Реферат: Торговельний потенціал Волинської області

Зміст

Вступ

Історичний нарис розвитку торгівлі

Передумови розвитку і розміщення торгівлі

Характеристика роздрібної і оптової ланок торгівлі області

Зовнішньоекономічна діяльність

Література

Вступ

Волинська область розташована на крайньому північному заході України. Утворена 4 грудня 1939 року. Площа – 20,14 тис. км2. Загальна протяжність меж області – 930 км. На півночі вона межує з Республікою Білорусь – протяжність кордону 205 км. На сході і південному сході область межує з Рівненською (410 км), а на півдні – з Львівською (125км) областями. На заході по річці Західний Буг проходить державний кордон з Республікою Польща (190 км).

Політико-географічне положення області є периферійним в Україні, але характеризується центральністю в Європі. Волинь розташована в центральній частині світового поясу найвищого політичного і соціально-економічного розвитку. ЇЇ центральне положення в європейській геополітичній системі є вигідним для налагодження економічних і культурних стосунків з країнами Європи. Позитивною стороною є сусідство з Польщею, і Білоруссю, з якими Україна підтримує дружні стосунки і область має протяжні зони контакту. Внаслідок цього Волинь має багато варіантів розвитку зовнішньо-політичних, культурних та зовнішньо-економічних відносин і контактів, можливість виходу в європейські країни.

Одна із головних рис ЕГП області – це її прикордонне положення в зоні контактної взаємодії і стику територіально-господарських структур України, Білорусі і Польщі, близькість до європейського ринку. Положення території області в цій інтеграційній зоні може і повинно сприяти активній участі краю в міжнародному і міжрайонному поділі та інтеграції праці, у транзитному транспортному обслуговуванні експортно-імпортних перевезень України.

Історичний нарис розвитку торгівлі

За часів Київської Русі та існування Володимиро-Волинського і Галицько-Волинського князівств територія знаходилась на перехресті європейських торгових шляхів, що сприяло розвитку господарства і суспільно-політичних відносин на Волині. В цю епоху виникає ряд міст ( Володимир-Волинський, Луцьк, Турійськ, Ратне, Олика, Камінь-Каширський, Перемиль та ін.), які відіграли значну роль у посиленні економічних, торговельних та культурних зв’язків з народами Західної і Східної Європи.

В центрі великих поселень були розташовані городища, які виконували не тільки оборонні чи адміністративні функції, а й відігравали значну роль у торгівлі. Про розвиток тогочасної торгівлі свідчать численні скарби монет, знайдених в різних районах Волині. Їх характер вказує на зв’язки волинян з Прибалтикою, Західною Європою, Північним Причорномор’ям. Через Південну Волинь в Х ст. проходив головний торговельний шлях, що з’єднував Русь-Україну із Західною Європою. Він вів з Києва на Краків, Прагу, Регенсбург. Хутра, мед та віск були найважливішими товарами Волині у її торгівлі з іншими країнами.

Прийняття християнства у 988 році призвело до значних змін у суспільному житті волинян, в тому числі й в соціально-економічній сфері. З’явилися нові міста, швидко розвивалися старі, будувалися храми, монастирі. Подальший розвиток старих і нових ремесел сприяв розширенню внутрішньої і зовнішньої торгівлі.

Величезних руйнувань зазнала Волинь 1241 року, коли монголо-татарська навала призвела до знищення більшості міст і сіл, в тому числі столичного Володимира. Загинуло багато мирних жителів. У своєму економічному розвитку Волинь була відкинута на багато років назад. На економіці краю негативно позначилось зміщення на південь Європи великого торговельного шляху Схід – Захід. Це було пов’язано з політичною нестабільністю Східної Європи у ХІІ-ХІІІ ст. Натомість, в цей час Волинь зав’язала нові торговельні зв’язки, зокрема з Литвою, Тевтонським орденом, Данцігом, а також зміцнила старі – з Польщею, Німеччиною, Угорщиною. У Володимирі існувала ціла колонія німецьких купців. Тоді ж там з’явилась перша митниця.

У ХV ст. економічне життя краю набуло знов значного розвитку. Починаючи з ХV ст., магнати й шляхта прагнули розширяти свої орні землі, щоб виробляти більше продуктів на продаж. Це було зумовлено значним розвитком внутрішньої торгівлі. В цей час отримують розвиток ремесла, різні промисли, торгівлі. На базі виявлених тут родовищ залізної руди провадилося виробництво заліза. Все це сприяло розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі, збільшенню кількості торгів та ярмарків. Луцьк, Володимир-Волинський, Торчин, Устилуг та інші міста стають великими центрами торгівлі. На Захід з Волині вивозили хліб, ліс, худобу та інші товари. Протягом ХV-XVI ст. переважна більшість волинських міст отримало самоврядування за магдебурзьким правом, що відіграло певну позитивну роль у іх розвитку.

