Реферат: Морський транспорт світу

Вступ

Розглядаючи транспорт світу, варто звернути увагу на його місце в загальній світовій транспортній системі. За обсягом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону, а за конфігурацією транспортної мережі - особливості та закономірності розміщення господарської діяльності.

Морський транспорт служить для зовнішньоекономічних зв'язків. Лише у деяких країнах, таких як Росія, США, Китай, Канада, Туреччина, Франція, морський транспорт здійснює міжрайонні внутрішні перевезення. Цей транспорт перевозить понад 80% зовнішньоторговельних вантажів. Це найбільш дешевий вид транспорту, бо експлуатація морських шляхів не вимагає більших витрат на утримання мережі, як у інших видах транспорту. Сучасні морські судна здатні перевозити вантажі будь-яких розмірів та ваги.

1. Значення морського транспорту в світовій економіці

Транспорт — найважливіша ланка у сфері економічних стосунків. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв'язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. Він впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу. У світі в системі транспорту працює понад 100 млн чол.

Більша частина вантажообороту морського транспорту припадає на наливні вантажі — нафту й нафтопродукти. Суховантажі мають меншу питому вагу. В їхній структурі переважають основні масові вантажі, потім — генеральні та другорядні масові.

Головною умовою безпечного функціонування світового торгового флоту є його постійне оновлення, збільшення тоннажності суден, підвищення потужності двигунів, збільшення швидкостей, автоматизація, поліпшення екологічних характеристик. Питома вага суден у віці понад 10 років становить понад 1/3 складу світового флоту, понад 25 років — 1/20. У країнах, що розвиваються, та країнах Східної Європи спостерігається тенденція до підвищення питомої ваги старих суден, а це підвищує небезпеку мореплавства.

У структурі морського транспорту переважають спеціалізовані судна — танкери, рудовози, рефрижератори, лісовози, судна типу "Ро-Ро" з горизонтальним способом навантажувально-розвантажувальних робіт. Більше половини світового флоту становлять танкери, що пов'язано з розвитком світового нафтового ринку.

2. Сучасні маршрути морського транспорту

Сучасні маршрути океанських лайнерів прагнуть прокладати по дугах великого кола земної кулі, що проходять через крапки відправлення і прибуття. Так, хоча Йокогама знаходиться майже на одній паралелі із Сан-Франциско, найкоротший маршрут по дузі великого кола проходить північніше, поблизу Алеутських островів. Найкоротша відстань від Нью-Йорка до Ліверпула (Англія) проходить біля Великої Ньюфаундлендської банки. У наші дні існує сім головних океанських маршрутів:

1. Найбільш пожвавлений північноатлантичний маршрут зв'язує порти атлантичного узбережжя Америки від Канади до Флориди з портами Західної Європи.

2. Другий по завантаженості маршрут проходить через Суецький канал. Тут сходяться шляху з Європи, з атлантичного узбережжя Північної і Центральної Америки в східну Африку, Індію й інші країни південної і південно-східної Азії. Самий короткий шлях з Європи в Австралію, Китай і Японію проходить теж через Суецький канал; однак маршрути в цю частину земної кулі зі східного узбережжя Сполучених Штатів і з країн Карибського басейну коротше через Панамський канал. Дотепер багато вантажних маршрутів між Західною Європою й Австралією проходять навколо мису Доброї Надії. Шлях через Суецький канал на 1600 км коротше, але через високу плату проходу по каналі більш довгий шлях обходиться дешевше. Крім того, найбільші судна не можуть пройти по Суецькому каналі.

3. Третє місце по завантаженості займає маршрут через Панамський канал. Цей маршрут помітно укорочує шлях з портів східного узбережжя США і країн Західної Європи на західне узбережжя Північної і Південний Америк. З Нью-Йорка в Сан-Франциско через Магелланову протоку відстань 21 134 км, а через Панамський канал 8467 км. З Нью-Йорка до Вальпараїсо в Чилі через Магелланову протоку 13 483 км, а через Панамський канал 7020 км. Відстань від Ліверпула до Вальпараїсо через канал коротше на 2478 км. Лінія рівних відстаней від Нью-Йорка через Суецький і Панамський канали проходить поблизу Гонконгу і Маніли, а від Англії – на схід Австралії і Японії. Таким чином, маршрути через Суецький канал з Європи до всіх азіатських країн і Австралії коротше.

