Реферат: Особа і професія

ПЛАН

Відбиття професіоналізму у якостях особи військовослужбовця.

Характерні риси особи військовослужбовця, зумовлені об’єктивними умовами діяльності.

Особливості психології моралі і майстерності особи військовослужбовця.

Значення курсу “Основи військової психології і етики” у підготовці ліцеїстів до успішного навчання у військових навчальних закладах, в оволодінні ними професією, у вихованні військовослужбовців Збройних Сил України.

“Жодна людина не приходить у світ готовою, в остаточно викристалізованій подобі. У своєму житті – хоч би яке воно було – вона потім безперервно розвивається, безперервно формує власну особистість”.

(В.Г.Белінський)

Кожен з нас до чогось прагне у своєму житті, чогось бажає, і якби всі ці прагнення і бажання завжди здійснювалися, ми б вважали це за успіх, відчували б себе задоволеними або навіть і щасливими. Успіх у житті значною мірою залежить від того, як ми вміємо тримати себе з людьми, як ми себе з ними поводимо.

Чому одного люблять, а іншого – ні? Тому, що один уміє себе поводити з людьми, а другим, навпаки, поводиться так, що стає людям нестерпним, несимпатичним, сам того не помічаючи.

Культурна, вихована особа завжди викликає в людей почуття задоволення, з нею приємно спілкуватися в побуті і праці, вона не дозволить собі образити іншого, не допустить нетактовності. Ця людина чемна, ввічлива, щира, доброзичлива і, звичайно, ніколи не байдужа до чужої біди. Такий військовослужбовець, який систематично працюючи над собою, багато знає і цим своїм духовним багатством охоче ділиться з людьми, активна в громадсько-політичному житті.

Всебічно вихована людина завжди бажана в колективі, товаристві. Плоди її праці, життя, поведінки корисні, потрібні Батьківщині. Кожна людина протягом свого життя засвоює моральні норми й відповідно до цього оцінює як власну поведінку, так і поведінку інших. Отже, те, що ми іноді зверхньо називаємо “моралізуванням” по суті є навчанням того, як слід поводитися в суспільстві. Наша культура поведінки залежить саме від того, наскільки ми засвоїли моральні норми. У діях і вчинках особи розкривається те, чи стали норми моралі внутрішнім її надбанням, чи злилися вони з її совістю і обов’язком, стали повсякденними життєвими правилами, отже, вихованість і моральність становлять взаємозумовлену єдність в поведінці військовослужбовця.

Сукупність правил, які регламентують поведінку особи в громадських місцях, у стосунках з людьми, називається етикетом. Вихована людина поводиться відповідно до правил етикету.

На першому плані військовослужбовець повинен бути впевнений в собі, ввічливий, добродушний, отже розвиток науки, освіти, мистецтва, моралі і права – дає культурний розвиток військовослужбовця.

“Культура охоплює все – від умивання обличчя до високої людської думки”.

(М.І. Калінін)

Кожна нова культура історично зв’язана з минулим, вбирає в себе все те, що є необхідним і корисним для військовослужбовця і для нашого суспільства. Сьогодні, ми вже з повним право можемо сказати: наша культура – соціалістична змістом, головним напрямом свого розвитку, багатогранна своїми національними формами та інтернаціоналістська своїм духом і характером.

Особа високої загальної культури постійно прагне до знань, цікавиться літературою, мистецтвом, новими досягненнями науки. Таку особу, як на мою думку військовий не задовольняє наявність, скажімо, атестата про закінчення середньої школи або диплома про вищу освіту. Потяг до знань, до духовного збагачення стає вн3утршніьою потребою культурної людини. Також потребою для неї стає і праця – фізична і розумова, висока ідейність.

Поведінка військового також відноситься до культури – в громадських місцях, культура взаємин, естетичні смаки, культура мови, особиста гігієна і навіть естетичні якості міміки.

2. В історії психології неодноразово здійснювалися спроби зробити психологію “об’єктивною” наукою через ототожнення психічного і рефлекторною відповіддю, з поведінкою, тобто в тому, що можна спостерігати, вивчати об’єктивними методами. Спроби звести все до суб’єктивного аспекту або ж представити об’єктивний світ військовослужбовця, як творений духом порушували діалектику суб’єктивного і об’єктивного.

Психіка суб’єкта детермінується продуктами актуальної і пост актуальної взаємодії з військовослужбовцем і сама виступає важливою детермінантою поведінки й діяльності людини.

Функціональні психологічні характеристики військовослужбовця як суб’єкта психіки визначають “предметний простір” таких напрямів психологічного дослідження, як психологія діяльності. Психологія творчості, психологія здібностей, психологія спілкування. Психологія переживань, психологія вчинку.

