Реферат: Методика навчання дітей самостійного складання орнаментальних композицій за традиційними мотивами народного мистецтва

Мета: а) розширення уявлень студентів про роль народного мистецтва; поглиблення їх знань у галузі декоративно-прикладного мистецтва; удосконалення навичок та образного мислення при самостійному складанні орнаментальних композицій.

б) формування естетичних оцінок, смаків та потреб.

Обладнання: ТЗН, таблиці з методичними розробками, малюнки-зразки, вироби ДПМ.

План уроку.

1. Організаційна частина.

2. Пояснення нового матеріалу.

3. Підсумок уроку.

Хід уроку.

1. Повідомлення теми та завдань уроку.

2. Бесіда:

Які основні види та жанри ДПМ вам відомі?

Чим відрізняється такий вид народного мистецтва від інших?

Різновидності занять з декоративної роботи.

Методичне малювання орнаменту в крузі, квадраті, смужці, трикутнику.

Декоративне мистецтво.

Людина старається прикрасити своє оточення. Вона оздоблює візерунками (узорами) предмети побуту, житло, середовище, в якому живе. Оздоблюванням предметів займається окремий вид мистецтва так зване декоративне мистецтво. Отже, декоративне мистецтво – це вид образотворчого мистецтва, твори якого є узорами або предметами, художньо оформленими. І одні і другі служать для прикраси наприклад вишивка – це узор, яким прикрашають одяг, а вишита серветка, чи розмальована ваза – це предмет, які і самі прикрашені узорами.

Слово “декоративний” походить від латинського слова прикрашувати.

Декоративне мистецтво виникло в період первісно-общинного ладу в кам’яну епоху, коли люди дуже примітивними узорами стали прикрашати посуд, зброю, одяг. Першим прикрасам вони надавали магічного значення. Тільки значно пізніше люди зрозуміли, що ніякої надприродної сили прикраси не мають, а натомість роблять предмети привабливішими, кращими, тобто люди помітили красу узорів і вже свідомо оздоблювали ними предмети не задля магічних якостей, а заради красивого вигляду.

Декоративне мистецтво розвинулося там, де були для цього відповідні умови, а саме, де був потрібний матеріал: глина, дерево, камінь, кістка, шкіра. Для розвитку декоративного мистецтва потрібний був також і певний рівень розвитку суспільства, наприклад, щоб виникла кераміка потрібна було не лише глина, а й вміння добувати вогонь, щоб випалювати цю глину. Для виникнення чорно-білої вишивки необхідне було вміння вирощувати рослини, які дають волокно (льон, конопля) або тварин, що дають шерсть, з якої можна прясти нитки.

Кольорова вишивка могла появитись тільки після того, як людина навчилася добувати барвники для фарбування ниток, а ткацтво і килимарство – після сконструювання ткацького станка.

Відповідно до матеріалів та їх обробки розвинулися різні види декоративного мистецтва: вишивка, різьба по дереві, по кості, по каменю, випалювання на дереві, ткацтво, килимарство, карбування на металі, художня обробка шкіри, народний розпис, писанкарство.

Узорами оздоблюють не лише предмети, які служать для прикраси (вази, шкатулки, плакетки, сувеніри) але й ужиткові предмети: одяг, меблі, посуд, килими, скатерті. Галузь декоративного мистецтва, яка займається виконанням оздоблення ужиткових предметів, називається ужитковим або декоративно-ужитковим мистецтвом. Воно грає важливу роль у житті суспільства.

В загальноосвітній школі з основами декоративної діяльності учні знайомляться на уроках декоративного малювання. Декоративне малювання це в основному робота по декоративній переробці (стилізації) форми, кольору, об’єктів рослинного і зооморфного світу і складання із них орнаментів для певної форми, а також паперопластика. До декоративного малювання відноситься творче складання вітальних листівок, ескізів іграшки, костюмів, масок. Розуміння ритму, гармонії, кольорових відношень, рівноваги форми і кольору отриманих на уроках декоративного малювання допомагають учням в роботі на уроках художньої праці в аплікації, плетінні, виготовленні іграшки, вишивці.

Різновидності занять з декоративної роботи.

