Реферат: Біблія – як пам’ятка культури
Біблія – це стародавня збірка, різних за формою і змістом релігійних та світських творів, які писалися від дванадцятого століття до нашої ери аж по друге століття нашої ери, тобто майже півтори тисячі років. У тлумачному словнику можна знайти таке визначення слова “Біблія”: “Книга що розглядається у якості непорушного, єдиного справедливого джерела”. Для християн Біблія – є непорушне, єдине справедливе відкриття Бога людині, що містить 66 книг, записаних 40 різними авторами на протязі 1500 років. Записували Біблію люди найрізноманітнішого походження і самих різних занять: царі, селяни, філософи, рибалки, поети, державні діячі та учені. Біблія записувалась принаймні на трьох континентах і трьома мовами: старо-єврейською, арамейською і грецькою. І незважаючи на таку різноманітність засобів, вона являє собою єдине, що безперервно продовжується ціле – від Книги Буття до Об`явлення і суть викладеного в ній морального закону Божого ніде не міняється. Біблія містить вражаючі у своїй відвертості описи життя основних її персонажів; описи, що розкривають не тільки сильні, але і слабкі риси їх характерів. Першу частину – Старий Заповіт – написано в дохристиянські часи давньоєвропейською мовою, а Новий Заповіт ідеологами християнства давньогрецькою мовою.
Уперше на українську землю Біблія прийшла з Візантії. Принаймні відомо, що слов`янський просвітитель Кирило бачив у Криму руське Священне писання; в часи ж Київської Русі Біблія потрапила на українську землю, очевидно, як кирило-мефодіївський переклад. Ми знаємо, що Кирило й Мефодій склали нам абетку – ми й досі звемо її кирилицею; вони ж таки вперше переклали Біблію на старослов`янську, тобто літературну, мову, спільну для всіх слов`ян-християн грецікого обряду. Поширювалися тут і глаголичні біблійні книги, тобто писані глаголицею-азбукою, що була поширена в Моравії, Чехії, Паннонії, Західній Болгарії, Хорватії і в нас, у Київській Русі – Україні. Ця азбука подібна до кирилиці, але зі складнішим накресленням усіх сорока літер. Вважається, що цю абетку також створив Кирило, а кирилиця – це вже вдосконалена глаголиця.
Поширювалася Біблія і грецькою мовою.
Розповсюджувалися літургійно-учительні збірники, так звані Паремійники і Апракосні Євангелія; найдавніша пам`ятка такого типу – знамените Остромирове Євангеліє 1056-1057 років.
Найулюбленішою старозаповітною книгою був Псалтир. Його читали, співали, з нього навчалися грамоти, на ньому ворожили. Псалтир – це збірка релігійних гімнів, написаних царем Давидом і доповнених згодом творами інших авторів. У наше видання нічого із Псалтиря не входить, бо то не розповідка, а поетична книга.
Популярними були Чотириєвангелія та Апостоли. З євангелій найдавніші, що дійшли до нашого часу, називаються Мстиславове, Турівське, Галицьке – вони належать до ХІ-ХІІ ст. Найдавніші ж Апостоли датовані 1195 і 1220 роками. Повне зібрання біблійних книг, призначене для українських та білоруських земель, надрукував у 1517-1519 роках Франциск Скорина, а на основі Біблії Скорини Лука з Тернополя створив свій біблійний кодекс 1569р. 1581 року вийшла знаменита Острозька Біблія – результат праці острозького культурного осередку, очолюваного українським ученим Герасимом Смотрицьким.
Повний текст Біблії вийшов у друкарні Києво-Печерської лаври в 1758 році, а перший переклад повної Біблії власне українською мовою було видано лише в 1905 році.
Переклали її знамениті українські письменники Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький та не менше відомий вчений Іван Пулюй; сама книжка вийшла у Відні, бо царський уряд забороняв перекладати Біблію чи окремі її книжки українською мовою.
Біблія – це книга яку читали й брали собі в душу мільйони людей із різних кінців світу, планети нашої, в теперішньому і минулому. Вона впродовж віків справила великий вплив на духовне життя, літературу, культуру, образотворче мистецтво українського народу.
Всі течії християнства своїм Святим Письмом вважають Біблію. Вона складається з двох основних частин — Старого та Нового Заповітів. Перша, давня частина Біблії — Старий Заповіт, як зазначалося, визнається також іудаїзмом.
Старозаповітна частина Біблії займає 4/5 усього тексту Біблії і відома у двох варіантах. Масоретський текст (Танах), прийнятий в іудаїзмі, написаний давньоєврейською. Він складається з трьох книг:
1) П'ятикнижжя;
2) Пророки;
3) Писання.
Головним є П'ятикнижжя (Буття, Вихід, Левіт, Числа і Повторення Закону). Тут йдеться про створення Богом світу і людини, про гріхопадіння Адама та Єви, всесвітній потоп, про заповіт, який заповідав Бог людям, та регламентацію життєдіяльності людини, що викладена у відомих десяти заповідях. Старий Заповіт, перекладений на грецьку мову (Сегггуагінта), містить 50 книг. До них ставлення християн різне: протестанти визнають 39 книг, православні — 11 книг вважають неканонічними, а католики — визнають їх друго-канонічними.
