Реферат: Модернізм та символізм, основні ознаки та видатні представники

Представники символізму у Франції:

Артюр Рембо (1854 – 1891)

Як гордо голову здійняла

знов Людина!

І бога променем своїм

краса первинна

На плотськім олтарі

в тремкий повергла стан,

Щаслива від добра,

поблідла від страждань,

Людина хоче все пройти

й пізнати!...

А.Рембо

Серед визначних поетів французького символізму чи не найтрагічнішою є постать А.Рембо. На мить увірвався він у літературу (почав писати ще в школі, та назавжди полишив поезію вже в двадцятирічному віці), але його творчість, гарячкова і відчайдушна, трагічна і енергійна, схвилювала сучасників і нащадків. “Ангелом і демоном” назвав письменника П.Верлен, захоплюючись “стрімким польотом його поетичної фантазії, яка ширяла в різних, подекуди суперечливих сферах людського духу”. Сам Рембо вважав себе бунтівником, бо спромігся піднятися над своєю епохою і зазирнути “в небачені глибини особистого світу, з яким ніколи не може бути згоди, як і з людством”.

Перший свій вірш “Сенсація” опублікував у п’ятнадцять років. Віршами “Офелія”, “Бал повішених”, “Зло”, “Сплячий у долині” поет заявив себе як символіст. Віктор Гюго, високо оцінивши його талант, назвав Рембо “ дитям Шекспіра”. Та після свого 20-ти річчя, він більше не написав жодного поетичного рядка.

Стефан Малларме (1842 – 1898)

Своєю незрозумілістю він

схожий на гностика чи каболіста,

бо для них, як і для нього, все

в природі лише знак і відповідність.

Саме тут, в теорії аналогій,

ховається найбільша таємниця,

ключ до мистецтва Малларме.

А.Франс

Творчість французького поета символіста Стефана Малларме сучасники сприймали по-різному: одні – як диво, найвищий ступінь майстерності, інші – як складну і незрозумілу таємницю. А.Франс пояснив цей феномен так : “ Він – платонік. Ось у чому весь секрет... Він вірить у незчисленні, неодмінні й неповторні зв’язки поміж видимим і невидимим... Він вірить у своєрідну й правічну світову гармонію, згідно з якою певні абстрактні ідеї повинні викликати в досконалій формі свідомості відповідні цим ідеям символи”.

Спадщина Малларме відрізняється новаторством у царині вічних ідей і символів, які у нього відтворюють сильні й болючі почуття доби.

У світову літературу С.Малларме увійшов як лірик, у творчості якого відображено свідомість французької інтелігенції напередодні нового століття. Її прагнення поновити втрачену єдність художника зі світом.

Для його драматичних фрагментів “Іродіада” (1867-1869), збірки “Вірші” ( 1887) характерні ускладнений синтаксис, інверсії, намагання передати “надчутливість” в поезії.

Поль Верлен (1844 – 1896)

Вперше у Франції поет не

рахував кількість складів, не

називав вірші: поетична фраза

створює єдність, вона переливається

із вірша у вірш, із одного розміру

в інший, передаючи хитку і

плинку лінію внутрішньої мелодії.

Гі Мішо

“Проклятими поетами” назвав Поль Верлен себе, Рембо та інших представників свого покоління у книзі. яку так і назвав “Прокляті поети”.

Життя Поля Верлена було сповнене злетів і падінь. У ньому було добропорядне існування та ув’язнення, захоплення Паризькою комуною і пошуками Бога, радощі богеми і безпритульне злидарювання. Пристрасний і неврівноважений, чутливий і надзвичайно емоційний, він постійно шукав себе у суперечностях долі, виливаючи щастя й біль, тугу і самотність у своїх поезіях.

Поля Верлена вважають визначним майстром імпресіонізму, однак він став і зачинателем символізму у французькій поезії, хоча постійно заперечував свій зв’язок із символістами. своєю творчістю він визначив подальший розвиток лірики не тільки Франції, а й усієї Європи. У постаті письменника А.Франс вбачав “найбільш оригінального, грішного, містичного, найбільш натхненного і справжнього серед сучасних поетів”.

Попри всі прикрощі долі, поет завжди ніс музику в своїй душі, чув звуки, яких ніхто до нього не чув, бачив дивовижні образи, що створювала його уява, втілював у слові найтонші почуття. Верленівський світ надзвичайно суперечливий і мінливий у своїх настроях і враженнях, але він завжди гармонійний і вишуканий.

Він увів в ліричну поезію складний світ почуттів і переживань, надав віршу тонку музикальність (збірки “Галантні святкування” 1869 р., “Романси без слів” 1874 р., “Мудрість” 1881 р.).

Найперше – музика у слові.

Поль Верлен

У своєму програмному вірші “Поетичне мистецтво” Верлен виступав проти сповненої логіки раціоналістичної поезії, утверджеючи інший стиль у поетичному мистецтві – мелодійно-емоційний, лекгий:

Найперше – музика у слові.

Бери ж із рзмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови.

Використана література:

Нарис української поетики, Василь Пахаренко, 1997р.

Зарубіжна література ХІХ ст. , посібник 10 кл., “Академія”, Київ 1999р.

“Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури”, Громадський науково-методичний журнал, 1999р.

Советский Энциклопедический Словарь, «Советская энциклопедия», Москва 1980 р.

Зарубіжна література, посібний підручник для 11 класу загальноосвітньої школи/ за ред. проф. О.С.Чиркова, “Вежа”, Київ 1997.