Реферат: Навчальна співпраця в групах. Навчальна співпраця в групах як форма роботи

Це така форма роботи (її іноді перекладають як „кооперативне навчан­ня"), яка грунтується на спільній роботі учнів і сприяє гуманізації відносин між учителями й учнями.

Навчальна співпраця буде результативнішою, коли вчитель підготує учнів до роботи в групі. Для цього необхідно:

1. Пояснити учням роль та значення колективної співпраці. При цьому важливим є створення такого середовища, де:

> учні усвідомлять творчу взаємозалежність членів колективу;

> будуть інтенсивно спілкуватися між собою;

> зрозуміють особисту участь і відповідальність за успіх спільної роботи;

> прагнутимуть навчитися працювати з напарником чи кількома у скла­ді невеликої групи;

> обговорюватимуть всією групою хід роботи з метою підвищення її ефективності.

2. Визначити мету заняття.

3. Провести підготовку до заняття:

> сформувати навчальні групи;

> розподілити ролі між учнями усередині групи;

> підготувати класне приміщення;

> підготувати навчальні матеріали.

4. Роздати завдання, пояснити учням, який очікується результат.

5. Допомогти учням почати роботу в групі, стежити за тим, щоб занят­тя протікало ефективно, втручатися в хід заняття при необхідності.

6. Оцінити роботу учнів, організувати обговорення членами групи то­го, наскільки добре вони взаємодіяли між собою.

Звертаємо увагу на кілька ключових моментів організації групової ро­боти учнів:

1. Визначення кількості учнів у групі залежить від складності навча­льного завдання. Досвід роботи з групами показує, що оптимальною для робот є група з 4-5 осіб. Більша кількість членів у групі означає більше можливостей для колективної роботи, але вимагає від учасників наявності навичок і вмінь групової роботи.

2. Об'єднання учнів у групи. При створенні груп учитель повинен враховувати:

> індивідуальні особливості учнів (здібності, комунікабельність, актив­ність тощо);

> педагогічні вимоги щодо залучення максимальної кількості учнів у процес навчання. Слід пам'ятати, що створення груп учнів з різними здіб­ностями дає більшу активність під час обговорення поставленого завдання і різноманітніші пояснення проблеми, оскільки учні з низьким рівнем знань зазвичай краще працюють у групах, де більшість членів із зацікавленням підходять до поставленого завдання;

> необхідність такої співпраці учнів у групі, при якій кожен учень по­винен набути досвіду спільної роботи з усіма учнями свого класу.

Прийоми утворення малих груп можуть бути різні:

> словесний розподіл за назвами квітів, нот, овочів, фруктів, героїв ка­зок тощо;

> за кольоровими листочками;

> за видами монет (1, 2, 5, 10 копійок);

> за пропозиціями, які висловлюватимуть самі учні, набувши досвіду співпраці в групах.

3. Підготовка класної кімнати. Те, як підготовлене приміщення, в якому проходять заняття, впливає на ефективність роботи учнів. Пам'ятай­мо, що розширення, зміна простору в діяльності груп лише додає позитивний імпульс у роботі, покращує емоційне сприйняття навчального змісту, не дає можливості втомлюватися від інтенсивності роботи. У членів групи повинна бути можливість, сидячи разом, віч-на-віч, обмінюватися думками, передавати один одному матеріали з досліджуваної теми, не заважаючи роботі інших груп, вести обговорення. У вчителя повинна бути можливість легко підійти до кожної з працюючих груп.

4. Розподіл ролей між учнями усередині групи. Для підвищення ре­зультативності навчальної співпраці необхідно доручити кожному членові групи певну „роль". Педагогічний досвід засвідчує, що пропоноване в на­вчальній літературі „надання" ролей є достатньо продуманим і ефективним.

Нагадаємо цей розподіл:

Спікер, головуючий (керівник групи):

> зачитує завдання;

> відповідальний за те, щоб усі члени групи розуміли зміст завдання і свої дії, необхідні для виконання завдань;

> пропонує учасникам висловлюватися по черзі;

> заохочує всіх до роботи;

> підбиває підсумки роботи.

Секретар:

> веде записи результатів роботи групи;

> нарівні з іншими членами групи висловлюється щодо поставленого завдання.

Доповідач:

> чітко висловлює, узагальнює думки, ідеї членів груди;

> доповідає про результати роботи.

Посередник:

> стежить за часом, шукає додаткові інформаційні матеріали, заохочує групу до роботи.

У цьому переліку ролей особливе місце займає головуючий (спікер), який відповідає за те, щоб усі члени групи розуміли зміст завдання і прове­дені у групі дії.

5. Роз'яснення учням критеріїв оцінки якості виконаної ними ро­боти. До початку заняття учням повинні бути відомі критерії оцінки їхньої праці.

