Реферат: Підприємницька діяльність суб'єктів господарювання

План.

Сутність підприємництва, як особливого виду господарської діяльності. Основні характерні ознаки підприємництва.

Типологія підприємництва. Основні види, форми та сфери підприємницької діяльності.

Правове забезпечення підприємства Умови та основні різновиди угод у підприємництві.

1. У минулому відокремлювали

землю

працю

капітал

як ключові чинники виробництва нині до цього ще додають – підприємницький потенціал – це потенційна можливість максимально-ефективного використання сукупності кадрових, матеріальних і нематеріальних ресурсів. Формування і використання цього потенціалу – це і є суттєвим поняттям підприємництва, яке заведено вважати особливою сферою виробничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання певного зиску.

Підприємництвом називають – ініціативно-самостійну, господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку.

Така діяльність здійснюється від свого імені, під свій ризик і під повну майнову відповідальність окремої фізичної особи – підприємця, або юридичної особи – підприємства.

Основними функціями підприємницької діяльності є:

1) творча – генерування і активне використання новаторських ідей і проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі.

2) ресурсна – формування і продуктивне використання власного капіталу, а також матеріальних, інформаційних і трудових ресурсів.

3) організаційно-супровідну – практична організація маркетингу, виробництва, продажу, реклами та інших господарських справ.

Підприємницька діяльність може здійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворення або з утворенням юридичної особи.

Важливо усвідомити, що підприємництво завжди має здійснюватися за принципами:

1) вільний вибір бізнесової діяльності;

2) залучення на добровільних засадах ресурсів (грошових коштів і майна) індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування і розгортання діяльності.

3) самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників, ресурсів і споживачів продукції, установлення цін н товари і послуги, наймання працівників.

4) вільне розпорядження прибутками, що залишаються після сплати всіх платежів.

5) самостійне здійснення підприємцями зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємництво може функціонувати у будь-якому виді діяльності – виробничої, торговельної, надання послуг.

Слід поділити підприємницьку діяльність на:

індивідуальну – один

колективну – є декілька видів

Колективна:

а) малий бізнес – мале підприємство, що базується на власності або оренді майна.

б) спільне – засноване на колективній власності.

в) корпоративне – базується на акціонерній власності.

Моделі підприємства

1) класична модель підприємницької діяльності орієнтується на найефективнішому використанні наявних ресурсів. Підприємець направляє свої дії на аналітичну оцінку наявних ресурсів, виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети, використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимальну віддачу фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів – отже в основі лежить реальність.

2) інноваційна модель підприємницької діяльності передбачає переважно інноваційно організаційно управлінські рішення. Тому вона спирається на такі дії:

а) науково обґрунтоване формування головної мети;

б) усебічна оцінка зовнішнього ринкового середовища. З погляду пошуку альтернативних можливостей запропонованої підприємницької ідеї;

в) неупереджена порівняльна оцінка власних матеріально-фінансових ресурсів і прогнозованих можливостей.

г) конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел відповідних видів ресурсів (за потреби).

д) ґрунтовний аналіз потенційних можливостей конкурентів у відповідній ніші ринку;

е) практична реалізація завдань інноваційного характеру згідно з прийнятою концепцією підприємницької діяльності.

Суть підприємницької діяльності – це визначення її значення для функціонування ефективної системи господарювання.

Значення полягає у тім, що підприємництво:

1) служить головним фактором структурних змін у системі господарювання.

2) створює живильне середовище для конкуренції і завдяки цьому стає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку країни в цілому.

3) сприяє найефективнішому використанню інвестиційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів.

4) забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці.

2. Практика господарювання підтверджує можливість здійснення 2 основних видів підприємницької діяльності.

виробничої

посередницької

Виробнича діяльність вважається визначальною, оскільки вона найбільше впливає на ефективність системи господарювання та на якість суспільного життя.

Виробнича підприємницька діяльність ділиться на 2 підвиди.

1) підприємницька діяльність у сфері безпосереднього виробництва товарів за спрямованістю

а) традиційна (класична);

б) частково інноваційна;

в) інноваційна.

