Реферат: Твір Чи ми ще зійдемося знову

Є місця в хоровій фактурі, де звучить унісон між партіями. В такому випадку основне навантаження візьме не себе партія, якій зручніше виконувати даний голос.

Тут основне навантаження в партіях візьме на себе партія сопрано, оскільки партія вигідна у вокальному відношенні.

Але є багато моментів в хоровій фактурі, де використовуються природні ансамблі – в акордах використані звуки, що є однаково зручні для виконання кожною партією:

Роль різних партій в творі.

Частково до цього питання ми вже зверталися, характеризуючи мелодію.

Варто підкреслити, що в творі роль відіграють партії солістів. Фортепіанний супровід в творі відіграє допоміжну роль. Він доповнює і збагачує не лише хорову фактуру, а і в окремих моментах тему, яку проводять солісти без хору.

Специфічні якості хору не використовуються.

Особливості інтонування.

Місць, важких в інтонаційному відношенні небагато. Композитор рідко використовував альтеровані ступені ладу. Використаний в творі гармонійний мінор складає певні труднощі при інтонуванні #6 ступені. Зустрічається в творі хроматичні ходи:

Шляхи подолання цих інтонаційних труднощів такі:

а) використання методу свідомого співу;

б)метод багаторазового повторення.

Особливості співочого дихання.

Так як твір тісно переплітається з літературним текстом, то музична фраза відповідає літературній. Отже, дихання даному хоровому творі – по фразах.

Характеристика прийомів звуковедення.

Твір виконується найбільш характерним штрихом хорового співу – non legato. Це пов’язано із змістом літературного тексту, його музичною мовою.

Твір “Чи ми ще зійдемося знову?” може бути виконаний професійним, досвідченим самодіяльним, а також навчальним з музичним спрямуванням хором. Хор може бути середній і великий.

V. Диригентсько-виконавський аналіз.

Твір написаний в розмірі С. Виконується в темпі “помірно”. Диригент користується чотирьохдольною схемою:

Схема не є складною, але звуковедення non legato вимагає чіткості в жестах. Кожна доля повинна бути точно зафіксованою в диригентському жесті і бути зрозумілою для виконавців.

Диригент використовує три позиції: нижню при диригуванні фортепіанного вступу, середню при співі міста і частково верхню при диригуванні хором. Технічні складності даного твору такі: витримання довгих тривалостей, показ динамічних відтінків, витримання фермат, заліковані ноти, вступи, зняття. При тактуванні довгих тривалостей ліва рука залишається на місці, а права продовжує рух за схемою. У творі зустрічаються фермати (знімані і незнімна):