Реферат: Виробництво і виробничі системи
План.
Поняття підприємства, його завдання і основні ознаки.
Характерні ознаки і властивості підприємства, як виробничої системи.
Поняття підприємства, його завдання і основні ознаки.
Як ми вже говорили на минулій лекції, що об’єктом курсу організації виробництва є промислове підприємство (або виробництво).
Промислове підприємство являється найбільш важливою і ведучою областю сфери матеріального виробництва. Воно являє собою систему взаємозв’язаних галузей, які заняті видобування і переробкою промислової та сільськогосподарської сировини в готову продукцію, яка необхідна для суспільного виробництва і особистого користування.
Підприємство – це перш за все товаровиробник, який випускає продукцію, виконує роботи і надає послуги, необхідні споживачу. Воно має право юридичної особи і працює на основі комерційного розрахунку.
Підприємство – це основна первинна, господарська одиниця в економічній системі, яке виготовляє і реалізує вироби та послуги і забезпечує досягнення своєї мети.
Головна мета підприємства – це отримання максимального прибутку в довгостроковій перспективі.
Необхідно відмітити, що прибуток не завжди є головним мотивом для функціонування підприємства. Це може бути – прагнення до суспільного визнання, бути володарем на ринках, збереження початої справи. Для цього необхідно відмовитися від швидкого прибутку, тому для таких підприємств головна мета – максимізація ситуації вцілому, а вже потім прибуток.
Головне завдання підприємства – повне і своєчасне задоволення потреб споживачів, яке являється вищим змістом і нормою діяльності трудового колективу. В зв’язку з цим підприємство повинно забезпечувати конкурентоздатність продукції, яка випускається на основі її високої якості, гнучко обновлювати її в залежності від попиту.
Підприємство забезпечує розвиток і підвищення ефективності виробництва, добивається всестороньої інтенсифікації, прискорює науково-технічний прогрес.
Використовуючи науково-технічний прогрес підприємство виготовляє і освоює нову техніку, вдосконалює випуск продукції.
Ставлячи конкретні вимоги до сировини, матеріалів, обладнання, інструменту воно в певній мірі визначає напрямки технічного розвитку підприємств-суміжників.
Крім того підприємство організовує роботу раціоналізаторів і винахідників, цим самим забезпечуючи соціальний розвиток колективу, формує матеріальну базу соціальної сфери, створює сприятливі умови для високопродуктивної праці, соціальної справедливості, самоуправління трудового колективу, охорони і поліпшення навколишнього середовища.
Для промислових підприємств характерні:
виробничо-технічна єдність;
організаційно-технічна єдність;
господарська самостійність.
Виробничо-технічна єдність – це тісна взаємодія всіх складових частин підприємства, яка визначає спільність призначення їх до виготовлення продукції або технологічного процесу. Це доповнюється допоміжними і обслуговуючими господарствами.
Організаційно-технічна єдність – це наявність єдиних органів управління, взаємозв’язок плану виробництва з матеріальними, технічними і фінансовими ресурсами.
Господарська самостійність – самозабезпечення основиними і обіговими коштами для здійснення виробничої діяльності, самостійний збут і самостійно закінчені системи звітності та бухгалтерського обліку.
Характерні ознаки і властивості підприємства, як виробничої системи.
Виробнича система – це особливий клас систем, які включають працівників, знаряддя і предмети праці та інші елементи, які необхідні для функціонування системи в процесі якої створюється продукція або послуги.
В широкому смислі система – це сукупність елементів, які утворюють ціле із складових частин.
Підприємство розглядається як виробнича система, тому що підрозділи підприємства (цехи, участки, служби, відділи) виступають в ролі підсистем, які складаються з елементів різної ступені важкості (трудовий колектив, предмети і знаряддя праці).
Таким чином в промисловому підприємстві створюється система, яка зв’язана одна з одною єдністю функціонування і розвитку підприємства.
Характерні ознаки підприємства як виробничої системи:
цілеспрямованість – це є здатність створювати продукцію, надавання послуг;
поліструктурність – одночасне існівання на підприємствах взаємопереплетиних підсистем (цех, участок, служба, відділ);
складність – обумовлене поліструктурністю підприємство в якості основного елементу має трудовий колектив, на який діє зовнішнє середовище;
відкритість – взаємодія підприємства з зовнішнім середовищем (це реалізація продукції, зв’язок з іншими підприємствами, матерівльні, енергетичні ресурси, податки).
