Реферат: Масове суспільство як альтернатива громадського суспільства

План.

Вступ.

“Масове суспільство” як альтернатива громадського суспільства.

Висновок.

Вступ.

"Масове суспільство" як альтернатива громадянському суспільству. Сутність тоталітарного масового суспільства полягає у по­рушенні ізольованості "внутрішньосуспільних" груп, у тотальному залу­ченні населення до масових рухів "підтримки вождів", владників. (Див.: Корнхаузер В. Політика масового суспільства // Політологічні читання. -1992. -№1. Характерною рисою такого суспільства є "людина маси". "Маса - це сукупність осіб без спеціальної кваліфікації. Маса - це рядова людина". X. Ортега-і-Гасет у праці "Бунт мас" (1930) визначає масову людину як таку, що не відрізняється від інших, а є повторенням загально­го типу. Маси - це посередня людина, якій характерно жити без зусиль, без намагань виправляти чи удосконалювати себе. В епоху панування мас до-мінус насильство, яке стає нормою життя і призводить до посилення ролі держави, підкорення їй всього життя, втручання її у всі сфери, поглинання всієї суспільної спонтанної ініціативи державною владою, тобто знищення громадянського суспільства.

У масовому суспільстві кожна людина є лише "гвинтиком", "ато­мом", а це сприяє зростанню авторитарних і тоталітарних політичних ре­жимів. Адміністративно-командні системи характеризуються зміною "горизонтальних" соціальних зв'язків у суспільстві "вертикальними", ство­ренням атмосфери матеріальної та духовної залежності індивіда від дер­жави, ліквідацією об'єднань громадян, створених самими громадянами. У масовому суспільстві індивіди пов'язані одне із одним лише за допомогою ставлення кожного з них до держави, але вони не співвідносяться між со­бою у межах незалежних від держави груп. Саме відсутність референтних груп призводить до соціальної ізоляції людини й подальшої її гіпертрофованої відданості нав'язуваним державою символам і лідерам.

Основними рисами масового суспільства є:

• широка атомізація (втрата природної спільності людей у межах життєздатних референтних груп);

• готовність до засвоєння нових ідеологій (пошук втраченої стабільності та "простих" відповідей на складні питання);

• тоталітаризм (тотальне домінування псевдоєдності - "вертикальної" єдності з державою, а не "горизонтальної" - з індивідами, що мають схожі інтереси).

Німецько-американський політолог Х. Арендт вважає, що в масовому суспільстві терор стає головним стрижнем політичної діяльності, він зна­ходить своє завершення у тоталітаризмі. Саме на базі атомізації та утво­рення маси утворюється безкласове тоталітарне суспільство.

Висновок.

За висловом французького дослідника П.Лефорта висновок у масовому суспільстві такий, що “цілий народ має одна людина”. У ньому існують ті соціальні сили, які здатні подолати чи істотно зменшити атомізацію, тотальний контроль, але з огляду на невелику кількість та роззосередження вони не можуть ефективно впливати на ці процеси.

Використана література.

В.М. Піча, Н.М. Хома. “ Політологія”. Новий світ –2000 р.

Александер Дж. С. Парадокси громадянського суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 199 р. - №1.

Баталер А. О гражданском обществе и общественном договоре. – М., 1990 р.