Реферат: Готика Польщі та Іспанії

Готика (від італ. gotico, букв. - готський, від назви герм. племені готів), художній стиль /між сер. 12 та 15-16 ст./, Спочатку поширився у північнозахідній Франції, потому у пізньому Середньовіччі поширився по всій Західній Європі. Готичний стиль прийшов на зміну романтичному. Головним архітектурним типом став міський собор: каркасна система готичної архітектури /стрільчасті арки спираються на стовпи/ дозволила створити надзвичайні за висотою та площиною інтер`єри соборів, прорізати стіни величезними вікнами з кольоровими вітражами. Спрямування собору вверх передано велетенськими ажуровими вежами, стрільчастими вікнами та порталами, вишуканими статуями, складним орнаментом. Розвивалися міське будівництво та цивільна архітектура /дитлові будинки, ратуші, торгівельні ряди, міські вежі з нарядним декором/.

Готика – це характерне устремління споруди вгору, зокрема за рахунок гострих стрілчастих шпилів, це вітражі – великі вікна з кольоровим, мальовничо розписаним склом, це чисельні арки, багатство скульптури, оздоблення. Такі елементи надають готичним спорудам динамічності, величі. Сутність готики полягає в зіставленні протилежностей, у здатності об’єднати абстрактну ідею та живий трепет життя, у прагненні пронизати земну плоть злетами духовної енергії. Готична архітектура водночас конструктивна та зображувальна, що й проявилося у готичному соборі, який виконував роль суспільного центра міста. Пам’ятками цього стилю є собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам), Лондонське Вестмінстерське абатство, Міланський собор в Італії і т.д. На великі зміни в емоційному світі людини середньовіччя вказували й нові явища в музичній культурі. Саме у 12-13 ст. досягає вершин розвитку найдосконаліший вид професійного багатоголосся – дискант. Це був спів у протилежному русі, або “протиголосся”, осередком його була школа при соборі Паризької Богоматері, міста Лімож і Шартр. У 15-16 ст. готику змінив Ренессанс.

Готика Польщі

З XI ст. Польща також здійснила значний поступ у культурному розвитку, особливо після остаточного відновлення в XIV ст. власного королівства. Географічні умови, насамперед значна віддаленість від розвиненої в культурному відношенні Західної Європи, і політична роздробленість призвели до того, що польські досягнення в галузі культури аж до початку XVI ст. були не такими виразними, як досягнення чехів. Крім того, цей поступ у Польщі очолювало духовенство; темпи підготовки місцевих священиків для заміни іноземних місіонерів були повільними, а поширення християнського способу життя після першого спалаху ентузіазму за правління Болеслава Великого було досить важким.

Це повільне поширення західних ідей у Польщі ілюструється тим фактом, що церковні реформи Григорія VII були сприйняті в Польщі лише на початку XIII ст., набагато пізніше, ніж у Богемії.

Готичний стиль поширився у Польщі протягом XIV-XV ст. На півдні, особливо в районі Кракова, домінувала французька готика. Німецька готика поширилася на Заході й Півночі Польщі. Значно сприяли розвитку готичного мистецтва у заснованих ними містах німецькі колоністи. Тевтонські рицарі, великі магістри яких нерідко були хорошими будівниками, перейняли той специфічний стиль готичної архітектури, що розвинувся у Північно-східній Німеччині, в заможних містах Ганзи. Деякі зі споруджених рицарями відомих будівель, такі як церква Матері Божої у Данцигу (13451503) і найзначніша цегляна споруда — палац великих магістрів у Марієнбурзі (1276-1335), справили великий вплив на будівництво у Північно-східній Польщі. Проклало собі шлях до Польщі і чеське готичне мистецтво, представлене учнями Петра Парлержа. Але пізньоготичний стиль розквітнув у Польщі лише в XV ст.

Найдавнішими скульптурними пам'ятками Польщі є оздоблення романських церков, зокрема бронзова брама собору в Гнезно (1129-1137) і двері собору в Плоцьку. Готичні скульптурні пам'ятки датуються XIV-XV ст. Найвідоміші з них — статуї князів династії Пястів, що збереглися у Вроцлаві, Ополі, Кресобожі, Любуші й Кракові. Із середини XIV ст. значного розвитку у Польщі набуло різьбярство. До наших часів збереглося кілька гарних зразків різьблених дерев'яних вівтарів.

До кращих зразків живопису належать мініатюри та орнаменти в манускрипті, що містить житіє св. Ядвіги, створені Миколаєм Пруссом (1353 р.). Богемське мистецтво мініатюри, що було поєднанням французької та італійської традицій з оригінальними чеськими елементами, сягнуло Польщі лише в XV ст.

Готика Іспанії

Араби привнесли в іспанське мистецтво розвинуту культуру орнаменту і залишили ряд прекрасних пам'яток архітектури в мавританському стилі, серед яких мечеть у Кордові (XVIII ст.) і палац Альгамбра в Гранаді (XIII-XV ст.). В XI-XII ст.ст. на території Іспанії розвивається романський стиль в архітектурі, чудовою пам'яткою якого є величний собор у місті Сантьяго-де-Компостела. У XIII - першій половині XV ст. в Іспанії, як і у всій Західній Європі, формується готичний стиль.

Кінець 12 – початок 13 ст. в Іспанії, як і у всій Європі, були позначені важливими змінами: посилилась могутність великих монархів, об’єднувалися дрібні держави, монастирі втрачали свій вплив, виникли міські общини з їх самоуправлінням, все це сприяло пробудженню народної свідомості усіх сфер життя суспільства і насамперед мистецтва, архітектури, що знайшло відображення в готичному стилі.

Іспанська готика нерідко запозичує мавританські риси, про що свідчать величні собори в Севільї, Бургосі і в Толедо (один з найбільших у Європі). Особливе художнє явище являє собою так званий стиль "мудехар", що сформувався у результаті злиття в архітектурі елементів готики, а пізніше, в добу Ренесансу, з мавританською спадщиною.