Реферат: Гобелен в сучасному інтер’єрі

Одним з основних центрів виготовлення килимів є м. Косів , де на виробничо – художньому об’єднанні “Гуцульщина” виробляється біля 70% килимових виробів України. Основні напрями художньо – синтетичного рішення виробів визачились тут у післявоєнні роки. Типовий для гуцульських килимів 50 –х – 60 –х років є членування всієї площини виробу на непарну кількість (3-5-7) широких горизонтальних смуг, побудованих за схемою закритого рядка. В центрі кожної з них розташовується велика фігура ромба з східчастими , зубчастими контурами або виступаючими на зовнішній стороні гачкоподібними відгалуженнями, ромб оброблено іноді в складніші за конфігурацією шестигранні медальйони. Бічні краї замикаються здебільшого спареними мотивами ромбів концентричної будови, кількома зигзагоподібними “кривими” суміжних кольорів з східчастим контуром, або іншими спорідненими мотивами. Ці площини чергуються з групами гладких різнокольорових і дрібноузорих смуг утворених мотивами сколиків, клинців, ромбиків тощо. В залежності від контуру провідного мотиву і способу розробки внутрішнього поля широких смуг килими мають різні назви. Найбільш поширеною композицією гуцульських килимів є гуцул , довгий ромбовидний мотив із східчастим контуром і чітким образом, гачкоподібних елементів , обрамлений шестигранною фігурою. По обидві сторони від неї на тлі цієї смуги симетрично розташовують поодинокі дрібні ромбики. Бокові горизонтальні краї замикаються трьома з’єднаннями фігурами східчастих пів ромбів , ромбів або інших, споріднених за формою мотивів.

У підпорядкованих їм вужчих смугах часто чергуються два – три різних за художнім рішенням візерунки, що симетрично розташовуються відносно центральної площини композицій. В них на суцільному фоні найчастіше виступають вільно укладені ромбики із зубчастим або східчастим контуром, різнокольорові клинці до центричного розташування та сколики які розчленовують ці вузькі смуги рівновеликі дрібніші поліхромні площини.

Загалом композиції килимів побудовані за законами симетрії рівноваги та співмірності мирних і вужчих орнаментальних по відношенню теж спостерігається зміна ритмів – однакові візерунки широких смуг розташовуються на контрастних за тоном різнокольорових смугах , що сприймаються як негативні і погані.

Кольорову гаму визначають контрасти співставлення насичення теплих і холодних кольорів різної тональності.

За аналогічною схемою побудована композиція килимів “кучер”, “оучер”, “скрипка” Дещо відрізняється від них декорування килима “гранишник” – композиція без фону. Основний мотив – вся довжина восьмигранна фігура з частими прямокутними виступами, оточена по боках різнотональними контурами.

Ці домінуючи фігури з тотальними градаціями розробки основних узорних площин створюють ефект зростаючого напруження кольорів до їх гармонійної злагодженості. Кольорова гама дзвінка, з переважанням насичених – червоної, оранжевої, жовтої барв. Їм підпорядковані вишневий і коричневий кольори, а червоний і білий підкреслюють виразність форм орнаментальних мотивів, акцентують ритм їх чергування.

Вивчення декоративних особливостей килимів українців Карпат показано, що для них характерні значна різноманітність композиційних схем, застосування геометричних або стилізовано-рослинних мотивів орнаменту, поєднання насичених кольорів.

Так, для гуцульських килимів типовим є поперечно-смугасте розташування геометричних мотивів, побудованих за схемою закритого рядка. Вся площина композиції ділиться на непарну кількість узорних площин. В центрі кожної з них виступають провідні мотиви ромбів, що чергуються з групами гладко-тканих дрібно узорних смуг.

На пограниччі Гуцульщини і Бойківщини поряд із смугастими схемами декору типова і медальонно-замкнута композиція з каймою та центральним повторенням однакових за схемою скісної або прямої сітки.

Розділ 3

Методика і послідовність виготовлення виробу.

У тканні килимових виробів застосовують найрізноманітніші переплетення, які створюють красиву гру фактури. Перше й основне переплетення – полотняне, коли нитка утка через одну нитку основи перекриває її то зверху то знизу, утворюючи дрібний рубчик. Більший рубчик утворюється, якщо основу перекривати через кожні дві нитки. Використання кольорового утка створює гру двох кольорів у шаховому порядку. Якщо одну нитку уток темного кольору чергувати із світлою ниткою утка, то утворюються вертикальні смуги у вигляді стовпчиків.

Шерстяну нитку утка певного кольору повертають справа наліво і навпаки в межах її ділянки. При цьому вона може вкладатися перпендикулярно до основи і навпаки, але тоді обов’язково під кутом в 450, бо інакше нитка стягне основу і готовий килим деформується.

Кольорові площини рисунка, які підіймаються вгору крутіше, ніж під кутом 300, треба виконувати прямолінійним ступінчастим контуром. Точно вертикальні контури тчуть “на межову нитку”, обвиваючи нитки утка двох суміжних кольорів на одну й ту саму нитку основи. Це роблять двома способами: повторюючи нитку за ниткою, тоді контур матиме вигляд легко окресленого, або після обвивають нитку основи стількома ж нитками іншого кольору. Це створює контур у вигляді дрібних рубчиків. В разі виконання крупного косого контуру ступінчата лінія утворюється з окремих ділянок.

