Реферат: Класифікація за спеціалізацією страховиків

В попередньому розділі зазначалося, що страхування проводиться спеціалізованими страховими організація­ми, які можуть бути державними й недержавними. Пос­луги, що надаються ними, охоплюють різноманітні, як правило, неспівставні види страхового захисту. Разом з тим, все їх розмаїття можна розмежовувати при допомозі класифікації по об'єктах страхування та видах небезпек.

В основу такої класифікації доцільно покласти ви­ділення взаємопов'язаних елементів сукупності стра­хових відносин, що знаходяться між собою в певній підпорядкованості. Для такого розмежування слід засто­сувати два критерії: відмінності в об'єктах страхування і в обсязі страхової відповідальності. Застосування цих критеріїв дозволяє здійснити дві класифікації — по об'єктах страхування і по видах небезпек. Перша кла­сифікація є загальною, а друга стосується лише майно­вого страхування.

Підсумовуючи сказане, можна дати слідуюче визна­чення загальної класифікації страхування. Вона виражає сукупність елементів страхування по галузях, підгалузях і видах об'єктів. Названі елементи розташовуються та­ким чином, що кожний наступний є частиною попе­реднього, причому в підпорядкованості від вищого — галузі,— до підгалузі й виду. Такий метод класифікації застосовується як до обов'язкового, так і до добро­вільного страхування.

Характерні особливості об'єктів страхування покла­дені в основу поділу страхування на галузі, серед яких виділяються: майнове; страхування рівня життя грома­дян; страхування відповідальності; страхування під­приємницьких ризиків.

Об'єктами першої галузі є основні й оборотні активи. Страхування рівня життя громадян пов'язане з їх праце­здатністю, здоров'ям та життям. При страхуванні відпо­відальності в якості об'єктів виступають зобов'язання страхувальників виконувати договірні умови по постав­ках продукції, погашенню заборгованості кредиторам чи відшкодуванню матеріального або іншого» збитку, якщо він був нанесений другим особам. При страхуванні відповідальності необхідне відшкодування, згідно зако­нодавства, за винного виплачує страхова і організація. До об'єктів страхування підприємницьких ризиків відно­сяться потенційно можливі різні втрати доходів страху­вальника, наприклад, втрати від простоїш устаткування, ризик впровадження нової техніки і технології, втрачена вигода по нереалізованих або достроково припинених контрактах, тощо.

Щоб окреслити інтереси партнерів у страхуванні, в його галузях необхідно визначиш підгалузі її конкретні види страхування.

В залежності від форм власності й категорій страху­вальників у майновому страхуванні виділяються декілька підгалузей. По формі власності — це страхування дер­жавного майна; колективного майна (в господарських товариствах, кооперативах, тощо; приватного майна. В залежності від категорій страхувальників підгалузями в майновому страхуванні є державне й недержавне страху­вання.

Дві підгалузі виділяються в страхуванні рівня життя громадян: соціальне страхування працівників державно­го й недержавного секторів економіки та і особисте стра­хування громадян. В свою чергу, соціальне і особисте страхування може бути конкретизоване. Якщо взяти соціальне страхування, то в ньому можна виділити: стра­хування пенсій, страхування пільг. В особистому страху­ванні розмежовується страхування життя та страхування від нещасних випадків.

Структура страхування відповідальності складається з таких підгалузей: страхування заборгованості й страхування на випадок відшкодування збитку.

В страхуванні підприємницьких ризиків виділено дві підгалузі: страхування ризику прямих і непрямих втрат, доходів. До перших відносять втрати від простою устаткування. Непрямі втрати доході» зумовлені нетехнологічними перервами в торгівлі, втраченою вигодою.

Інтереси двох сторін в страхуванні прямо пов'язані з величиною страхових тарифів, що лежать в основі стра­хових внесків, та відповідним обсягом страхового відшкодування. Саме цим зумовлена необхідність поділу підгалузей на конкретні види страхування, під якими мається на увазі страхування конкретних однорідних об'єктів у встановленому обсязі страхової відповідаль­ності й по відповідних тарифних ставках.

У структурі майнового страхування виділяються там види (об'єкти): страхування будівель, споруд, сільсько­господарських тварин, домашнього майна, засобів тран­спорту, врожаю, тощо в господарствах різних форм власності. Соціальне страхування включає такі конкретні види: страхування пенсій за віком, по інвалідності, з приводу втрати годувальника, страхування конкретних пільг серед тих чи інших груп населення. По особистому страхуванню розрізняють такі конкретні види, як страху­вання від нещасних випадків, індивідуальне, за рахунок підприємств та організацій, змішане страхування життя, страхування на випадок втрати працездатності або смерті, страхування дітей, страхування додаткової пенсії та інше.

