Реферат: Навчання орфографії в сучасних умовах
Коли учень знатиме розпізнавальні риси орфограм, «він перестане бути орфографічне безпомічним»2, бо при виборі правильних написань завжди зможе вдатися до правила.
Визначальними ознаками орфограм є:
I. Для орфограм-букв на позначення голосних звуків: 1) літери е, й, о, що передають ненаголошені голосні ("озимина, вересень, кошеня, колючий); 2) чергування о, е з і (сходу-схід, семи-сім); 3) чергування о, е після шиплячих (чернетка-чорний, шестиденка-шостий); 4) чергування голосних у дієслівних коренях (ломити-ламати, нести-ніс, терти-витирати); 5) и, і після шиплячих та г, к, х (шибка, кипіти, хижак, щітка).
II. Для орфограм-букв на позначення приголосних звуків: 1) наявність приголосних, що уподібнюються (легко, косьба); 2) змінювані приголосні (Рівненський-Рівненщина, залізниця-залізничнии, птах-птаство, словак-словацький); 3) подвоєні і подовжені приголосні (роззброїти, годинник, розрісся, здоровенний; весілля, стаття, міддю, ллєш, навмання); 4) спрощувані приголосні (радість-радісний, мислити-навмисне, тріск-тріснути).
III. Для орфограми-букви, що не позначає звука: наявність літер д, т, з, с, ц, л, н, дз, які передають на письмі м'які приголосні в кінці складу і слова (сильний, молодь, поглянь, мільярд) і в середині складу перед о (осіннього, всього).
IV. Для орфограми-апострофа: роздільна вимова я, ю, є, після твердих приголосних (п'ять, узгір'я, під'єднати, Лук'янчук).
V. Для орфограми-великих букв: 1) початок речення (Свій край — як рай. (Нар.те.); 2) наявність власних імен, географічних та адміністративних найменувань, назв державних і релігійних свят, урядових нагород (Ліна Костенко, Володимир-Волинський, Міністерство освіти України, День Перемоги, Благовіщення, Різдво, Хрест князя Володимира Великого).
VI. Для орфограм-дефісів: 1) складні слова (мовно-літературний, член-кореспондент); 2) префікси казна-, хтозна-, будь-, (хтозна-коли, будь-який); 3) поєднання префікса по- і суфіксів -е, -и, -ому, -ему, (-ему) у прислівниках (по-перше, по-народному), 4) суфікси -не-будь, -таки, -то, -от (хто-небудь, де-таки); 5) модальні частки бо, но, то, от, таки (скажи-но, як-от).
VІІ. Для орфограм-пропусків і контактів: 1) наявність не, ні (недоля, не знаючи, ніде, ні в чому); 2) формотворчі частки хай, нехай, бодай, б, би (хай радіє, виконав би); 3) префікси у прикметниках найвищого ступеня порівняння най-, як-, що- (найздібніший, якнайкращий); 4) числівники, що закінчуються на -сотий, -тисячний -мільйонний, -мільярдний (восьмитисячний, трьохмільйонний); 5) прислівники із суфіксами -о, -е, (-є), -й, -ки, -у, (ю),-а, (я), -і (повсюди, наяву, спідлоба, мимоволі); 5) прості, складні і складені сполучники (бо, зате, для того щоб); 6) складні слова (суспільне корисний, складносурядний).
VІІІ. Для орфограми-риски — кінець рядка.
З'ясування назви орфограми
Вибір правильного написання із кількох можливих залежить від уміння учнів співвідносити теоретичні положення з фактами письма. Відредагувавши словесний матеріал на рівні внутрішнього мовлення, школярі повинні встановити назву орфограми, щоб безпомилково застосувати необхідне правило.
За нашими підрахунками в 5-7 класах загальноосвітньої школи учні вивчають 81 орфограму, переважна більшість з яких — буквені (72%),небуквені становлять 28% від загальної кількості.
Назви буквених орфограм:
• «М'який знак після д, т, з, с, ц, л, н, дз, якими закінчується склад»: вільний, відповідь, учитель;
«Букви е, и, написання яких перевіряється»: вечірній, бо вечір; широкий, бо ширший;
• «Буква о, написання якої перевіряється»: голубка, бо голуб; козубець, бо козуб;
«Букви е, и, написання яких не перевіряється»: медаль, кишеня;
• «Буква о, що не перевіряється наголосом»: поганий, гончар;
• «е, о після ж, ч, ш, щ»: шерсть, бджола;
• «Букви, що означають звуки, які уподібнюються»: кігті, молотьба;
• «Букви о, е, і в коренях іменників»: гір-гора, хміль-хмелю, річ-речі;
• «Букви а, о на позначення ненаголошених голосних в іменниках, прикметниках»: галявина, багатий, але: солдат, монастир;
• «Подвоєні букви у коренях слів»: обличчя, рілля і т. ін.
