Реферат: Судова система України

подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Цей перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

По-новому вирішено питання про обрання Голови Верховного Суду. Він обирається на посаду та звільняється з неї шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленим законом.

У Конституції закріплено основні засади судочинства: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода у поданні доказів і доведенні перед судом їх переконливості, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, право на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, обов’язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені й інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

Статтею 129 Конституції до основних засад судочинства віднесено підтримання в суді державного обвинувачення, що відповідно до її ст. 121 покладається на прокуратуру. Таким чином, суди звільнено від протиприродної функції підтримання обвинувачення і доведення вини особи. Тому при відданні особи до суду слід у всіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, визнавати обов’язковою на підставі п. 1 ст. 253 КПК участь у судовому засіданні державного обвинувача — прокурора.

Стаття 131 Конституції стверджує, що до відома Вищої ради юстиції належить:

1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Таким чином, Вища рада юстиції має повноваження стосовно як суддів, так і прокурорів, а її рішення можуть суттєво впливати на якість здійснення правосуддя в країні. Тому в її формуванні беруть участь не тільки всі гілки влади, а й представними основних категорій юристів, причетних до здійснення правосуддя.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

Органи, що мають функції, аналогічні функціям Вищої ради юстиції, існують у багатьох країнах світу.

Конституція України дає можливість продовжити реформування судово-правової системи України в напрямі створення надійних гарантій для забезпечення прав і свобод людини. Вона є підґрунтям вдосконалення й розвитку всіх галузей законодавства, становлення України як держави, де втілюється в життя основний принцип демократичного суспільства — принцип верховенства права.

Статус суддів

Статус суддів визначається Конституцією України і спеціальним Законом України N 2862-XII "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року.
Суддею може стати громадянин України віком від 25 років, що має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше 3 років, проживає в Україні не менш як 10 років і володіє державною мовою. Особа, що вперше стає суддею, призначається Президентом України строком на 5 років. При успішному виконанні своїх обов'язків, Верховна Рада України обирає суддю для перебування на посаді до досягнення 65-річного віку. Судді незалежні і недоторканні.

Статус суддів включає в себе такі глави:

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ОБРАННЯ СУДДІВ

ГАРАНТІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ

КВАЛІФІКАЦІЙНІ КОМІСІЇ СУДДІВ

СУДДІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВ

АТЕСТАЦІЯ СУДДІВ

МАТЕРІАЛЬНЕ І СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІВ

Висновок

Згідно з Конституцією України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що є у державі. Народові України забезпечується можливість брати участь у здійсненні правосуддя через запровадження інститутів народних засідателів і присяжних.

Правосуддя є гарантом охорони та виконання інших конституційних принципів, таких як: недоторканність особи; недоторканність житла; охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень; здійснення правосуддя тільки судом; здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом; презумпція невинності та ін.

Правосуддя, як одна з форм державного управління, забезпечує виконання державою внутрішньої функції здійснення законності і охорони правопорядку, власності, прав і свобод громадян. Це здійснюється шляхом вирішення судом цивільних, кримінальних і господарських справ за правилами, передбаченими цивільним, кримінальним, арбітражним правом, тобто шляхом застосування від імені держави норм права до встановлених у судовому засіданні фактів і відносин, а в необхідних випадках — і мір примусу до правопорушників.

У відповідності з ч. 1 статті 127 Конституції правосуддя в Україні здійснюється професійними судами. Здійснення суддівських функцій на професійній основі має забезпечити накопичення суддями відповідного досвіду, постійне поглиблення їхньої юридичної підготовки, що, в свою чергу, має привести до винесення тільки законних рішень при розгляді конкретних судових справ.

Використана Література :

Конституція України // Голос України, 13 липня 1996 р., № 128.

Закон Української РСР від 5 червня 1981 р. “Про судоустрій” // Додаток до “Від. Верх. Ради Української РСР”, 1981, № 24, ст. 357; Від. Верх. Ради України, 1992, № 35, ст. 508; 1994 р., № 26, ст. 204.

Постанова Верх. Ради України від 24 лютого 1994 р. “Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР “Про судоустрій Української РСР” // Голос України, 20 квітня 1994 р, № 73.

Постанова Верх. Ради України від 28 квітня 1992 р. “Про концепцію судово-правової реформи в Україні” // Від. Верх. Ради України, 1992, № 30, ст. 426.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Голос України, 3 жовтня 1996 року, № 234.

Стефанюк В. Судова реформа в Україні // Право України, 1998, № 1, с. 20.

Опришко В. Конституція — фундаментальна основа подальшого розвитку законодавства і правової системи України // Право України, № 9, 1996, С. 45—48.

Стефанюк В. Реалізація судами норм Конституції // Право України, № 8, 1997, С. 7—10.

Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів судів України. — К.: «Право». Українська Правнича Фундація, 1996. — 320 с.

10.Притика Д. Конституційні засади правосуддя і розвиток господарського судочинства // Право України, № 8, 1997, С. 7—10.

11.Бойко В. Нова Конституція і судова влада // Право України, № 1, 1997, С. 16—20.

12.Конституція України. Матеріали до вивчення К., Либідь, 1997.

12.Бойко В. Стан здійснення в Україні правосуддя в 1998 р. та завдання по удосконаленню організації роботи судів // Право України, № 3, 1999, С. 3—8.