Реферат: Міжпредметна координація в підготовці національних інженерних кадрів на уроках української мови
Цикл уроків з курсу “Українська наукова мова” пов’язується з обраним студентом фахом, має комунікативну настанову, яка реалізується частинами щоуроку на конкретному текстовому матеріалі. Залежно від мети конкретного уроку співвіднесення видів мовленнєвої діяльності може бути різним, але переважає постійне поєднання читання фахового тексту, говоріння (переробка і відтворення в усній формі інформації, складання монологічного вислову, ведення діалогу і полілогу) і письма (згортання інформації – усі види планів, мікротекстів, резюме і рефератів). Особлива роль відводиться таким мовним жанрам спілкування, як монолог – повідомлення, опис, доказ, міркування, діалог – бесіда, обговорення дискусія та ін. Фонетичні, орфографічні, граматичні, стилістичні норми і правила мовного етикету закріплюються паралельно.
Протягом семестру студенти набувають стійких навичок прогнозування змісту тексту за заголовком, правильного визначення його типу, логічної структури, моделей наукових речень, властивих даному текстові; уміють з першого прочитання викласти текст про предмет, про процес, про властивості та якості, про зв’язки та відносини, про людину і результат її діяльності; здатні вільно висловлювати науковою мовою власну думку і вести діалог на задану тему; постійно розвивають і удосконалюють свої навички, цілеспрямовано використовуючи їх для опанування інших навчальних дисциплін, які вже не здаються їм надто складними. Під час роботи у переважної більшості студентів удається сформувати так званий рефлекс мети (термін І.П. Павлова).
При цьому буде реалізовано загальнодидактичні (усвідомленість, прак-тична спрямованість, перехід від простого до складного, від відомого до неві-домого, від конкретного до абстрактного) і методичні (комунікативної спря-мованості, усного випередження, функціональності та ін.) принципи, а також індивідуалізація навчання на уроці (використання одночасно декількох видів презентації навчального матеріалу, урахування особистих інтересів студентів у виборі завдань, різного рівня підготовки і різної швидкості засвоєння нового матеріалу, стимулювання бажання виступити та ін.).