Уроки з декоративної роботи різноманітні. Найпростіше заняття – коли учні змальовують узор за готового зразка. На такому уроці вчитель підбирає один зразок, який після аналізу, учні змальовують. Під час такого уроку зразок повинен бути весь час перед очима учнів.

Цю роботу можна ускладнити, наприклад, поставити перед учнями завдання дещо змінити узор, підібрати інші кольори, змінити, доповнити узор новим елементом, положенням елементів. При такій постановці роботи учні просто не відтворюють композицію, а творчо перероблюють її. Найбільш творчий характер мають ті уроки, на яких учні самостійно складають свої власні композиції. У такому випадку вчитель показує не один, а декілька різних узорів, аналізує їх побудову, а пізніше учні малюють, не маючи перед очима жодного зразка. Часто самостійному складанню узору є малювання з натури окремих елементів (листя, квітів, метеликів, плодів), які під час складання узору використовуються, як підготовчий матеріал, але після їх декоративної переробки (спрощення, узагальнення, збагачення).

Малювання орнаменту в площині із геометричних форм із зразка.

На початку уроку вчитель проводить бесіду про предмети які декоровані орнаментом геометричної форми. Показує наочність. Учні згадують де вони бачили подібні орнаменти, на яких предметах. В кінці ставить питання – чому багато форм предметів прикрашені орнаментом? Потім вчитель показує зразок орнаменту в площині і прикріпляє на дошці. На дошці показує основні етапи роботи. Папір кладуть горизонтально, ділять папір на три рівні частини, а середню частину розділяють на дві рівні смужки. Ділять цей прямокутник на шість частин. Спочатку середину знаходять, а потім ці половинки ділять на три частини. Всі ці клітинки заповнюють елементами орнаменту. Допоміжні лінії витираються і робота продовжується фарбами. В кінці уроку 2-3 роботи аналізуються. Із запитаннями до класу про цей вид роботи на уроці.

Малювання орнаменту в крузі із стилізованих форм без малюнка-зразка.

На це завдання відводиться 2 уроки. На цих уроках учні самі повинні придумати елементи і композицію із навколишнього світу. На дошці вчитель показує прийоми стилізації форми, зразки композиції елементів для складання орнаменту в крузі. Зразки стилізації квітів, листя, тварин лишають на дошці до кінця уроку, де вони можуть використати із них елементи і по своєму закомпонувати. Спочатку учні роблять схематичний ескіз в якому вирішують на основі декоративного узагальнення яких кольорів вони будуть виконувати узір в крузі, скільки разів будуть повторятися елементи узору на скільки рівних частин розділимо круг.

Другий урок почнеться з перевірки правильного виконання лінійної побудови малюнків орнаменту і виправлення помилок. Потім учні виконують орнамент в кольорі, по сухому. Вчитель нагадує, що в малюванні з натури головне передати найправдивіше кольори предметів, а в декоративному малюванні підбираємо любі кольори, але найбільш виразніші.

В кінці уроку проводиться аналіз учнівських робіт і закріплення нового матеріалу і ставиться ряд питань:

Яке зображення можна назвати орнаментом. З яких об’єктів дійсності складаються узори?

Як використовуються ці об’єкти в декоративному малюванні без зміни чи змінюємо їх?

Що таке декоративне узагальнення в кольорі і формі?

Чому в декоративному малюванні використовується лінія симетрії?

Які види орнаментів бувають? Для чого вони використовуються?

Як потрібно починати роботу малювання узору в полосці, квадраті, колі і як дальше продовжувати роботу над малюнками?

Запитання студентам для актуалізації

Які види декоративного мистецтва ви знаєте?

Які жанри ДПМ вам відомі?

Які знаєте етапи послідовності роботи над складанням орнаментальних композицій.

Дайте характеристику призначення дидактичного принципу наочності.

Які функції процесу навчання і зв’язок між ними.

Рекомендована література.

Антонович Є. А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Є. Декоративно прикладне мистецтво: Підручник. – Львів, 1993

Свид С. П., Проців В. І. Художні техніки. – К., 1977.

Шорохов Е. В. Методика преподавания композиции на уроках изобразительного искусства в школе. – М., 1977.

Штикалова Т. Я. Народное искусство на уроках декоративного рисования. – М., 1979.