Для результативної роботи групи рекомендуємо ознайомити учнів з пам'яткою щодо роботи в групі:

> надавати можливість кожному висловитися, як, на його думку, потрі­бно виконувати завдання;

> переконатися, що кожен член групи засвоїв матеріал заняття, який потрібен для подальшої роботи;

> упевнитися в тому, що всі познайомилися з досліджуваним матеріа­лом і прийшли до спільної думки щодо очікуваних висновків;

> залучити до роботи всіх членів групи;

> уважно вислуховувати думку кожного члена групи;

> не змінювати своєї думки, крім тих випадків, коли будуть представ­лені переконливі докази (правило підпорядкування думці більшості не сприяє одержанню знань);

> критикувати погляди, а не людей, які їх викладають. Наприкінці уроку учні спільно з учителем узагальнюють результати групової роботи.

Ігри при вивченні географії

У нашій мові звичними стали вирази: «він на­вчається із цікавістю», «зацікавити», «вихован­ня зацікавленості знаннями»,

Для формування і розвитку пізнавального інтересу шко­лярів у процесі навчання існує багато різноманітних за­собів, серед яких не останнє місце займає захоплення. Цікаві захоплення та завдання, різноманітні вікторини та вечори, розвиваючі та пізнавальні ігри і багато Інших спо­собів допомагають вчителю географії зробити свій пред­мет цікавим для учнів.

Відомо, що під час гри діти проявляють фантазію, спос­тережливість, винахідливість, навчаються швидко і логічно мислити. У груповій грі майже завжди є елемент змагання (хто швидше, правильніше відповість, хто більше знає), а значить присутні й сила волі, наполег­ливість, увага. У кожній парній грі є перш за все робоча си­туація і робота думки.

(А.С. Макаренко)

У пізнавальній географічній грі вміння застосовувати от­римані раніше знання, навики користування додатковою та словниковими літературами. А головне — у ході гри учні отримують задоволення. Позитивні емоції проявля­ються на кращому засвоєнні навчального матеріалу, впли­вають на розвиток особистості дитини в цілому. От чому гра може стати засобом різнобічного розвитку учня, його здібностей.

Але при цьому не слід забувати, що гра завжди «вільна». Відповідно, учителю знадобляться весь його такт, терпимість, вміння та знання в організації та керівництві грою. Інакше результати її будуть прямо про­тилежні до тих, які чекають. Конкретніше, не допустимо вводити одразу ж важкі ігри, потрібно починати з більш легких.

Грати в пізнавальні ігри треба навчитись. Наприклад, якщо запропонувати учням пограти в лото (топографічне, метеорологічне, картографічне), то для першого знайом­ства з цією грою необхідно мати декілька карточок з умов­ними знаками, які зустрічаються найчастіше, і лише після того, як діти звикнуть користуватися ними і з'ясовують для себе правила гри, можна використовувати карточки, на яких є маловідомі та невідомі умовні знаки. Тільки тоді й виникне в учнів бажання подолати незнання, знайти і за­пам'ятати те, що невідомо. Якщо в наявності є лото і доміно з однієї теми, наприклад «топографічне доміно», то потрібно спочатку навчити дітей гри в лото, тому що гра в доміно складніша. Мета географічної гри перш за все — навчальна: закріпити вміння читати карти, вміння викори­стовувати отримані знання, різноманітну додаткову інфор­мацію, викликати бажання навчатися, зацікавити предме­том географії.

Ігри можна включати в урок, використовувати на занят­тях гуртка, на географічних вечорах.

Застосування гри на уроці може бути дуже різно­манітним, її можна організовувати як на початку уроку для активізації уваги, так і в кінці його, для закріплення ма­теріалу та зняття напруги після важкої роботи протягом уроку. Інколи важко визначити, де закінчується гра, а де розпочинається навчальне заняття. Вчителі знають, що однією із найважчих для пояснення є тема «Клімат». Міцно засвоїти особливості клімату допомагають багато­разові вправи, які найзручніше проводити у формі захоп­люючих завдань. Наприклад, завдання «Де випадає стільки-то опадів?» — по середньорічній кількості опадів і часу їх найбільшого випадання потрібно визначити тип клімату.

«Де така зима?» («Де таке літо?») — кружечки з цифра­ми зимової температури потрібно закріпити за допомогою галочки на одній із декількох місць на карті, вказане учи­телем. При цьому учні спочатку грають, використовуючи кліматичну карту, а потім фізичну. Або таке завдання: на класній дошці навпроти даних про літні та зимові темпе­ратури та різну кількість опадів написати тип клімату.

Поступово читання кліматограм в підручнику 7 кл. та опис клімату по комплексних кліматичних таблицях посту­пово зацікавлює учнів.