Важливо пам’ятати, що характер військового не є сумою окремих задатків, здібностей та інших елементів; він є живою нерозривною єдністю їх, пов’язаною загальним внутрішнім принципом – єдиним духом особистості. Також особистості житті військовослужбовця виявляються у вимогах середовища, в очікуваннях та можливостях їх реалізації. Суперечності та протиріччя стримують особистісний смисл, яскраво драматизуються, і життя як таке дедалі повніше розкривається для індивіда. Військовослужбовець усвідомлює факт існування чогось, що виходить за межі його волі, не підкоряється їй, що існує певний код подій, який має об’єктивний смисл, що є також дещо, котре характеризує його як почато всіх дій, активності в цілому. Це – суб’єктивність – вихідний пункт учинків – ліцеїста.

3. Характерні риси військовослужбовця виявляються у тому, що він має володіти здатністю до протистояння в життєвих ситуаціях, боротьби протиріч, має володіти духом ініціативи, запобігання, стійкості, мужності тощо. Для спрямування цієї сили необхідні здоровий глузд, розум, стійкі моральні принципи. Вчинки, які здійснює особа при службі, є результатом вияву його характеру, в той же час характер формується й розвивається в моральному, цілеспрямованому діянні відносно явищ світу та власного “Я”.

Коли особі треба задуматись про смисл життя, то необхідно розглянути питання про самопізнання, завдяки якому здійснюються пошук і віднаходження людиною смислу власного буття. Самопізнання зумовлює здатність свідомості до самоусвідомлення. Мається на увазі рефлектуючи здатність – здатність відображення себе в іншому та іншого в собі, тобто взаємно обернена здатність ре флектування.

Особа, яка хоче і стала військовим визначила сою долю. У межах своєї “виняткової долі” кожна людина є незамінною. У кожної людини – своя власна доля. І кожен перебуває наодинці зі своєю долею – “один у всьому Всесвіті”. При цьому свою долю людина повинна, з одного боку, формувати, а з іншого – гідно приймати її, терпіти, відкриваючи для себе різні, сторони страждання, долаючи його руйнівний смисл і відкриваючи творчий, синтезуючий, такий, що спонукує до нових перспектив буття.

Іноді людина хапається за поверхові риси, які абсолютизує, а потім поринає у беззмістовні вчинки та виправдовує їх, навіть усвідомлюючи, що вони абсурдні. Чим більше людина осягає, тим більше вона усвідомлює неосяжність того, що відбувається, і втрачає мужність охопити єдиною ідеєю все це багатоманіття негативно-абсурдних сторінок життя.

5.Предмет сучасної психології я об’єкт наукової само рефлексії. Розглянуті аспекти військовослужбовця дають можливість грунтовніше підійти до визначення предмету сучасної психології. Як можна було пересвідчитися, предмет психології як вченні про душу і як наука змінювалась протягом історії. Ці зміни відбувалися залежно від того й у зв’язку з тим, які нові горизонти суб’єктивного, ідеального, психічного вдавалося розгледіти і якими новими знаннями про внутрішній світ людини оволодіти.

Предмет психології не статичний, він змінюється не тільки шляхом розширення своїх меж, а й діалектично, переходячи у свою протилежність, через заперечення актуалізуючись у новій якості форм і змістів.

Які ж критерії визначення предмета психології існують сьогодні? Щоб відповісти на це питання, насамперед варто розглянуту і в рахувати ті суперечності, які нині є найактуальнішими для психічної науки військового, визначають її розвиток, віддзеркалюючи певним чином реали життєдіяльності людини в умовах сучасного суспільства.

Психологія у своєму історичному русі також неодноразово була вимушена самовизначитися. Відстоювати свою самостійність і чистоту свого предмета у двобої з філософією, соціологією, біологією, генетикою і навіть мистецтвом.

Границі психології постійно порушуються і в результаті активності самих психологів, які прагнуть утвердитися в нових сферах соціальної практики. Рано чи пізно доходять до розуміння того, що їх подальший прогрес залежить від урахування “Людського фактора”, суб’єктивних аспектів діяльності, значення законів психічної активності.

Тому, що зберегти статус самостійної науки і не “розчинитися” в інших напрямах наукової діяльності, психологія мусить постійно повертатися до рефлексії власного об’єкта і предмета, пере відзначати їх відповідно до нової історичної ситуації і логіки власного розвитку. Слід врахувати те, що у світовій психології, як в науці, існують різні, нерідко координально протилежні погляди на предмет психології, залежно від світоглядних переконань, наукових традицій. Тому по-різному розв’язується проблема предмета психологічної науки.

Ось, наприклад, як відстоює чистоту свого предмета феноменологічна психологія. За ствердженням самих феноменологів, предметом їхньої науки є, “чиста психіка”. Не бажаючи нав’язувати іншим свою позицію. Е.Гусерль, втім, зазначає, що чисто психологічне дослідження певною мірою все ж повинне бути можливим і повинне відігравати деяку роль у будь-якій емпіричній психології, яка прагне до строгої науковості.