Традиційна – звичне виробництво на рівні будь-якого виробництва.

Частково-інноваційна – виробництво традиційних видів продукції із застосуванням часткових інновацій – використання техніко-технологічних новацій, більш якісних характеристик продуктів праці, нових елементів організації виробничих процесів.

Інноваційна – коли виробництво базується на інноваціях, та з’являється продукт з принципово новими властивостями чи навіть сферами використання.

2) виробнича підприємницька діяльність за характером:

а) основний

б) допоміжний.

Основний – це такий вид підприємницької діяльності, який дає змогу випускати і реалізувати готові до кінцевого споживання вироби.

Допоміжними вважаються види, що мають не тільки уречевлений, а й не уречевлений характер – маркетингова, лізингова, проектувальна та інші.

Посередницька діяльність – це діяльність, яка репрезентує інтереси виробників або споживачів.

Ділиться така підприємницька діяльність на 4 види:

1) агентування – тобто така форма господарювання, за якої агент (посередник) діє від імені та на користь відповідно виробника або споживача (принцип???) підвиди:

а) агенти

виробників

уповноважені зі збуту

по закупках

б) брокери – одноразовий агент або посередник за укладання угоди, головним завданням якого є звести продавця з покупцем і допомогти в досягнення потрібної домовленості.

в) комісіонери (????????????-комісіонери) самостійно розпоряджаються товаром, приймаючи його на комісію від комітента.

г) консигнанти – реалізує товар із власного складу на підставі договору доручення.

2) Суб’єкти торгово-комерційної діяльності.

а) оптово-роздрібна фірми (база) безпосередня реалізація продукції виробничого і споживчого призначення з використанням традиційних форм продажу;

б) торговий дім – здійснення експортно-імпортних операцій, сюди включається реклама, виставки із застосуванням своїх представництв в інших країнах.

в) дистриб’ютор – придбання товарів безпосередньо у виробників та реалізація (розподіл) товарів своїм постійним клієнтам.

г) дилер – перепродаж товарів від свого імені та за власний рахунок.

д) комівояжер – продаж товарів із доставкою покупцям.

3) аукціонна торгівля – це торгівля у формі прилюдного торгу з попереднім оголошенням стартової ціни (початкова ціна з якої починається торг) і лоту (неподільна партія товару)

Лотом служать

а) об’єкти:

промислові товари

нерухомість

майнові сертифікати

б) форми

внутрішньодержавна

(промислові товари, нерухомість)

міжнародна (антикваріат, сировина, тютюн, чай ін).

4) біржове підприємництво – основою являються біржі – форма постійно діючого оптового ринку, що виконують спеціалізовані функції.

а) біржі

фондові – купівля продаж цінних паперів;

товарні – оптова торгівля масовими товарами зі стійкими якісними властивостями;

валютні – купівля продаж золота та інших дорогоцінних металів, іноземної валюти;

праці – облік попиту і пропозицій щодо робочої сили, сприяння працевлаштуванню (фонди зайнятості).

б) специфічні операції

ф’ючерсні контракти – контракт на поставку обумовленої кількості повного товару за фіксованою ціною протягом зазначеного в договорі терміну.

опціон – договірне зобов’язання купити або продати товар за наперед визначеною ціною в межах узгодженого періоду. Здійснення стосовно конкретних товарів.

Крім цих двох видів підприємницької діяльності існує це підприємництво фінансових інституцій.

Суб’єктами підприємницької діяльності цього виду є підприємства фінансового спрямування, з одного боку вони виступають як посередники з другого боку – надавачі послуг. Це є банки та інвестиційні компанії.

а) спеціалізовані державні та комерційні банки – вони акумулюють вільні кошти фізичних та юридичних осіб, надають кредити, стають посередниками у розрахунках і платежах між підприємствами та фізичними особами.

б) інвестиційні компанії та фонди здійснюють постійний кругообіг власного та позичкового капіталу у формі інвестування існуючого виробництва, нових технічних і організаційних проектів на галузевому чи регіональному рівнях.

Для того, щоб підприємництво формувалося, функціонувало потрібно, щоб було належне підприємницьке середовище.