Реферат: Чому на Поліссі мозолю називають жабою

Номен жаба ‘Rana’ < *zaba належить нині до етимологізованих: більшість дериватів від *zab– зводяться до архісеми ‘волога, аморфна маса’ [ЕСУМ, II, 183; ЭСБМ, III, 190; Фасмер, II, 32]. Не викликає сумніву, що *žaba ‘Rana’ первинно ‘волога, аморфна, драглиста маса’, оскільки відповідники праслов’янському номену, що сягає індоєвропейського *guebha знаходимо й в інших індоєвропейських мовах (переважно германських). Однак семантична дисперсність номінантів з коренем *žab- у слов’янських мовах (див. додаток) не дозволяє однозначно звести їх до однієї архісеми. Зовсім непросто семантично обґрунтувати етимологічну близькість жаба ‘Rana’, зхпл. жаба ‘мозоля’, схсл. жаба ‘стенокардія’, срдпл. жабіцца ‘гнутись’, п.діал. zabica ‘поперечна або скісна палка у дверях’. Можливо, для пояснення слов’янських утворень із коренем жаб- варто брати до уваги кілька архісем.

Безхвості земноводні (далі б.з.) відомі з другого періоду кайнозойської ери [УРЕ, V, 40]. У Європі поширено їх 8 родів, 12 видів (усього в природі, відповідно, 138 і 800) [БЕ, V, 320]. Проте, не зважаючи на таку древність реалії (кілька мільйонів років), номени для її позначення оригінальні і спільні лише для споріднених мов, як досить оригінальна (часто навіть національна) їхня мотивація:

англ. Frog, нім. Frosch зводяться до *preu- ‘стрибати’ [Wahrig, 505; Kluge, 211; OD, 378];

англ. toad- до *tadige, *tadde [OD, 927];

псл. *zaba, лат. Bufo – до guēbh-‘слизистий, в’ялий, відвислий’ [ЕСУМ, II, 183; Walde, I, 121]; допускається як звуконаслідувальне [ЭСБМ, III, 190; Machek, 721];

лат. Rana, фр. grenouille пов’язуються з лат. ranuncula, яке, у свою чергу, зводиться до *racsna ‘крикун’ [Walde, II, 416; Gammilscheg, 497];

фр. crapaud – до crape ‘сміття, нечистоти’, ‘лишай, короста’ [Gammilscheg, 272];

нім. Krote, гр.batracoz - до *guredh-, *gurdhn ‘жаба’ [Kluge, 408; Boisacq, 117];

гр. batracox деякі дослідники допускають зближення з лат. Botrax ‘ящірка’ [Chantraine, 170];

укр., блр., ропуха, п., ч. ropucha – до *хorp-/ *korp- ‘шершавий, нерівний’ [Фасмер, III, 503; ЕСУМ, III, 41];

лит. Rupeze. лтс. rupuris пов’язуються з rupus ‘шершавий, вибоїстий’ і зводяться до *uraksna ‘шиповатий, шершавий’, а далі до гр.racix ‘хребет’ [Walde, II, 416];

рос. лягушка пов’язується з ляга і далі зводиться до семи ‘слизький, мокрий’ [Фасмер, 11, 548; Маковский, 124].

Таким чином, основні мотиваційні ознаки (м.о.) номенів на позначення б.з. в індоєвропейських мовах зводяться до:

‘слизистий, аморфний, в’ялий’;

‘нерівний, шершавий’;

‘нечистоти, непотріб’;

‘звуконаслідування’.

Попри значну кількість видів б.з. і велику їх зовнішню подібність, у мовах (індоєвропейські, тюркські, фіно-угорські [Севортьян, 42; УРС, 52; ВРС, 74]) послідовно протиставляються лише дві назви:

укр. жаба - ропуха;

блр. Жаба - ропуха;

рос. лягушка - жаба;

п. žaba – ropucha;

ч. žaba - ropucha;

лат. Rana - Bufo;

анг. Frog - toad;

нім. Frosсh - Kröte;

фр. Grenouille - crapaud;

ісп. Rana - sapo;

італ. Rana - rospo,

лит. Varle - rupuze;

уг. Beka - varanqy;

каз. Бака - курбака;

тур. Kurbaga - kara kurbagasi.

