Реферат: Франц Шуберт. Життєвий і творчий шлях

Франц Шуберт народився в 1797 р, у передмісті Відня, в сім'ї шкільного вчителя.

Музикальні здібності хлопчика виявилися дуже рано, і він уже в ранньому дитинстві з допомогою батька і старшого брата навчився грати на фортепіано і скрипці.

Завдяки доброму голосові одинадцятирічного Франца вдалося влаштувати в закритий музичний навчальний заклад, який обслу­говував придворну церкву. П'ятирічне перебування там дало Шубертові основи загальної і музичної освіти. Уже в школі Шуберт творив дуже багато, і здібності його були помічені видатними му­зикантами.

Але життя в цій школі було тягарем для Шуберта у зв'язку з напівголодним існуванням і неможливістю цілком віддаватися писанню музики. В 1813 р. він покинув школу і повернувся додому, але жити на засоби батька було неможливо, і незабаром Шуберт зайняв посаду вчителя, помічника батька у школі.

З труднощами пропрацювавши у школі три роки, він залишив її, і це привело Шуберта до розриву з батьком. Батько був проти того, щоб син залишив службу і зайнявся музикою, бо професія музиканта в той час не забезпечувала ні належного становища в суспільстві, ні матеріальної благополучності. Але обдаровання Шуберта до того часу виявилося так яскраво, що він не міг за­йматися чимось іншим, крім музичної творчості.

Коли йому було 16-17 років, він написав першу симфонію, а потім такі чудові пісні, як «Гретхен за прядкою» і «Лісовий цар» на текст Гете. За роки вчителювання (1814-1817) він написав багато камерної, інструментальної музики та близько трьохсот пісень.

Після розриву з батьком Шуберт переїхав до Відня. Він жив там у великій нужді, не мав свого кутка, а перебував по черзі у своїх приятелів — віденських поетів, художників, музикантів, часто таких же бідняків, як і він сам. Нужда його доходила іноді до того, що йому ні на що було купити нотного паперу, і він змуше­ний був записувати свої твори на обривках газет, на столових меню та ін. Але таке існування мало відбивалося на його настрої, звичайно життєрадісному і веселому.

У творчості Шуберта-«романтика» поєднуються веселощі, життєрадісність з меланхолічно-сумними настроями, що доходять іноді .до похмуро-трагічної безнадійності.

Це був час політичної реакції, жителі Відня намагалися забу­тися і відвернутися від похмурих настроїв, викликаних тяжким політичним гнітом, багато розважалися, веселилися і танцювали.

Навколо Шуберта згрупувався гурток молодих художників, письменників, музикантів. Під час вечірок та позаміських прогу­лянок він писав дуже багато вальсів, лендлерів та екосезів. Але ці «шубертіади» не обмежувалися тільки розвагами. В цьому гуртку запально обговорювалися питання суспільно-політичного життя, виражалося розчарування навколишньою дійсністю, ви­словлювалися протести і невдоволення проти тодішнього реакцій­ного режиму, назрівали почуття тривоги, розчарованості. Поряд з цим сильні були й оптимістичні погляди, бадьорий настрій, віра в майбутнє. Увесь життєвий і творчий шлях Шуберта сповне­ний був суперечностей, які так характерні для художників-романтиків тієї епохи.

За винятком незначного періоду, коли Шуберт примирився з батьком і жив у сім'ї, життя композитора було дуже тяжке. Крім матеріальної нужди, Шуберта пригнічувало його становище в суспільстві як музиканта. Його музика не була відома, її не розу­міли, творчості не заохочували.

Творив Шуберт дуже швидко і багато, але за його життя майже нічого не друкувалося і не виконувалося.

Більшість його творів залишилася в рукописах і була виявлена через багато років після його смерті. Наприклад, один з найпопулярніших і улюблених тепер симфонічних творів — «Незакінчена симфонія» — ні разу не виконувався за його життя і вперше був виявлений через 37 років після смерті Шуберта, так само як і ба­гато інших творів. А проте потреба почути власні твори у нього була така велика, що він спеціально писав чоловічі квартети на духовні тексти, які міг виконати його брат з своїми співаками в церкві, де він служив регентом.

В останні місяці життя Шуберт був тяжко хворий. Він помер в 1828 р.

Похований Шуберт у Відні на міському кладовищі, поряд з Бетховеном, і на його могилі поставлено пам'ятник з скорбот­ним написом: «Смерть поховала тут багаті скарби, але ще більш прекрасні надії».

ТВОРЧІСТЬ ШУБЕРТА

Шуберт написав багато різноманітних творів, великих і малих, в різних жанрах — інструментальних і вокальних.

Пісні. Центральне місце в його творчості займають пісні — їх понад 600. Шуберт високо підніс значення пісні. В цю невелику форму він зумів вкласти глибокий і багатий зміст.

Більшість його пісень лірична, відбиває різні почуття, настрої, переживання простої людини. Шуберт з великою теплотою і проник­ливістю розкриває перед нами внутрішній світ звичайної людини з її почуттями радості, суму, любові.

