Реферат: Форми страхування кредитів. Страхування товарних кредитів

Сучасне законодавство багатьох європейських країн дає змогу пе­рейти від страхування предметів застави до безпосереднього страху­вання кредитів, виданих під заставу. Його зміст полягає в тому, що угода про страхування кредиту набуває характеру страхової гарантії, виданої кредиторові (застрахованому) страховиком. Відповідно страховим випадком визнається неповернення позичальником у встановлені терміни заборгованості кредиторові. Факт настання страхового випадку, який заявляється і стверджується кредитором, дає підставу страховикові виплатити страхове відшкодування в об­сязі непогашеної частки заборгованості. У свою чергу, страховик як заставодержатель отримує право на стягнення на свою користь на­лежної йому суми за рахунок реалізованої іпотеки. Перед укладан­ням договору про заставу заставодавець зобов'язується застрахувати

призначене для застави майно від тих ризиків, які, на думку страхо­вика, можуть загрожувати іпотеці втратою її вартості. Страхові та­рифи встановлюються на рівні, який відповідає величині ризиків. Як правило, іпотека страхується на умовах «від усіх ризиків». Після цього нотаріальним актом іпотека оформляється на користь страху­вальника, який одночасно стає заставо держателем. Інтегральною ча­стиною страхового полісу є копія кредитної угоди між кредитором-застрахованим та позичальником-страхувальником.

Страхування кредитів довіри пропонує підприємцям захист від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих влас­ним персоналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов'язки необхідно довіряти майнові цінності. Зазначене стра­хування дає змогу:

• уникати зайвої турботи про матеріальні цінності, що поля­гає у виникненні особливих вказівок та інструкцій;

• запобігати прямим збиткам і втратам;

• уникати в кожному випадку потреби отримувати докази ці­лості матеріальних цінностей.

Страховик відшкодовує страхувальникові майнові збитки, ко­трі йому завдані його довіреними особами шляхом чи в результа­ті вчинення ними недозволених дій. Отже, це страхування є спе­цифічним видом страхування відповідальності службових осіб. Зміст страхування кредиту в цьому разі полягає у страхуванні «кредиту довіри». Проте матеріальною субстанцією цього кредиту є вартість матеріальних цінностей, котрі неначе надаються в роз­порядження у кредит третім особам.

Колискою страхування кредиту довіри (недовіри) є Англія. Ще в 1840 році страхова компанія Guarantee Society of London продала перший поліс, за умовами якого компанія гарантувала працедавцям матеріальний захист на випадок збитків, завданих їм їхніми службовцями в разі несумлінного виконання покладе­них на них обов'язків. До цього часу таку гарантію забезпечувала звичайна готівкова застава в певному домовленому розмірі. Осо­бливого розмаху цей вид страхування набув у США в період міг­раційного буму. Працедавці змушені були користуватися послу­гами здебільшого невідомих працівників, які наймалися на службу. Необхідні були гарантії, що й сприяло утвердженню нового виду страхування. Сьогодні страхування довіри в США провадить більш ніж 200 страхових компаній.

Страхування кредиту довіри (недовіри) практикується зде­більшого як загальне й охоплює всіх без винятку службовців та працівників. Завдяки цьому працедавець уникає необхідності надмірного нагляду за окремими працівниками, що, в свою чергу, не дає підстав для їх дискримінації, забезпечує солідний страхо­вий захист і полегшує персональні відносини.

Останніми роками особливим різновидом страхування довіри стало страхування комп'ютерних зловживань. Воно захищає вла­сників комп'ютерних систем від збитків, які завдаються їм у ре­зультаті використання електронної обробки інформації шляхом зовнішнього вторгнення в комп'ютерну систему з метою пошко­дження носіїв інформації, зміни програм, внесення фіктивних ра­хунків, зняття з них коштів і їх подальшого привласнення. Вели­чина страхової відповідальності в цих випадках установлюється за домовленістю між страховиком і страхувальником.

Використана література:

Справочник по страховому бизнесу / Под ред. 3. А. Уткина. — М.: Тандем, 1999.— 416с.

Страхование от А до Я. Книга для страхователей / Под ред. Л. Й. Корчевской, К. Е. Турбиной. — М.: Инфра-М, 1996. — 624с.

Страховеє дело: Учебник / Под ред. Л. Й. Рейтмана. — М.: Рост, 1992. —530с,

Страхові послуги: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Т. М. Артюх. — К.: КНЕУ, 2000. — 124 с.

Страховое дело в вопросах и ответах. Учеб. пособие. Составитель А. Л. Черненко. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. — 576 с.