний паркет із деревини, дуба, бука, ясеня, клена, карагага, в’яза, каштана, граба, берези, сосни, із корейської сосни та інших твердих порід. На Державний Знак якості атестуються тільки планки із дуба. Для виготовлення паркету із сосни повинна застосовуватися деревина радіального розкрою з кутом нахилу річних шарів не менше 45о.

Якість деревини, із якої виготовляю, повинна відповідати наступним основним вимогам. На лицевій стороні планок не допускаються тріщини. Допускається не більше одного зрослого сучка на планці, розміром на лицевій стороні не більше 5 мм, а на зворотній стороні і кромках глибиною не більше 3 мм, довжиною не більше 1/5 ширини планки. На лицевій стороні планки не запускається також серцевини і подвійної серцевини червоточини, хімічного пофарбування, вищерблення, негладкі місця. Нахил волокон на поверхні лицевого шару планки не повинен перевищувати 3% для шпилькових, 5% для листяних порід. На зворотній стороні планки допускається, хімічне фарбування, серцевина одинарна і подвійна, допускається також негладка поверхня не більше 30%. Вологість деревини штучного паркету не повинна перевищувати 9±3%.

2.2. Підготовка основи.

Покриття із штучного паркет виконують після закінчення всіх будівельних, монтажних і оздоблених робіт, при виготовляння яких приміщення забруднюється і виникає підвищена вологість. Перед настилкою паркету на мастиці перевіряють якість готової стяжки, її рівність і вологість, а також температуру і вологість повітря в приміщенні. Прийом основи під покриття із штучного паркету оформляється актом. При цьому повинні бути пред’явлені акти закриті роботи. Велику увагу необхідно приділяти на готовність скритих трубних розводок. В приміщеннях в яких будуть здійснюватись паркетні роботи у відповідності із СН і ГІІІВ, 14-72 і ІІІ-4-80 представляють наступні вимоги. Температура повітря на рівні підлоги повинна бути не нижче +10Со; відносна вологість повітря невижче 60%, вологість цементної стяжки – не більше 6%, а бетону панелей під поверхнею покриття – не більше 4%. Віконні і бетонні блоки повинні бути засклені.

Перед початком роботи паркетники повинні пройти інструктаж на робочому місці і повинні бути забезпечені спецодягом і індивідуальними засобами захисту. На робоче місце доставляють необхідне для роботи кількість матеріалів. Перевіряють справність ручних машин і інструментів.

Роботу виконують у визначеній технологічній послідовності. Перевіряють рівність і горизонтальність стяжки. Ґрунтують основу. Деревиноволокнисті плити розрізують і наклеюють на гарячу бітумну мастику. Потім складають план мастики паркету в кожному окремому приміщенні наносять мастику на нижче лежачий шар і наклеюють планки штучного паркету на мастику. Після чого кладуть плінтуси. Основу очищають від сміття і цементного розчину. Порох видаляють щіткою або віником. Інколи після очистки основи виявляються пошкоджені місця тому їх заробляють полімер цементним розчином.

Рівність і горизонтальність поверхні перевіряють за допомогою двох метрової рейки, на яку кладуть рівень. Просвіт між стяжкою і рейкою повинна бути не більше 2 мм. Після підготовки основу ґрунтують розчином бітума в бензині. Якщо ґрунтовку роблять на будівельній площадці то розплавлений бітум, який вистиг до температури 70%, вливають в бензин і перемішують до однорідної маси. При цьому забороняється користуватися відкритим вогнем в радіусі 50 м. Ґрунтовку наносять на основу суцільним шаром за допомогою машини СО-122А. А для нанесення бітумних мастик, при невеликому об’ємі робіт – кісточкою із бачка. Ґрунтують основу не раніше ніж через добу після укладки цементної стяжки.

Для розкрою деревиноволокнистих плит використовують спеціальний ніж. Плити приклеюють на гарячу бітумну мастику, або на холодні водостійкі мастики. Вологість плит не повинна перевищувати 12%. Гарячу мастику подають на поверхи машиною СО-100А з електрообігрівачем. Температуру мастики в момент нанесення повинна бути 140-160Со.

Після укладки плит бітум, який виступив у швах, мастику чистять за допомогою скребка. На дерев’яні плити, або цементні стяжки укладають планки штучного паркету. Рисунок покриття паркетної підлоги передбачається проектом.

План настилки.

Перед початком укладання покриття складають план настилки паркету, щоб вибрати планки оптимального розміру для кожного приміщення.

Основна задача складання плану – економічна витрата матеріалів і скорочення трудових затрат. Для цього в приготовленому приміщені розкладають насухо змій2ку із паркетних планок, відібраних для даного приміщення. Змійку укладають в поперек приміщення, перпендикулярно світлу, що сприяє повному виявленню текстури паркету. Крайні планки не повинні доходити до стін на 10 – 15 мм. Бажано вибрати такий розмір планок, щоб їх кількість в змійці була парною. Кожна суміжна пара планок в змійці складає одну ялинку, а кількість їх в змійці відповідає кількості ялинок в даному приміщенні. При виборі ширини планок слід враховувати, що планки шириною до 40 мм біля стінки можна не відпилювати, так як зазори будуть перекриті плінтусом, а планка шириною більше 40 мм необхідно обрізати під кутом 45о. Змійку викладають із планок, які мають гребінь на лівому і правому боці так, щоб з однієї сторони кута, йшов тільки гребінь 2, а з другої тільки паз 1.

На будівельну площадку паркет доставляють в ящиках, в яких укладена рівна кількість лівих і правих планок. В одному ящику всі розміри планок одинакові. Якщо по ширині кімнати укладається ціла парна або непарна кількість планок то рисунок залишається таким як викладена рейка. При непарній кількість планок в змійці, якщо ширина планок до 40 мм, рекомендується зсунути змійку на половину довжини планки до одної із стін приміщення. В обидва крайні ряди укладають планку, розпилену на половину під кутом 45о. Це дає можливість розпилювати у два рази менше число планок і зменшувати витрати паркету. Якщо із даного паркету неможливо викласти в змійку ціле число планок, то для одного або двох крайніх рядів можна підібрати планки меншої довжини, але тієї ж ширини, що і основні планки змійки.

2.4. Маячна лінійка.

Паркетні планки починають укладати з маячної лінійки, яку називають два перші ряди настельного паркету. Маячну лінійку можна укладати по центральній осі приміщення, або парально одної із довгих сторін, краще віддаленої від дверей. При укладенні паркету в довгих і вузьких приміщеннях в таких як коридор, галереї та ін., маячну лінійку настилають вздовж центральної осі в обидві сторони приміщення. Якщо маячну лінійку укладають вздовж довгої сторони приміщення, то паркет настилають від віддаленого кута і тільки в одну сторону від маячної лінійки. Цей спосіб має свої переваги: матеріали підносять не по свіжо-укладеному паркету, а також перші планки можна закріпляти клином або розпорками до стін, або приклеювати їх до основи гарячої мастики.

Відповідальною операцією, що забезпечує якість покриття в одному приміщенні, являється прокладка шнура для маячної лінійки. Шнур натягують через усе приміщення, яке вибране для укладки маячної лінійки. Закріплюють шнур двома цвяхами, які забивають в нижче лежачий шар, або в наперед приклеєні планки паркету. Для зручної укладки маячної лінійки маячний шнур А5 натягують по лінії стику двох планок викладених змійкою так, щоб під шнуром проходив лівий ряд планок, а правий ряд тільки торкався шнура кутом.