Реферат: Теорія діяльності О. М. Леонтьєвата поняття особистості

Для підтримування життя людині потрібні різні речовини і предмети зовнішнього середовища. Можливість або неможли­вість їх одержання характеризує стан умов існування людини. Нестача, наприклад, харчових речовин викликає певні зміни у внутрішньому середовищі її організму і в роботі внутрішніх органів. Ці зміни показують об'єктивний стан потреби людини в їжі. Проте однієї лише наявності об'єктивної нужди в чомусь ще не досить для виникнення у людини спонукання до дій. Все, що спонукає людину до діяльності, неминуче повинно пройти через її голову. Об'єктивний стан нужди людини відбивається в її мозку в формі переживання потреби, або точніше, пережи­вання її незадоволення. Поки нужда не задоволена, вказує Маркс, людина перебуває в стані незадоволення своєю потре­бою, а отже, і самою собою. Це переживання включає і спону­кання, прагнення до дій, спрямованих на предмети дійсності, які можуть задовольнити дану потребу.

Фізіологічною основою спонукання до таких дій є осередок оптимального, домінантного збудження, який виникає в корі пів­куль головного мозку під впливом переважно безумовних подраз­нень, що надходять в кору з внутрішнього середовища організму.

Таким чином, першою необхідною передумовою виникнення спонукання до діяльності є наявність переживання потреби, яке відбиває об'єктивний стан нужди людини в чомусь. Первинною ж причиною виникнення спонукання є зміни в умовах існування людини, які і викликають дану потребу.

На початку виникнення спонукання до дії ми усвідомлюємо не досить виразно широке предметне коло нашого прагнення. Але надалі, в міру того як об'єкт прагнення більш усвідомлюєть­ся і конкретизується, це прагнення набуває конкретно-предметного характеру.

Конкретно-предметні спонукання формуються в процесі на­громадження людиною досвіду задоволення її потреб з допомо­гою певних предметів дійсності. Внаслідок цього переживання даних потреб стає спонуканням до дій, спрямованих саме на ці предмети. Завдяки цьому надалі спонукання до дії може бути викликане лише сприйманням зовнішніх ознак даних предметів (наприклад, їх виглядом, запахом тощо). Більше того, спону­кання може викликатися одним лише уявленням про потрібний предмет.

Таким чином, другою необхідною передумовою виникнення конкретно-предметного спонукання до діяльності с наявність у людини досвіду задоволення органічних потреб за допомогою відповідних предметів.

Спонукання до дій, спрямованих на задоволення вторинних, культурних, духовних потреб, виникає також при наявності за­значених двох умов. Життя людини в суспільстві породжує у неї потреби у відповідному культурному оточенні, спілкуванні з ін­шими людьми, в набуванні різноманітних знань і т. д. Можли­вість або неможливість задоволення цих потреб характеризує умови існування людини як особистості, як члена колективу.

Неможливість задоволення кожної такої потреби також ви­ражає об'єктивний стан нужди людини у відповідних явищах дійсності. Цей стан відображується в мозку людини в формі переживання нею потреби, яке і викликає спонукання до дій, спрямованих на задоволення даної потреби. Тяжке переживання людиною, наприклад, стану самотності пов'язано з усвідомлен­ням нею різних змін в її житті, неможливості спілкування з близькими людьми. Це переживання викликає відповідні думки і сильне спонукання, прагнення до дій, спрямованих на шукання способів зустрінутись з певними, людьми.

Конкретно-предметний характер такого роду прагнень зале­жить також від наявності у людини певного досвіду задоволення своїх духовних потреб з допомогою тих засобів, які є в суспіль­стві. Предметна спрямованість вторинних, зокрема духовних потреб, формується у людини з раннього віку в процесі її виховання та її особистої практики, їй з'ясовують значення, напри­клад, знань мови, арифметики і т. д. Разом з тим, на основі свого досвіду вона переконується в життєвому значенні для неї цих знань. Людина починає усвідомлювати потребу в знаннях, при­тому в знаннях з певної галузі науки, техніки і т. п.

Отже, об'єктивні умови життя визначають мотиви діяль­ності людини, відбиваючись у корі великих півкуль її головного мозку.

Мотиви діяльності людини багаті і різноманітні. Специфічною особливістю мотивації діяльності людини є те, що в ній керівна роль належить спонуканням, породженим суспільними умовами її життя. Навіть біологічні потреби людини в певній мірі під­порядковуються суспільним мотивам ЇЇ діяльності.