У страхуванні відповідальності розмежовується стра­хування непогашення заборгованості, страхування цивільної відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, зокрема, транспортних засобів, страхування цивільної відповідальності на випадок нанесення збитку в процесі господарської діяльності та інші види.

В структурі страхування підприємницьких ризиків виділяються ті їх види, які прив'язані до наявності кон­кретного ризику в процесі виробництва продукції, вико­нання робіт чи надання послуг.

Страхуванню властиві обов'язкова й добровільна форми. Держава встановлює норми обов'язкового стра­хування. Згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування", обов'язкове страхування здійсню­ється на підставі законодавчих актів, де визначаються види, умови й порядок проведення обов'язкового стра­хування. При цьому страхувальник є вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачене законодавством.

Добровільне страхування здійснюється на основі до­говору між страхувальником і страховиком. Загальні умо­ви і порядок добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страхови­ком самостійно відповідно до вимог Декрету "Про стра­хування". Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування. Добровільне стра­хування не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, не зумовлених страху­ванням.

Раціональна погодженість обов'язкового й добро­вільного страхування створює необхідну базу для сфор­мування такого страхового ринку, сукупність видів страхування якого забезпечувала б різноманітний обсяг страхового захисту виробництва та інтересів людей. Поки що співвідношення різних видів страхової діяльності в Україні ще далеке від раціонального. Так, в 1993 році кількість діючих договорів по добровільному особистому страхуванню складала 61,8% від їх загальної кількості, добровільного майнового страхування - 13,1, добро­вільного страхування відповідальності — 0,1, обо­в'язкового страхування — 25,0%. Страхові витрати складали відповідно 45,4; 38,6; 10 та 5,8% до їх загальної суми.

Класифікація майнового страхування по видах не­безпек дозволяє виділити в ньому чотири елементи, що не знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості:

— страхування матеріальних об'єктів, зокрема, будівель, споруд, транспортних засобів, устаткування, сировини, готової продукції, домашнього майна, тощо від вогню та інших стихійних лих (землетрусів, повеней, тощо);

— страхування врожаю сільськогосподарських куль­тур від погодно-кліматичних лих;

— страхування сільськогосподарських тварин в дер­жавних, колективних та приватних господарствах на ви­падок їх падежу чи змушеного забою;

—страхування засобів транспорту від аварці, юра-діжок та інших ймовірних небезпек.

Зазначеним елементам майнового страхування по видах небезпек властиві відмінності в обсязі страхової відповідальності при страхуванні конкретних об'єктів, що має велике значення для встановлення величини збитку, страхових тарифів, страхового відшкодування.

Для ринкової економіки властива свобода підпри­ємництва, різноманітність його форм, орієнтація всіх суб'єктів господарювання на споживача з метою забез­печення зростання прибутку. В ринкових умовах держава безпосередньо не втручається в діяльність підприєм­ницьких структур, їх взаємовідносини з партнерами й клієнтами, банками, тощо. Разом з тим державою визна­чаються найважливіші правила ринкового господарю­вання для всіх видів підприємницької діяльності та особливі умови для певних галузей виробничої й невиробничої сфер. Дотриманню встановлених вимог (нерідко досить суворих) сприяє система фінансових, податкових, митних та інших важелів.

Ефективність ринкової економіки забезпечується гнучким і погодженим використанням економічних та неекономічних методів управління нею. З цією метою використовується і страхування. Воно відіграє як роль одного з елементів такого регулювання економіки, так і саме виступає об'єктом управління, що функціонує в межах загальних і специфічних для нього особливостей.

Головною принциповою ознакою організації страхо­вої діяльності на сучасному етапі є його демонополізація. Колись єдина на страховому ринку України організація Укрдержстрах, що діяла в системі державного страхуван­ня СРСР, зараз не визначає повністю страхову політику. На початку 1995 р. кількість страхових організацій, які одержали ліцензію Укрстрахнагляду на право здійснення страхової діяльності, перевищила 640 товариств. *[1] Разом з тим Укрдержстрах, на базі якого була створена На­ціональна акціонерна страхова компанія "Оранта", ще значно переважає інші страхові компанії. Так, в 1993 р. її частка статутною фонду та сформованих страхових ре­зервів складала 34,9% до загальної суми, надходження страхових сум та страхового відшкодування — 20,1, надход­жень страхових платежів за рік — 38,6%.*[2]