4. Західноафриканські маршрути зв'язують атлантичні порти Європи й обох Америк із західним і південно-східним узбережжям Африки. Це короткий шлях з атлантичних берегів Північної і Південний Америк, а також півночі і заходу Європи в Австралію і Нову Зеландію. По цьому ж маршруті випливають і супертанкери з нафтою з країн Середнього Сходу в Європу.

5. Південноамериканські маршрути зв'язують Європу й атлантичне узбережжя США з Бразилією, Уругваєм і Аргентиною. Значимість цього маршруту росте через збільшення вантажообігу з цими південноамериканськими країнами.

6. Маршрути по північній частині Тихого океану зв'язують тихоокеанське узбережжя США і Канади з Японією і Китаєм. Більшість цих маршрутів прокладено по дузі великого кола і проходить поблизу Алеутських островів, але деякі пасажирські і вантажні судна заходять у Гонолулу, що збільшує шлях, наприклад, від Сан-Франциско до Йокогами на 1600 км.

7. У південній частині Тихого океану для США становлять інтерес два маршрути: один – через Гонолулу, Самоа й острова Фіджі, а іншої – через Таїті й острова Суспільства. Обидва маршрути зв'язують тихоокеанське узбережжя США з Новою Зеландією й Австралією, а також – через Панамський канал -північноатлантичні країни з Австралією й островами південної частини Тихого океану.

3. Технічні засоби морського транспорту світу. Світовий флот

Більшість судів проектується відповідно до вимог навігації (режимом плавання) і під визначений тип вантажу. Деякі морські судна призначені тільки для пасажирів, більше судів використовується для перевезення пасажирів і вантажів (вантажопасажирські), але основна маса судів спеціалізується на перевезенні вантажів. Існує чотири основних типи морських судів: 1) вантажні судна (сухогрузні, наливні, комбіновані й ін.), що виконують окремі замовлення чи працюють на регулярних маршрутах; 2) вантажопасажирські судна; 3) швидкохідні пасажирські лайнери, що мають два чи три класи для пасажирів, а також поштове і багажне відділення; 4) невелика кількість комфортабельних швидкісних судів, розрахованих тільки на пасажирів і пошту.

Торговий флот - сукупність судів країни разом з їхнім особовим складом, зайнятих комерційною діяльністю. Морські вантажні судна завжди були найважливішою складовою частиною торгового флоту і головною його опорою у фінансовому змісті. Пасажирські лайнери не припиняли залучати людей, однак у цілому для суспільства перевезення пасажирів завжди мало менше значення, чим транспортування вантажів. Численні і різноманітні судна торгового флоту розрізняються по типу і призначенню. Загальна кількість судів торгового флоту дуже велико ще і тому, що до нього зараховуються не тільки судна далекого плавання, але і безліч тих малих судів, що обслуговують акваторії рік, гаваней і морського узбережжя. До торгового флоту – у широкому змісті цього поняття – відносяться не тільки судна і плавсклад, але і численні берегові служби: органи оперативного керування, ремонтні і бункеровочні підприємства, агентства морського страхування і багато чого іншого, крім верфей, доків, причалів і складів.

Торгові судна, на відміну від військових, звичайно належать приватним власникам, положення яких відносно незалежно (іноді держава володіє частиною торгового флоту країни і керує її діяльністю, але це скоріше виключення, чим правило). Усі сучасні морські судна мають національний статус, символом якого служить той прапор, що розвівається над кожним судном. Підняття прапора має на увазі наявність офіційних суднових документів і реєстрового свідчення. Національний статус спричиняє як привілею, так і обов'язку. Він дозволяє заручитися військово-морською чи дипломатичною підтримкою своєї і дружньої держав у різних частинах світу, але він же надає право уряду розпоряджатися приватними судами при надзвичайних обставинах, а при звичайних обставинах поширювати на них і на умови їхньої експлуатації державні регламентації. У ці норми включені вимоги до національного складу екіпажа, по перевірці кваліфікації екіпажа й атестації командного складу.

Сучасні торгові судна можна розділити на двох категорій, у кожної з який є свої достоїнства. Суду однієї категорії (лайнери), у яку включається більшість кращих кораблів, діють на визначених лініях, причому рейси між портами на цих маршрутах відбуваються через регулярні інтервали часу. Інша категорія складається з т.зв. трампів – судів, що обслуговують нерегулярні вантажопотоки.

Сторінка: