Реферат: Іудаїзм в Україні

По-третє, повністю відсутній інститут жреців або професійних священ­нослужителів. Культові функції виконували державний чиновник або голова родини.

Засновником конфуціанства був китайський філософ Кунцзи (Конфуцій), який жив в У}-У ст. до н.е. Центральне місце в цій релігії відіграють соціально-етичні проблеми, для вирішення яких встановлюються певні нор­ми, правила і ритуали поведінки.

Конфуцій перш за все створив ідеал високоморальної людини ("цзюнь-цзи"), яка вирізняється двома головними достоїнствами: людяністю ("жень") і почуттям обов'язку ("І"). Людяність включає в себе ієрархію дещо незвич­них для європейця чеснот. Головною з них є стриманість, далі йдуть розум, доброта, вірність і делікатність.

Обов'язок ("І") розуміється як незаперечне виконання приписів, традицій і ритуалів у всіх соціальних сферах (на державній службі, в сім'ї, в побу­ті), як повага до предків, готовність вивчити їх мудрість тощо.

В перші століття нашої ери, асимілювавши різноманітні народні віру­вання (поклоніння небу, культ предків, віра в духів природи тощо) конфуці­анство стає релігією. Культ предків стає його найважливішою обрядовою частиною. Для цього кожна сім'я мала свій окремий молитовний храм. Те ж саме стосувалось і роду, який мав більший храм ("мяо"), присвячений за­сновнику роду. Спочатку мяо будувався поряд з могилами предків, але вже за Ханьської династії (206р.до н.е.- 220р. н.е.) побудова мяо була обумовле­на низкою строгих правил і залежала від соціального становища їхнього власника. Чиновник міг мати один мяо, вельможа - три, князь - п'ять, імпе­ратор — сім, а простолюдин - жодного, і змушений був приносити жертви духам предків прямо у власній оселі.

Спочатку в мяо ставили ляльку або статую, яка зображувала померлого. З часів династії Хань цю роль виконував згорнутий і перев'язаний посереди­ні довгий шматок шовкового полотна /"хунь-бо"/. З Суньської епохи (960-1260рр.) їх заміняють чорні дерев'яні таблички з ієрогліфічними надписами на них червоною тушшю.

Щоб помістити душу померлого в табличку і тим самим забезпечити їй спокій та сприяння живим членам родини, вдаються до складних обрядів і призивань. На членів родини і особливо на старшого сина (у випадку смерті батька) накладається цілий ряд обмежень: на протязі років він не має права голитись, одружуватись, переставляти меблі в будинку, повинен ходити в особливій траурній одежі тощо.

Таблички чжу зберігаються в особливих шафах напроти входу біля пів­нічної стіни храму. В певну пору року або після важливих сімейних подій (весіль, смерті членів сім'ї, народження дитини, приїзду чи від'їзду голови сім'ї тощо) таблички виймаються з шаф і перед ними розставляються жерт­воприношення - страви і напої. Обов'язковими в свята є звертання до поме­рлих предків.

Головною моральною чеснотою поряд з поклонінням предкам конфуці­анство вважає повагу до батьків. “Завжди виражати повну повагу до батьків; давати їм їжу найбільш улюблену; бути в печалі, коли вони хворі; до глиби­ни душі сумувати від їхньої смерті; приносити їм, мертвим, жертви з урочи­стістю - ось п'ять обов'язків благочестя сина” - записано в одному з релі­гійних творів.

З релігійної точки зору найгірше, що може статися з китайцем – це не за­лишити після себе нащадків чоловічої статі, які могли б приносити жертву і турбуватися про благополуччя душ померлих предків. І звичайно, важливою складовою конфуціанства є "лі" - суворе дотримання обрядів. Конфуцій навіть вважав, що без дотримання шлюбного обряду шлюб неможливий, без дотримання обряду поховання і жертвоприношення зникає повага синів до батьків, а без дотримання управляти державою - "це все одно, що сліпому бути без поводиря, це все одно, що шукати щось без свічки в темній кімна­ті".

Класичні твори конфуціанства складаються з Четверокнижжя ("Си-шу") і П'ятикнижжя ("У-цзин").

Висновок: Національні релігії великою мірою сприяли виникненню і зміцненню національної самосвідомості їх носіїв, об'єднуючи при цьому велику кількість людей. В цьому духовному середовищі формується світо­гляд нації, норми моралі, задаються загальнозначимі цілі. А для євреїв, які більше двох тисячоліть були позбавлені суверенної території, іудаїзм став головним чинником збереження нації.

ЛІТЕРАТУРА

Калінін Ю.А., Харьковщенко Е.А.Релігієзнавство. – К., 1995, с. 42-77.

Лубський В.І.Релігієзнавство. К., 1997, с.179-201.

Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1964.

Угринович Д.М. Введение в религиеведение: – М., 1985.