Назви небуквених орфограм:
• «Апостроф»: пам'ять, бур'ян, але: медвяний, святковий;
• «Перенос слів»: під'-їзд, ;
• «Написання разом і через дефіс складних іменників, складноскорочених слів»: зорепад, атомохід, півгривні, пів-Європи, загс;
• «Не з іменниками»: не скрута, а розкіш, неправда;
• «Написання разом і окремо прикметників вищого і найвищого ступенів»: щонайзручніший, найбільш вірогідний;
• «Не з прикметниками»: неговіркий, немічний; не далекий, а близький;
• «Написання разом і через дефіс складних прикметників»: народнопісенний, кисло-солодкий, але жовтогарячий;
• «Написання разом порядкових числівників на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний»: чотирьохсотий, семимільйонний;
• «Написання через дефіс префіксів казна-, хтоз-на-, будь-, суфікса -небудь у займенниках»: казна-хто, будь-що, який-небудь;
• «Ні із займенниками»: нікого, ні в кому і т. ін.
Правиловивідна мотивація орфограм
В умовах інтерферованого мовленнєвого середовища ускладнюється процес формування в учнів умінь застосовувати набуті знання на практиці. Нерідко школярі виявляють безпорадність перед деформованим образом слова. У зв'язку з цим вважаємо за потрібне використовувати на уроках української мови алгоритмічний припис вибору орфографічного правила, складений у відповідності з розробленими в методиці положеннями про алгоритм як систему розумових операцій, виконання яких призводить до неправильних висновків:
1. Встанови сферу використання контрольного слова (загальновживане, діалектне чи таке, що зазнало інтерферуючого впливу спорідненої мови).
2. Добери літературний відповідник аналізованому слову і шляхом артикуляційних вправлянь відтвори його нормативне звучання.
3. Зістав звуковий склад слова з його графічним відображенням.
4. Визнач, до якої частини мови належить аналізоване слово.
5. Віднайди в ньому орфограми за характерними їм ознаками (наявністю букв на позначення ненаголошених голосних чи сумнівних приголосних звуків, певних частин слова, граматичних форм тощо)
6. З'ясуй назву виявленої орфограми.
7. Обгрунтуй правильність написання відповідним правилом.
Орфографічні правила складаються з лінгвістичних міркувань про закономірності українського правопису і настанов, що зводяться до лаконічних інструкцій, як віднайти спосіб перевірки правильності написань. Після визначення орфограми і з'ясування її назви учень може знайти правиловідповідні докази, якщо його навчальна діяльність буде спрямована на:
• відшукання правила в шкільному підручнику або його пригадування;
• осмислення змісту теоретичного положення;
• з'ясування умов вибору правильного написання;
• встановлення співвідношень між теоретичним викладом правописного матеріалу і вибраним написанням;
• добір власних прикладів на визначене орфографічне правило.
Для зразка наводимо опис обгрунтування орфограми «Букви а, о на позначення ненаголошених голосних» у виділеному слові з речення: Хлопці розпалили багаття і заходилися готувати вечерю.
Складність вживання цієї орфограми полягає в тому, що в ареалі північноукраїнської діалектної групи вимова [а] замість [о] пов'язана з відповідним написанням: «салдат», «лапата». Подекуди трапляються гіперичні явища: нерозрізнення умов вживання о-а, що передають голосні в ненаголошеній позиції («козан» замість казан, «тавар» замість товар). Теоретична основа названої орфограми в українській мові різниться від умов вживання о-а в російській мові. Наприклад, у сполуках гор- (гар-) під наголосом пишеться а, в ненаголошеній позиції — о: угар, угореть. Звідси плутання правопису слів, однакових, за змістом в обох мовах (пор.в українській мові: гарячий, багатий, хазяїн, качан; у російській мові: горячий, богатьій, хбзяин, кочан).
Таким чином:
• учні пригадують або віднаходять у підручнику правило на вживання о-а на позначення ненаголошених голосних;
• усвідомлюють його зміст, з якого випливає, що аналізована орфограма — варіантна і знаходиться в корені слова;
• з'ясовують, що перед складом з постійно наголошеним звуком [а] здебільшого вимовляється [а], позначуваний на письмі буквою а, за інших умов пишеться о: богатир (у значення герой, силач), козак, солдат, гончар, поганий, корявий, монастир, товар, лопата,
• встановлюють, що в аналізованому слові багаття літерою а передається звук [а], який знаходиться перед складом з наголошеним [а];
• добирають аналогічні приклади: кажан, гарячка, калач, галявина тощо.
Використання орфографічних правил активізує розумову діяльність школярів, але для того, щоб зробити їх зацікавленими учасниками навчального процесу, слід широко застосовувати проблемно-пошукові методи здобування знань. У зв'язку з цим роботу над засвоєнням орфографічних правил слід проводити в такий спосіб:
1) актуалізувати опорні загальнолінгвістичні знання школярів;
2) вмотивувати навчально-пізнавальну діяльність учнів, скеровану на визначення правиловідповідних доказів;
3) на пошуковому етапі досягнення знань дати можливість школярам застосувати навчально-мовні уміння;
4) проаналізувати умови вживання орфограми;
5) теоретично аргументувати вибір орфограми.