У техніці килимарства можна виконати будь-яку лінію – пряму, криву, коло, овал тощо. За допомогою цих ліній можна ткати складні композиції: архітектурні, пейзажі, людські фігури. Для цього потрібно точно по контуру виконувати переплетення, обов’язково враховуючи з’єднання і переходи ниток двох кольорів. Так, пряма вигнута лінія утворюються полотняним переплетенням, а довгі пастили утка в окремих місцях не з’єднується між собою, між ними утворюються прогалини. Тоді наступні прокиди перекривають основу там, де не сполучились між собою дві попередні прокиди утка. Аналогічно тчуть і округлі площини. Місця, в яких не з’єднувались різноколірні нитки, можуть бути в 2-3 прокиди. Тоді на межі різних кольорів утворюються наскрізні щілини – вікна, які нададуть додаткової гри світла й тіні по контуру рисунка. Цю техніку використовували у старовинних гобеленах.

Найскладніша, найпоширеніша на Україні (особливо у Полтавській області) техніка ткацтва – “круглення”. Полягає вона в тому, що кольорові нитки утка укладають по колу, неначе наносячи пензлем. Схеми “круглення” ниток утка залежно від крутизни кольорових площин показано на.

Часто буває потрібно підкреслити площину більш грубим контуром рисунка. Це зручно виконувати контурним шнуром. Ефекту досягають за рахунок перевивання зверху двох ниток основи і знизу кожної нитки. Довші стібки утворюють перевивання знизу по дві нитки основи, а зверху – по чотири. Змінюючи напрям настилання (спочатку зліва направо, а потім зворотнім рухом справа наліво), з уточних настилів утворюють красиву рельєфну початку. Різні техніки ткацтва показано також.

У килимовому ткацтві часто використовують техніку обвивання джгутів. Поєднання гладенької поверхні з кількома обвитими джгутами на площені килима дає красиву сітку. Можна виділити окремі ділянки рисунка кольором. Працюючи в цій техніці, треба міцно й щільно обвивати стержньові нитки основи. Нещільне обвивання дасть дірчасту структуру виробу.

Техніка виконання тканих смуг близька до техніки обвивання джгутів. Дві нитки основи переплітають по черзі нитками утка, утворюючи плоскі вузькі стрічки. Якщо, перейшовши до дальших ниток основи, у деяких місцях з’єднати їх з першими смугами, то вийде красивий ажур, утворений вертикальними смугами. Цей спосіб тканих смуг застосовують як в основній композиції килима, так і в завершальній частині його. Ткані стрічки створять гарну картину (облямівку) виробу. Особливо важливе в цій техніці кольорове вирішення. Домінуючу гаму кольорів гобеленя можна продовжити в завершальній частині – каймі; можливий варіант і контрастного вирішення.

У гобеленах дедалі частіше поряд з шерстяними нитками для утка використовують інше – волокно, навіть такі матеріали, як шматочки шкіри, красиві стебла трав. Великого поширення набуло кубинське волокно сизаль, що має красиве золотаве забарвлення. У гобеленах, його застосовують для створення пухнастої фактури. Для цього поодинокі нитки сизалю вплітають у структуру гобелена, замінюючи вільними довгі кінці волокон, які й створюють пухнастість. Сизаль фарбується барвниками.

В’єтнамські майстри у своїх роботах широко застосовують тоненькі палички бамбука, стебла трав, пальмове листя. З цих природних матеріалів можна ткати не тільки функціональні мати, а й красиві декоративні панно.

Югославські майстри для декоративних панно використовують стебла соломи злаків, листя папороті, квіти, пір’я птахів, яскраві пластинки. Прямолінійні стеблиння утворюють щільну структуру ткання.

Коли ж застосовують легкі ажурні листки типу папороті, то утка прокладають легко, не збиваючи їх щільно. Утворюється легкий ажур, який доповнюється в результаті перевивання кількох ниток основи в певному ритмі (6 ниток залишити, 2 рази по 4 нитки перевити і т.д.). Стебла трави і листя прокладають через одну нитку основи. Аналогічно застосовують різноманітні намистинки. Нанизавши їх на нитку утка, прокладають, як звичайну нитку полотняним (через 1 нитку основи) переплетенням, або настилом.

Великого поширення в килимарстві набула ворсова техніка. Залежно від заданої довжини ворсу нарізають мережні нитки відрізками рівної довжини, приблизно 10 см. Склавши ворсову нитку вдвоє, обвивають нею дві нитки основи, між двома нитками основи прокладають кінці шерстяної нитки і витягають їх. Залежно від індивідуальних особливостей ткані, від того як їй зручніше укладати ворсову нитку, петлі бувають верхні і нижні. Проклавши так рядок ворсу (петель), його обов’язково закріплюють двома прокидами нитки утка гладеньким полотняним переплетенням. Потім прокидом утка міцно прибивають килимовим молотком; так закріплюються ворсові нитки і петлі.