Реферат: Сценарій „Свято птахів”
(Пісня лебеді).
4 учень Птах лінгвіст
Своє ставлення до переїзду в інше місце П’ятниця виявляє цілком чітко: “Яка я рада, яка я рада, що прибула до Волгограда” – твердить раз ураз ця маленька хвиляста папуга. Там на півночі вона не раз казала своїм господарям: “їдьмо на південь, тут холодно. Словниковий запас птаха такий великий, що дає змогу йому вести “розмови” на багато тем. Недарма П’ятниця систематично запитує главу сім’ї: “В’ячеславе Івановичу, що пишуть газети?” Переконавшись у користі знань, папуга не забуває нагадати про це й молодшому в сім’ї: “Ігор! Учи уроки!” А до господині найчастіше приходиться звертатись з проханням цілком життєвими: “Галя! Відчини клітку! Я хочу літати. Сиджу у закові в темниці сирій. Галю! Дай П’ятниці поїсти. Я дуже люблю частування.””
Не байдужа ця крихітка до мистецтва. Вона із задоволенням наспівує українські пісні, які любить її хазяйка. На різні лади повторює фразу, що їй сподобалась. “То ли еще будет ой-ой-ой”. Спробуй відняти корм і почуєш: “Ах ти, бандит!”. А для страхання: “П’ятниця – розбійник!”.
Але улюблена тема папуги – розповідь про себе. Навіть засинаючи він промовляє: “П’ятниця-красуня. Плямочка маленька, сонечко. Пташка хороша. Розумнице моя”.
Тільки сіла синичка, як П’ятниця тут же повідомив красуні свою адресу.
Навчити птаха не важко. Треба мати лише велике терпіння й любов до них. Нелегко давалась перша фраза: “П’ятниця – пташка хороша.” Три місяці терпляче повторювали цю фразу. Та щойно вона освоїла перші слова, навчання пішло швидше. Тепер птах навіть сам складає нові конструкції. Та чого навчишся у цю бурхливу добу. Візьмімо телефон, що часто дзвонить у квартирі.
П’ятниці нічого не лишилось як недавно вразити своїх господарів: наслідуючи їй набридливі дзвінки, вона вимовила: “Дрррр. Ало, я слухаю. Здрастуй. Привіт. Чао!”.
І ведучий Здавна, люди спостерігали за живою природою і помічали найцікавіше, важливе для життя людини.
Помітили, що після першого крику півня – сонце сходить, починається ранок. Ось і стали говорити: “Півні ранок кличуть!” Так і склались народні різні прикмети.
Сова кричить – на холод.
Граки рано прилетіли – до теплої погоди.
Синичка зранку починає пищати – чекати морозу.
Стало тепло – прилетів журавка.
Горобці в пилюці купаються – на дощ.
Качки розігрались – на дощ.
В полі перепілки сильно кричать – перед дощем.
Лебідь летить восени – на сніг, а гуси – на дощ.
Галки збираються невеликими стадами і сильно кричать – до ясної погоди, зимою – до морозів.
Ранній приліт журавлів – до ранньої весни.
Граки в’ються високо стадами і спускаються стрімко на землю – буде дощ.
“Самий смисл життя чи не в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою, знати поезію людських взаємин з нею. І щоб навчитись чим дорожити, відчути потребу все це берегти...”
(Вірш “Берегите землю”)
Пісня “Раненая птица”.