Реферат: Інтерсубєктивна фальсифікація теорії в науковому пізнанні очима К.Поппера

З'єднуючи поняття iстини з поняттям змiсту, Поппер дiйшов до поняття правдоподiбностi. Якщо порiвняти двi теорiї Т1 i Т2 у їх вiдношеннi до iстини, то ми можемо сказати, що "Т2 ближче до iсти­­­ни чи краще вiдповiдає фактам, нiж Т2, тодi i тiльки тодi, коли: а) iстинний, але не хибний змiст Т2 перевищує iстинний змiст Т1 або б) хибний, але не iстинний змiст Т1 перевищує хибний змiст Т2"[2. -с.345].

Це й виражає, вважає Поппер, iдея "правдоподiбностi": теорiя Т2 буде в цьому випадку бiльш правдоподiбною, нiж теорiя Т1.

Поняття правдоподiбностi, вважає Поппер, носить такий самий об'єктивний характер, як i поняття iстини. Ступiнь правдо­­­подiбностi є об'єктивною властивiстю наукових теорiй, а не нашою суб'єктивною оцiнкою. Тому, як i у випадку з поняттям iстини, тут знову потрiбно проводити розрiзнення помiж визначенням поняття правдоподiбностi та критерiєм правдоподiбностi. Визначення правдо­­­подiбностi ми вже маємо, однак ми позбавленi її критерiя: не можна з упевненiстю стверджувати, що одна теорiя є бiльш правдоподiбною, нiж iнша, можна лише висловити гiпотетичне припущення про це.

З визначення поняття правдоподiбностi випливає, що максимальний ступiнь правдоподiбностi може бути досягнутий лише такою теорiєю, котра є не просто iстинною, а являє собою повнiстю та вичерпно iстинну, тобто якщо вона вiдповiдає всiм реальним фактам. Така те­­­орiя є кiнцево недосяжним iдеалом. Однак поняття "правдо­­­подiбностi" може бути використане при порiвняннi теорiй для вста­­­новлення ступеню їх правдоподiбностi - в цьому Поппер вбачає ос­­­новне функцiональне достоїнство цього поняття, достоїнство, котре робить його навiть важливiшим у пiзнаннi, анiж поняття iстини.

Поняття "правдоподiбностi" не лише допомагає нам при виборi кращої з конкуруючих теорiй, але дозволяє дати порiвняльну харак­­­теристику навiть тим теорiям, котрi були спростованi. Якщо теорiя Т2, яка замiнила Т1, також через деякий час виявляється спростова­­­ною, то з точки зору традицiйних понять iстини та хибностi вона буде просто хибною, i в цьому розумiннi нiчим не вiдрiзняється вiд теорiї Т1. Це показує недостатнiсть традицiйної дихотомiї "iсти­­­на-хиба" при описi розвитку та прогресу знання. Поняття ж правдо­­­подiбностi дає нам можливiсть говорити, що Т2 все ж таки є кращою, нiж Т1, оскiльки є бiльш правдоподiбною та краще вiдповiдає фак­­­там. Завдяки цьому, поняття правдоподiбностi дозволяє нам розташу­­­вати у послiдовний ряд всi теорiї за зростанням ступеню їх правдо­­­подiбностi i таким чином виявити прогресивний розвиток наукового знання.

Улюбленими взiрцями великих фальсифiкованих теорiй для поп­­­перiанцiв вважаються теорiї Ньютона, Максвелла, формули Ре­­­лея-Джiнса i Вiна, революцiя Ейнштейна, до їх улюблених прикладiв вiдносяться вирiшальнi експерименти - це експеримент Майкельсо­­­на-Морлi, експеримент Еддiнгтона, пов'язаний iз затемненням Сонця, та експерименти Люм'єра i Прiнгогейма.

Учень К.Поппера Агассi спробував перетворити наївний фаль­­­сифiкацiонiзм в систематичну дослiдницьку програму. Зокрема, вiн виявив, що за кожним серйозним експериментальним вiдкриттям стоїть теорiя, котрiй це вiдкриття суперечить; що значення фактуального вiдкриття необхiдно вимiрювати значенням тiєї теорiї, котру воно спростовує. Видно, що Агассi погоджується з тiєю оцiнкою, котру наукове спiвтовариство дає таким фактуальним вiдкриттям, як вiдкриття Гальванi, Ерстеда, Прiстлi, Рентгена та Герца; однак вiн заперечує "мiф" iндуктивiстiв про те, що це були випадковi вiдкриття (як часто кажуть про чотири перших) або вiдкриття, що пiдтверджують тi чи iншi теорiї (як спочатку думав Герц про своє вiдкриття).

Тому Агассi прийшов до смiливого висновку: всi п'ять експери­­­ментiв були успiшними спростуваннями - в деяких випадках навiть задуманними як спростування - теорiй, котрi вiн прагнув виявити i котрi в бiльшостi випадкiв дiйсно вважає виявленими.

Список використаної літератури

1. Поппер К. Реализм и цель науки//Современная философия науки: знание, рациональность, ценность в трудах мыслителей Запада. -М.,1996.

2. Поппер К.Р. Логика и рост научного знания. -М.,1983.

3. Popper K.R. Objective Knowlende. An Evolutionari Approach.-Oxford,1979.