Велике місце в його піснях займає природа.

Шуберт вніс велику різноманітність музично-виражальних за­собів для передачі змісту своїх пісень. У вокальних партіях він не обмежується тільки пісенною мелодією, але широко використо­вує і декламаційні та речитативні прийоми вираження; фортепіанна партія набуває самостійно-рівноправного значення, створюючи яскраві музичні образи виражального і зображального харак­теру.

Як характерні зразки розглянемо пісні «Лісовий цар», «Барка­рола», «Форель».

«Лісовий цар» — пісня-балада, глибоко драматична щодо свого змісту. Образні, правдиві характеристики дійових осіб дуже кон­трастні: захоплюючий, привабливий характер звернення лісового царя (м'яка і вкрадлива мелодія), спокійні, стримані інтонації батька і схвильований плач та марення дитини (речитативні інто­нації, хроматизми, високий для даного голосу регістр).

Всі ці музичні характеристики, витримані протягом усього твору, завдяки своїй контрастності створюють яскраво драматичний твір. Фортепіанна партія допомагає розкрити той чи інший характер-образ. Нестримний рух октав-акордів створює враження напруженого скакання, тривоги, жаху і, обірвавшись раптово в самому кінці, підкреслює трагізм пісні.

«Баркарола» чарує своєю плавною мелодією і м'яким звучанням партії фортепіано, що створює враження плескоту, прозорості води.

У «Форелі» Шуберт дає прекрасну жанрову картину. У перших двох куплетах зображаються гнучкі і жваві рухи швидкої рибки, що грається у прозорій воді. Вони передані легкою, грайливою мелодією і швидкими зльотами (ніби сплесками води) в супроводі. У першій же половині третього куплета, коли рибалка, намага­ючись спіймати рибку, каламутить воду і б'ється спіймана рибка, музика зовсім змінює характер. В голосі замість мелодії появляється схвильований речитатив, а у фортепіано гармонія стає напружено-нестійкою, рух акордів переривчастим, різким.

В Шуберта є прекрасні цикли пісень, де описуються блукання і переживання юнака, його любов і страждання, — «Прекрасна мельничка» та «Зимовий шлях». У них велике місце займає природа.

У першому циклі (20 пісень) переважає світлий, життєрадісний або втихомирений настрій. Найбільш відомі пісні «В дорогу», «Куди», «Мельник і струмок» та ін.

Другий же цикл (24 пісні) має більш похмурий, іноді навіть трагічний характер; багато пісень сповнено почуття розчарова­ності, туги, самотності; дуже популярна з цього никлу пісня «Лірник».

Інструментальна музика. Шуберт відомий не тільки як творець прекрасних пісень, але і як автор інструментальних творів — ка­мерних та оркестрових.

З його симфоній кращими е велика чотиричастинна симфонія в до-мажорі, життєрадісна, основана на народних мелодіях, і дуже популярна симфонія в сі-мінорі, так звана «Незакінчена». У цій симфонії, на відміну від встановленого звичаю, не три або чотири частини, а тільки дві. Незважаючи на це, симфонія справляє враження цілком закінченого твору.

Основною частиною, що визначає зміст і характер всього твору, є перша частина. Вона починається з вступу зосередженого, похму­рого (повільна, протяжна мелодія в низькому регістрі).

Ця мелодія надалі розробляється поряд з обома темами (голов­ною і побічною) і набуває значення теми, яка визначає характер усієї частини: нею починається розробка, вона ж звучить і в самому кінці. Після вступу йде перша партія (головна), співуча, трохи сумна, що нагадує своїм характером і будовою пісню (спочатку вступає акомпанемент, потім звучить мелодія). Ця тема майже без переходу змінюється другою (побічною) партією, більш світлою, рухливою, що нагадує танець.

Мелодійне багатство, щирість і доступність мелодій у симфо­нії є причиною її широкої популярності.

Фортепіанні твори. Фортепіанних творів у Шуберта дуже багато; серед них головне місце займають невеликі п'єси, найчастіше тан­цювального характеру, наприклад, лендлери, екосези, марші, але найбільше він любив вальс. Вальси Шуберта невеликі, чарівні щодо своєї простоти, щирості і мелодійності. З інших фортепіанних творів найбільш відомі «Музичні моменти» та «Експромти» наприклад, «Музичний момент фа-мінор».

Значення творчості. Шуберт є одним з найулюбленіших широ­кими масами композиторів. Його музика чарує своєю щирістю, життєвою правдивістю, виразністю, простотою.

Шуберт — лірик; основним засобом вираження у нього є мело­дія, і тут він дійсно невичерпний. Пісенність характерна для всієї творчості Шуберта, але з особливою силою і різноманітністю виявляється в художній пісні.

До Шуберта пісня займала у творчості композиторів другорядне місце. Шуберт же підніс пісню на виняткову висоту, зробив її щодо глибини і значності рівноправним жанром поряд з іншими провід­ними в той час жанрами, наприклад, оперою або симфонією.