Реферат: Виготовлення деревяних мозаїчних виробів

Шпон повинен бути добре про­сушеним (4—6 % вологості), щоб після наклеювання не з'явилося тріщин. Тому мозаїчні роботи по­трібно виконувати в сухому, добре вентильованому приміщенні. При створенні маркетрі (і взагалі у мозаїчних роботах) часто необхід­ний матеріал з певним нюансом того чи іншого кольору. Можливо, потрібно буде змінити природний відтінок деревини. Отримати нові відтінки деревини можна за допо­могою фарбників глибокого фар­бування, а також протравленням у залізному або мідному купоросі, відбілюванням, обпалюванням у розпеченому піску з плавними пе­реходами тонів.

Скриньки і тарелі виготовляють із липи. Потім через кальку наносять ма­люнок орнаменту. Під прямим ку­том підрізують ножем контури ор­наменту на товщину шпону, плоскою стамескою вибирають по­трібне заглиблення. Вставки зі шпону використовують з цінних порід дерева — горіха, червоного дерева тощо. Прорізують вставки так, щоб вони щільно входили у виїмки. Вставляють їх на сто­лярнім клею, протираючи зверху клинком і ледь зволожують верх­ню частину. Вплив вологи клею знизу та води зверху урівноважує сили деформації шпону.

Портретне зображення викону­ють із небагатьох кольорових спо­лучень, які відрізняються відтін­ком і текстурою від масиву дерева. Інколи портрет спочатку повністю набирається зі шпону, а потім вклеюється у підготовлене заглиб­лення. В таких випадках при скле­юванні зверху накладається тягар, щоб шпон не розпух при висиханні. З XVII ст. інтарсія витіс­няється технікою маркетрі, прос­тішою і менш трудомісткою.

Маркетрі (франц. margueteruie) — вид мозаїки з фігурних пластинок шпону (різних за ко­льором і текстурою), які наклею­ються на основу (дерев'яні меблі, панно тощо). Техніка маркетрі — результат винайдення німецьким столяром Георгом Репером, із Аусбурга пристрою для розпилю­вання пластинок дерева будь-якої товщини — лобзика з пилками. Це дало змогу отримувати шпон, тонший ніж 1 мм. Малюнок на­носили на тонкі листи шпону, і в нього врізували вставки. Набрану дерев'яну мозаїку повністю накле­ювали на основу.

У цій техніці особливо відомий французький мебляр Андре Шарль Буль (1642—1732), який виготов­ляв із синами художні меблі для королівського двору. Складні сю­жетні композиції виконувались у поєднаннях маркетрі, різьблення по дереву, накладок із позолоченої бронзи, міді, срібла, перламутру, цинку, олова, кістки, пластинок із панцира черепахи. Меблі Буля ви­возились у різні країни, в тому числі в Україну й Росію. Під впливом робіт цього майстра тех­ніка маркетрі ввійшла у творчість українських майстрів.

З середини XVIII ст. в техніці маркетрі оздоблюють меблі, декор стін, дверей. Високого художнього рівня досягає набірний художній паркет. Малюнок для нього ство­рювали архітектори на основі гео­метричних, а потім і рослинних мотивів, тобто планувався цільний "килимовий" твір. Малюнок із до­щечок товщиною від 5 до 15 мм набирали й наклеювали риб'ячим клеєм па щит із соснових дощок, а пізніше закріплювали на підлозі. Меблі, оздоблені маркетрі, замов­лялись переважно багатими людь­ми.

Відроджується маркетрі тільки у повоєнний період, зокрема з 60-х років, у тому числі в Україні. Вивчаючи роботи майстрів мину­лого століття, переймаючи досвід сучасних художників і зберігаючи водночас національні традиції, маркетрі починають займатися все більше майстрів-художників. Удо­сконалювалась технологія набору та його наклеювання, оздоблення. Ще раніше майстри наклеювали вирізані за малюнком шматочки шпону (кожного зокрема) на ос­нову із заздалегідь перенесеним малюнком. У б0-х роках почали користуватися клейовою стрічкою фабричного виготовлення, що спро­щувало і прискорювало виконання набору. Меблеві підприємства пе­рейшли на нову технологію — склеювання у гарячих гідравліч­них пресах, що поліпшило якість і швидкість цього процесу.

У другій половині 50-х років львівські художники Микола Смирнов та Іван Юклієвських ви­конують у техніці маркетрі складні тематичні зображення. По­силь Цимбал почав виготовляти у цій техніці оригінальні браслети, кулони, броші, пояси, намиста та інші прикраси для жінок.

Успішно розвивали маркетрі майстри-художники М. Курилич, А. Карпенко, А. Пономарчук та ін. У спеціальних навчальних за­кладах ввели у програму навчання техніки маркетрі. Організовано ви­готовлялися сувенірно-подарункові вироби на деяких меблевих фаб­риках і комбінатах. Маркетрі за­стосовували для оздоблення меб­лів, інтер'єрів (двері, підлоги, стелі, панелі, стенди), побутових предметів, для виготовлення бро­шок, кулонів, намиста тощо. У цій техніці виконували орнаментальні композиції, емблеми, написи, зоб­раження тварин, птахів, натюр­морти, а також самостійні декора­тивні твори: пейзаж, портрет, складні сюжетно-тематичні компо­зиції.

Переваги маркетрі. Порівняно з іншими видами художньої об­робки дерева маркетрі має пенні переваги. По-перше, це порівняно легке освоєння технічних прийомів виконання. По-друге, техніка не­дорога — для неї використовують­ся переважно відходи шпону, в яких інколи знаходиться найціка­віший матеріал для маркетрі: за­вихрення волокон (завилькува­тість), так звані синяви, сучкуватість. Важливо також, що вико­нання наборів маркетрі не вимагає складного обладнання робочого місця та великої кількості інстру­ментів.

Техніка маркетрі дає змогу виконувати композиції будь-якої складності — від простих зобра­жень в орнаменті до складних композицій. Суттєва особливість маркетрі полягає в тому, що така мозаїка дає гладку й рівну поверх­ню й, очевидно, її можна засто­совувати у тих випадках, коли різьблення неможливе або не ба­жане. Маркетрі довго і добре зберігається, особливо, якщо застосовувати стійкі до атмосферних впливів лаки; паркетний, поліефірний тощо. Опорядження можна оновити, відшліфувавши оздоблю­вану поверхню і знявши з неї шар лаку або мастики (поліефірний лак відшаровується дуже розігрі­тою праскою).