Підприємство являє собою динамічну систему, воно може змінюватися, переходити з одного типу в інше, але при цьому воно залишається системою тому що має такі властивості:
результативність – здатність отримувати ефект, створювати необхідну споживачу продукцію;
надійність – стійке функціонування, яке забезпечується внутрішніми резервами, системою управління, зв’язком з іншими виробничими системами;
довготривалість – властивість виробничої системи напротязі довгого часу зберігати результативність;
гнучкість – можливість виробничої системи пристосовуватися до змінних умов зовнішнього середовища;
управляємість – допустимість тимчасової зміни процесів функціонування в бажаному напрямі під впливом управлінських факторів.
Це дозволяє нам говорити про підприємство, як саморегулююча система, яка може пристосовуватися як до внутрішнім так і до зовнішніх змін. Але саморегуляція може бути до певних меж. Необхідно чітко регламентувати діяльність підприємства, яка випливає з його завдань.
Тема 2: Виробництво і виробничі системи.
Лекція 2.2.
План.
Класифікація і їх місце в зовнішньому середовищі.
Закон про підприємство.
Класифікація і їх місце в зовнішньому середовищі.
Класифікація підприємств в економіці проходить по 7 класифікаційних ознаках:
мета і характер діяльності
форма власності
національна належність капіталу
правовий статус і форма господарювання
галузево-функціональний вид діяльності
технологічна цілісність і ступінь підпорядкування
розмір за кількістю працівників
I – комерційні, некомерційні
II – приватні, колективні, комунальні, державні
III – національні, закордонні, спільні
IV – одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства (командитні)
V – промислові, с/г, будівельні, транспортні, торгові, виробничо-торгові, банківські, лізингові, страхові, туристичні
VI – головні, дочірні, асоціовані, філії (залежить від головної фірми)
VII – великі, середні, малі, мікропідприємства
У виробничій системі на перший план виступає промислове підприємство.
Підприємства різних галузей промисловості мають свої специфічні особливості, які випливають із характеристики підприємства, техніки і технології, кваліфікації кадрів. В той же час вони мають ряд спільних признаків, які дозволяють класифікувати їх по ряду напрямків: форма власності, галузева належність, рівень концентрації виробництва, ступінь спеціалізації, тип виобництва, рівень механізації і автоматизації.
В залежності від організаційних форм і форм власності підприємства діляться на:
індивідуальні, сімейні, засновані на приватній власності
колективні, засновані на колективній власності
виробничі кооперативи
акціонерні товариства
громадські організації
релігійні організації
державні, засновані на державній власності
спільні, створені на об’єднанні майна його засновників, які користуються правом юридичної особи. В числі засновників можуть бути іноземні юридичні сосби і громадяни
орендні і інші види підприємств.
Ця класифікація підприємств використовується для розробки типових рішень по організації виробництва.
Кожне підприємство має багаточисельні зв’язки з зовнішнім середовищем, а також з іншими системами народного господарства.
Як свідчить світовий і вітчизняний досвід господарювання, згідно чинного Законодавства України в Україні можуть створюватися господарські товариства добровільні:
асоціації – з мтою постійної координації господарської діяльності, але не втручається у виробничу та комерційну діяльність
консорціум – тимчасові об’єднання промислового та банківського капіталу (наприклад, для здійснення великого господарського проекту)
корпорації – об’єднання на засаді інтегації науково-технічних, виробничих та комерційних для регулювання діяльності
концерни – форма статутних об’єднань фірм, що характеризується єдністю власності і контролю. Об’єднання відбувається за принципом диверсифікації – тобто одне підприємство інтегрує свою роботу і всі питання самостійності і фінансування знімаються
картелі, синдикати – об’єднання для комерційної діяльності
трести – монополістичне об’єднання в якому трест повністю керує
холдінги – не займаються виробничою діяльністю
Коли на арену виступає підприємство, як виробнича система, то воно може створювати такі об’єднання.
Зовнішнє середовище підприємства. Підприємства можуть створювати добровільні об’єднання.
 |