Центром торгівлі на цей час був Луцьк – один з центрів міжнародної торгівлі. В місті йшла жвава торгівля, відбувалися багатолюдні ярмарки. В 1552 році в Луцьку було 30 крамниць. Луцьк підтримував жваві торговельні зв’язки з містами Російської держави, країнами Західної і Східної Європи. Із Туреччини сюди надходили прянощі, оксамит, шовкові і парчові тканини, зброя, кінська збруя, коні, сіль, із Франції – шерстяні і шовкові тканини, вино, цукор, аптекарські товари; з Угорщини – вино, мідь, ножі; з Чехії – сукна; з Російської держави – хутра.

Через Луцьк у західні країни вивозилася значна кількість сільськогосподарських продуктів. Поряд із Володимиром - Волинським і Брестом Луцьк був одним із головних пунктів, через які за кордон вивозили мед і віск, а також хліб, худобу, шкіру, рибу, хутра тощо. Купці з Луцька торгували у багатьох країнах, зокрема бували у Москві.

В середині XVII ст. торгівля погіршилася, оскільки після визвольної війни 1648-1654рр. Волинь вийшла дуже розореною. Більшість населених пунктів було спалено, зруйновано. Кількість населення дуже зменшилась. Розвиток міст, ремесел і торгівлі сповільнився, економіці Волині перешкоджали часті війни що тривали до середини XVII ст.

У 1795 році за третім поділом Польщі майже вся Волинь відійшла до Росії. Це сприяло економічному і культурному розвитку краю. З 1861 року по 1900 рік потужного розвитку набула промисловість. Найбільш поширені були цукрові, млинарські, деревообробні, горілчані підприємства. Значний вплив на розвиток народного господарства мало будівництво залізниць, шосейних шляхів. Хоча промисловий розвиток кінця XIX – початку ХХ ст. не оминув і Волинь, все ж вона і надалі лишалася глухою аграрною провінцією у складі Російської імперії.

Перша світова війна і революція принесла багато руйнувань та збитків народному господарству Волині. Восени 1920 року, з утвердженням польської влади, наступив 20-ти річний період мирного розвитку економіки. Важливе місце в економіці Волині того часу займали вивіз лісу і деревообробка. По всій Волині поширені були лісопилки, пилорами, меблеві фабрики. Численними були цегельні. У містах найбільш численною категорією населення були ремісники і дрібні торговці.

Структура зайнятості населення в народному господарстві Волині в 1920-1930-х роках змінювалась дуже повільно. У 1921 році в с/г було зайнято 81% волинян, а в 1931 – 79%, у промисловості відповідно 7 і 9%, у торгівлі – 6 і 5%. Отже, як і в попередні роки Волинь залишалась аграрним регіоном з тенденцією до повільного розвитку інших галузей економіки.

Сучасний розвиток економіки області характеризується тим, що на Волині отримали розвиток більшість галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери.

Передумови розвитку і розміщення торгівлі

Сучасний розвиток економіки області характеризується тим, що на Волині отримали розвиток більшість галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери. За окремими видами продукції область вносить деякий внесок у загальнодержавне виробництво. Взагалі, Волинська область спеціалізується на лісовій і деревообробній, легкій, харчовій промисловості, машинобудуванні, на виробництві цукрових буряків, зернових культур, картоплі, м’ясо-молочному тваринництві.

Аналіз виконання завдань Програми економічного і соціального розвитку області на 2003 рік свідчить про те, що промисловий комплекс Волині продовжує динамічно розвиватись.

Протягом січня-червня поточного року обсяги промислового виробництва зросли на 14,2% і перевищили 801 млн. гривень.

Понад 54 % промислових підприємств збільшили обсяги промислового виробництва.

Внаслідок вжиття заходів по підвищенню ефективності роботи діючих шахт та торфобрикетних підприємств, приріст обсягів виробництва у добувній промисловості у першому півріччі 2003 року становив 18,9 %.

Особливо динамічно розвиваються пріоритетні галузі промислового комплексу. Зокрема, у хімічній промисловості приріст виробництва за січень-червень 2003 року становив 34,3 %, у машинобудуванні – 24,3 %, у виробництві будматеріалів – 8,2 %.

В області набули подальшого розвитку позитивні зрушення у вдосконаленні структури промислового виробництва, розвитку соціально-орієнтованих галузей, які спеціалізуються на випуску товарів народного споживання.

На 7,6 % зросли обсяги виробництва у харчовій та переробній промисловості, на 2,7 %– у легкій промисловості.

Внаслідок цього виробництво товарів народного споживання в цілому по області збільшилось на 7,2 %.

Основним завданням агропромислового комплексу області в 2003 році залишається стабільне нарощування виробництва продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості, створення ефективного конкурентного середовища, розвиток інфраструктури аграрного ринку.