Реферат: Храм і його влаштування

Рипідами або опахалами називаються прикріплені до руків'їв металеві круги із зображенням на них херувимів. Рипідами дия­кони віють над дарами при освяченні їх. Раніше вони робилися з павиного пір'я і використовувалися для оберігання св. дарів від комах. Тепер віяння рипід має символічне значення, воно зобра­жує присутність Небесних Сил при здійсненні Таїнства св. при­частя.

З правого боку вівтаря влаштовується ризниця. Так нази­вається приміщення, де зберігаються ризи, тобто священний одяг, який використовується при богослужінні, а також церковні сосуди та книги, за якими проводяться богослужіння.

Вівтар відокремлюється від середньої частини храму особливою перегородкою, яка обставлена іконами і називається іконостасом.

В іконостасі є троє дверей, чи троє врат. Найбільші врата розміщуються в самій середині іконостасу і називаються Царськи­ми вратами, бо через них Сам Господь Icy с Христос, Цар Слави, невидимо проходить у святих дарах. Через Царські врата нікому не дозволяється проходити, крім священнослужителів. За Царсь­кими вратами, з боку вівтаря, висить завіса, яка, зважаючи на хід богослужіння, відкривається чи закривається. Царські врата прикрашаються зображеними на них іконами: Благовіщення Пре­святої Богородиці і чотирьох євангелістів, тобто апостолів, які написали Євангеліє: Матфея, Марка, Луки та Іоана. Над Царсь­кими вратами розміщується ікона Тайної вечері.

Праворуч від Царських врат завжди розміщується ікона Спа­сителя, а ліворуч від Царських врат - ікона Божої Матері.

Праворуч від ікони Спасителя знаходяться південні двері, а ліворуч від ікони Божої Матері - північні двері. На цих бокових дверях зображаються архангели Михаїл і Гавриїл, або перші дия­кони Стефан і Филин, або первосвященик Аарон і пророк Мойсей. Бокові двері називаються ще дияконськими вратами, бо через них найчастіше проходять диякони.

Далі, за боковими дверима іконостасу, розміщуються ікони особливо шанованих святих. Першою іконою праворуч від ікони Спасителя (не рахуючи південних дверей) повинна бути завжди храмова ікона, тобто зображення того свята чи того святого, на честь якого освячено храм.

На самому верху іконостаса встановлюється хрест із зображен­ням на ньому розіп'ятого Господа нашого Ісуса Христа.

Якщо іконостаси встановлюються в кілька ярусів, тобто рядів, тоді зазвичай у другому ярусі розміщують ікони дванадесятих свят, у третьому - ікони апостолів, в четвертому - ікони про­років, на самому ж верху завжди розміщується хрест.

Крім іконостасу, ікони розміщуються на стінах храму, у вели­ких кіотах, тобто в особливих великих рамах, а також розташову­ються на аналоях, тобто на особливих високих вузьких столиках з похилою поверхнею.

Підвищення, на якому стоять вівтар та іконостас, виступає значно вперед, у середню частину храму. Це підвищення перед іконостасом називається солеєю.

Середина солеї, навпроти Царських врат, називається амво­ном, тобто сходженням. На амвоні диякон виголошує єктенії та читає Євангеліє. На амвоні ж дається віруючим і святе причастя.

На краях солеї, біля стін храму, влаштовуються криласи для читців і співців.

Біля криласів стоять хоругви, тобто ікони на тканині або ме­талі, прикріплені до довгих древків, у вигляді знамен, їх носять під час хресних ходів як церковні знамена.

У храмі є ще канонник - низенький столик, на якому стоїть зображення розп'яття і встановлена підставка для свічок. Перед канонником с лужаться панахиди, тобто заупокійні богослужіння.

Перед іконами та аналоями стоять підсвічники, на які віруючі ставлять свічки.

Посередині храму, вгорі на стелі, висить панікадило, тобто ве­ликий підсвічник з багатьма свічками. Панікадило запалюється в урочисті моменти богослужіння.