Загалом історія створення старозаповітної частини Біблії обіймає період у кілька століть (з IX ст. до н. е. — по 60-ті роки II ст. до н. е.).
У Новий Заповіт, що сформувався протягом І— II ст. н. е., богослови відібрали 27 книг, текст яких є єдиним для усіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та Іоанна, в яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і Посланнях апостолів, в Одкровенні Іоанна Богослова (Апокаліпсис)) описується життя Христа, поширення християнства, тлумачиться віровчення, даються пророцтва про страшний суд та кінець світу. Канонізація Нового Заповіту відбувалася у складній боротьбі.
Наводимо перелік книг та розділів Біблії.
КНИГИ СТАРОГО ЗАПОВІТУ
І. П’ятикнижжя Мойсееве
1. Перша книга Мойсеева: Буття (1 М.)
2. Друга книга Мойсеева: Вихід (2 М.)
3. Третя книга Мойсеева: Левіт (З М.)
4. Четверта книга Мойсеева: Числа (4 М.)
5. П'ята книга Мойсеева: , Повторення Закону (5М.)
Книги історичні
1. Книга Ісуеа Навина (книга Єгошуї) (Єг.)
2. Книга Суддів (Суд.)
3. Книга Рут (Рут)
4. Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів) (1 Сам.)
5. Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів) (2 Сам.)
6. Перша книга царів (ГЦар.)
7. Друга книга царів (2 Цар.)
8. Перша книга хроніки (1 Хр.)
9. Книга Ездри (Езд.)
10. Книга Неємії (Неєм.)
11. Книга Естер (Ест.)
ІІІ. Книги навчальні і поетичні
1. Книга Йова (Йов.)
2. Книга Псалмів (Пс.)
3. Книга Приповістей Соломонових (Пр.)
4. Книга Екклезіястова, або Проповідника (Еккл.)
5. Пісня над піснями Соломона (Пісн.)
IV. Книги пророцькі
а) Книги великих пророків
1. Книга пророка Ісайї (Іс.)
2. Книга пророка Єремії (Єр.)
3. Плач Єремії (Плач)
4. Книга пророка Єзакіїля (Єз.)
б) Книги малих пророків
1. Книга пророка Даниїла (Дан.)
2. Книга пророка Осії (Ос.)
3. Книга пророка Йоїла (Йоїн)
4. Книга пророка Амоса (Ам.)
5. Книга пророка Овдія (Ов.)
6. Книга пророка Йони (Йона)
7. Книга пророка Михея (Мих.)
8. Книга пророка Наума (Наум)
9. Книга пророка Авакума (Ав.)
10. Книга пророка Софонії (Соф.)
11. Книга пророка Огія (Ог.)
12. Книга пророка Захарія (Зах.)
13. Книга пророка Малахії (Мал.)
КНИГИ НОВОГО ЗАПОВІТУ
І. Чотири Євангелія
1. Євангеліє від св. Матвія (Мт.)
2. Євангеліє від св. Марка (Мр.)
3. Євангеліє від св. Луки (Лк.)
4. Євангеліє від св. Іоанна (Ів.)
II. Книга історична 1. Діяння святих апостолів (Діяння)
III. Послання апостола Павла
1. Послання св. апостола Павла до римлян (Рим.)
2. Перше послання апостола Павла до коринфян (1 Кор.)
3. Друге послання апостола Павла до коринфян (2 Кор.)
4. Послання св. апостола Павла до галатів (Гал.)
5. Послання св. апостола Павла до ефесян (Еф.)
6. Послання св. апостола Павла до филип'ян (Фил.)
7. Послання св. апостола Павла до колосян (Кол.)
8. Перше послання св. апостола Павла до солунян (1 Сол.)
9. Друге послання св. апостола Павла до солунян (2 Сол.)
10. Перше послання св. апостола Павла до Тимофія (1 Тим.)
11. Друге послання св. апостола Павла до Тимофія (2 Тим.)
12. Послання св. апостола -Павла до Тита (Тит)
13. Послання св. апостола Павла до Филимона (Филим.)
14. Послання до євреїв (Євр.)
IV. Соборні послання
1. Соборне послання св. апостола Якова (Як.)
2. Перше соборне послання св. апостола Петра (1 Петр.)
3. Друге соборне послання св. апостола Петра (2 Петр.)
4. Перше соборне послання св. апостола Іоанна (Іів.)
5. Друг6 соборне послання св. апостола Іоанна (2 Ь.)
6. Третє соборне послання св. апостола Іоанна (З Ів.)
7. Соборне послання св. апостола Юди (Юд.)
V. Книга пророцька
Об'явлення св. Іоанна Богослова (Об.)
Крім канонічних, православні і католицькі видання Біблії включають твори Старого заповіту, які не увійшли до закону. Ось їх назви: 2 і 3 Ездри, Товит, Юдіф, Премудрість Соломона, Премудрість їсуса, сина Сирахова, Послання Єремії, Варух, 1—2 Маковейські.
Аналіз знайдених рукописів Старого і Нового заповітів засвідчує, що 66 книг, з яких складається Біблія, не були поділені на розділи, вірші, не було паралельних посилань, і читання, розуміння та перепис тексту були ускладненими. Тому цілі групи професійних священиків займалися цією працею.