Реферат: Юність Стендаля

Стендаль відкриває галерею великих французьких романістів-реалістів. У його творах раніше, ніж у твор­чості інших письменників, сформувались ознаки нового стилю. Він сміливо прокладав шляхи в мистецтві та роз­почав той процес вивчення суспільства засобами літера­тури, який продовжували Бальзак, Флобер, Л. Толстой та ін. Він зумів глибоко проникнути в суперечності Франції 10—40-х років і водночас зробити крок у май­бутнє, створивши новий тип психологічної прози, витон­ченої, виваженої й іронічної. Сучасники не оцінили її, але нащадки, від 80-х років минулого століття і донині, віддають їй належне. Таким чином, випередивши свій час, Стендаль зв'язує XIX сторіччя зі сторіччям XX— добою пильного інтересу до світу людських почуттів.

Справжнє ім'я та прізвище письменника — Анрі-Марі Бейль. Він народився в Греноблі у родині Шерюбена Бей-ля, місцевого адвоката. Мати майбутнього письменника померла, коли він був ще малим, і його виховував дід, доктор Ганьон, який захоплювався ідеями Просвітницт­ва, шанував Гіппократа та Вольтера. Дід прищепив ону­кові любов до Руссо, Дідро та інших філософів XVIII ст.— обставина дуже важлива для подальшого життя Стендаля, оскільки деякі ідеї Просвітництва стали складовими частинами філософського та естетичного кредо романіста. Відтоді також бере початок негативне ставлення Стендаля до клерикалізму, що сформувалось внаслідок спілкування з єзуїтом абатом Райяном, який викладав йому Біблію.

У 1789 р. розпочалась Велика французька революція. Хоча навряд чи шестирічний Анрі розумів складні ре­волюційні події, проте із захопленням стежив за ними. Так до його творчості увійшла ще одна проблема, яку він прагнув розв'язати протягом усього життя: чим була революція для Франції і світу?

У 1796 р. Анрі вступив до заснованої за ухвалою Конвенту Центральної школи в Греноблі, де його улюб­леними предметами були математичні науки, а також література: твори ПІекспіра, Сервантеса, Мольера. Де­сяти років він написав свій перший літературний твір — невеличку комедію.

Закінчивши з успіхом школу, 1799 р. Анрі їде до столиці, щоб продовжити навчання у Політехнічному училищі, де готували артилерійських офіцерів та інже­нерів шляхів сполучення. Після того, як спроба всту­пити до цього навчального закладу закінчилася невда­чею, Анрі за допомогою родича стає військовим і бере участь в італійській кампанії Наполеона.

Прослуживши два роки в Ломбардії, офіцер Бейль подає у відставку й оселяється в Парижі, де багато читає, насамперед просвітницьких філософів, зокрема Гельвеція, Кондільяка, Вольтера і Дідро. У 18Q6 р. Стендаль знову в армії. Разом із наполеонівськими вій­ськами він пройшов Німеччину, Польщу, Австрію, Ро­сійську імперію, був свідком пожежі Москви і поразки французів. Як інтендант Стендаль відповідав за поста­чання армії провіантом і одягом, безпосередньої участі в бойових діях не брав, але це не заважало йому доволі професійно описувати битви великого полководця (ро­ман «Пармський монастир»).

Анрі-Марі Бейль демобілізувався 1814 p., після того, як Наполеона було вислано на острів Ельбу. На тому кар'єра військового для Стендаля завершилася. Не варто казати, що набутий досвід тільки посилював інтерес письменника до постаті Наполеона, про що свідчать такі його відомі романи, як «Червоне і чорне» та «Пармський монастир».

Після 1815 p., коли у Франції розпочалась доба Реставрації, Стендаль залишає країну і протягом по-дальших 6 років живе в Італії. Це період його активної письменницької діяльності. Він пише і друкує «Життя Гайдна, Моцарта і Метастазіо», «Історію живопису в Італії», нариси «Рим, Неаполь і Флоренція» та ін. Самі назви засвідчують, що він наполегливо вивчає італійське мистецтво, пише естетичні праці, в яких дедалі більше наближається до вироблення принципів реалізму. За того періоду з'являється і його псевдонім — Стендаль.