Реферат: Хімічний комплекс України

* Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К.: Українська енциклопедія, 1998 С.121,122.

Формування в Україні ринкових відносин супроводжується проявом кризових явищ як в цілому в економіці країни, так, зокрема, і в хімічній промисловості. Це обумовлено, з одного боку порушенням налагоджених господарських зв'язків, а з другого — недостатньою адаптацією галузі до ринкових умов функціонуй вання (насамперед це стосується пошуку компенсуючих джерел сировини, а також збереження старих ринків і проникнення до нових товарних ринків). Слід зазначити, що вітчизняні підприємч ства хімічної промисловості близько 60% продукції реалізують на зовнішніх ринках (переважно в країнах далекого зарубіжжя). Все це призвело до значного спаду виробництва основних видів продукції галузі (табл. 49).

Стабілізація економічної ситуації в країні і активізація факто­рів її зростання дадуть змогу забезпечити структурну перебудову галузі відповідно до нових умов розвитку економіки.

2. ФАКТОРИ РОЗМІЩЕННЯ І РОЗВИТКУ

Розміщення хімічної промисловості має свої особливості у зв'язку з тим, що на нього впливає велика кількість чинників: си­ровинний, паливно-енергетичний, споживчий.

Частка сировини становить від 40—45 до 90% всієї вартості готової продукції цієї галузі. При значному асортименті продук­ції, що виробляється з різноманітної сировини (часто для вироб­ництва одного виду продукції необхідно декілька видів сирови­ни), проблема її постачання набуває особливо важливого зна­чення. З іншого боку, хімічне виробництво, як правило, багато­стадійне. Воно складається з низки послідовних операцій, які взаєм­но доповнюють одне одного. При цьому виникає багато відходів, для утилізації яких утворюються додаткові виробництва, що врешті-решт призводить до формування багатопрофільного хіміч­ного комплексу. В цьому випадку майже половина сировини, що використовується, припадає на внутрішньогалузеві виробницт­ва. Широко використовуються як сировина відходи й інших га­лузей промисловості (перш за все чорної і кольорової металургії, вугле- і нафтопереробки, паливної промисловості, електроенер­гетики, лісової промисловості тощо). При цьому часто ці відходи (особливо газоподібні і рідкі) незручно і небезпечно перевозити. Вони, як правило, використовуються на місці їх утворення. Ком­бінація різних виробництв як самої хімічної промисловості, так і виробництв різних галузей призводить до високої територіальної концентрації виробництва, що створює значні економічні і еко­логічні проблеми.

Останніми роками дещо посилилася спеціалізація і зменшилася роль комбінування хімічних виробництв у зв'язку з використанням трубопровідного транспорту для транспортування раніше “незручних” вантажів (наприклад, при транспортуванні етилену з Поволжя в район Одеси).

Хімічна промисловість споживає значну кількість води (набагато більше, ніж будь-яка інша галузь обробної промисловості). Вода входить до складу деяких хімічних продуктів, а також ви­рі викорисстовується для промивки тих продуктів, що виготовляються для охолодження агрегатів, а також для розбавлення стічних вод хіміч підприємств тощо. Все це сприяє тяжінню хімічних підприємств до районів, котрі достатньою мірою забезпечені водою. До числа особливо водомістких виробництв відносять виробництва полімерних матеріалів.

Крім того, хімічні виробництва потребують, як правило, багато теплової та електричної енергії. Це стосується, перш за все, виробництва полімерних матеріалів та їх переробки. Так, наприклад, при виробництві 1 т синтетичного волокна в середньому необхідно 15 тис. кВТ • год електроенергії і 7- 8 т пари. Для розміщення таких виробництв особливо важливе значення має наближення їх до теплоелектростанцій.

При великих розмірах хімічних підприємств (перш за все комбінатів) та високому ступені автоматизації і механізації виробництв у цілому хімічна промисловість належить до галузей з невисокою трудомісткістю виробництва, її підприємства можна містити у слабо заселених районах. Винятком є виробництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість.

Споживчий чинник впливає головним чином на виробництво основної хімії (виробництва мінеральних добрив, крім калійних, сірчаної кислоти тощо), а також на «верхні поверхи» деяких виробництв, що переробляють напівфабрикати хімії орга­нічного синтезу (виробництво хімічних волокон, гумово-технічні вироби тощо). При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має врахування екологічного чинника. При недосконалій технології галузь має багато відходів, що негативно впливають на навколишнє середовище. Необхідно вдосконалювати технологію виробництв, впроваджувати безвідходні і маловідходні технології, уникати надмірної територіальної концентрації виробництва. Всі вищезазначені чинники по-різному проявляються при розміщенні окремих видів виробництв галузі (табл. 50).

Таблиця 501

ВПЛИВ ОКРЕМИХ ЧИННИКІВ НА РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗЕЙ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ'

Галузі	Чинники
	сиро­винний	паливно-енергетич­ний	вод­ний	тру­довий	спожив­чий	охорони природи
Гірничохімічна	+ + +	-	-	-	-	+ +
Виробництво міне­ральних добрив	+ +	+	+	-	+++	+ +
Виробництво сірчаної кислоти	+ +	-	+ +	-	+ + +	+ +
Виробництво соди	+ + +	+	+	-	-	+ +
Основний органічний синтез	+ + +	+ -и-	+ +	-	-	+ +
Виробництво пластмас, синтетичних смол, синтетичного каучуку	+ +	+ + +	+++	-	+	+ +
Виробництво хімічних волокон	+ +	+ + +	+ + +	+ + +	-	+ +
Переробка полімерних матеріалів	+ +	-	-	+ + +	+ + +	-