Звичайно, на наддіалектному рівні кожна мова представлена значно більшою кількістю номінантів для позначення ‘Rana’ і ‘Bufo’: пор. укр. жабалуха, скока, кряка, веселока, пернатка, скрекотень, плюгавка тощо ‘Rana’ та рапуха, крокуха, ропавка, коропаня, коропавиця, куртавка, землячка, шкраба, скрега, скога, порохнавка, порхавка, коропка, чарапиха, підтрамниця, короставка, порплиця, клешня, сикавка, куртавка, босорка тощо ‘Bufo’ [Дзендзелівський, 243]; п. ropucha, xrostuk, xrast, xrustavo žaba parsyvo žaba, skropac, karpavo žaba [AJS, IV, 588]; purchacz, krostawa [RLTN, XXIII] ‘Bufo’. Тут бачимо значну лексичну дисперсність, різну мотивацію постання номенів, однак знову ж таки в одній конкретній мовній системі протиставляються дві назви.

Така диномінація б. з., очевидно, пов’язана зі способом життя їх та уявленнями про жаб різних народів, представленими численними віруваннями, міфами.

Жабу людина бачить як у воді, так і на суші. І хоч всі жаби погано переносять нестачу вологи, разом з тим вони можуть упадати в літню сплячку у вологих місцях (під час засух), а з першим дощем вилазять. Звідси і вірування, що жаби приносять дощ [БЕ, V, 321].

У різних міфопоетичних системах функції жаби як позитивні (зв’язок з плодоріддям, родючістю, відродженням), так і негативні (зв’язок з хтонічним світом, мороком, хворобою, смертю [МНМ, П, 84; Плачинда, 174; Скуратівський, 381-384; ССМ, 256-257; Судник, Цивьян, 137-152; Чубинський I, 70]. Жаба – символічна тварина нижнього царства, водночас і хтонічна, і мудра (про що свідчить багато фольклорних мотивів), часто пов’язана з вологою, заклинанням дощу, проте, як і з усіма гадами, з жабою пов’язують нечисту силу. Крізь призму таких вірувань, напевно, й можна пояснити двоназивання б.з. у більшості мов. Причому слід відзначити, що за одним із номенів, як правило, закріплюється можливість розвитку негативної експресії; інше ж, переважно, стилістично нейтральне:

укр. жаба – переважно нейтральне;

ропуха – тільки негативне (нею лякають дітей, саме вона забирає молоко у корови тощо);

рос. лягушка – нейтральне (навіть швидше позитивне);

жаба – тільки негативне ‘зла баба’, ‘назола’, різні захворювання.

Баба, что жаба. Бил дед бабу, грозясь на жабу [Даль];

англ. frod – переважно, нейтральне;

toad - завжди негативне (a big toad in a little pudle ‘місцевий поводир, глава, туз’; eat smb’s бути підлизою’ [Кунін, 767]; toad-eating ‘плазування, низькопоклонство’; toadstool ‘поганка’ [АУС, ІІ, 531];

нім. Frosch – нейтральне;

Kröte – негативне (giftige Kröte ‘відьма, злюка’, krötig ‘нахабний’ [Москальская, I” 752]. До речі, відома російська казка “Царевна лягушка” на всі мови перекладається саме стилістично нейтральним номеном. Немислимий переклад в укр. “Царівна ропуха” чи в нім. “Zarenkröte”.

Саме негативна семантика однієї з назв б.з., що базується на міфологічних уявленнях про жабу, і дала підставу для номінації різних захворювань у слов’янських мовах [див. 2, 3, 4, 46, 47, 48, 49, 60, 63, 68, 74, 75, 79, 80, 85-88]*. Найчастіше у діалектах Східної Славії та Польщі жабою називають стенокардію та ангіну, а також різноманітні запалення горла, зіва у людей і худоби. Мотивувати постання назв перших двох хвороб можна існуючими віруваннями та переказами про деякі захворювання у слов’ян. Так дання на Поліссі досить часто є наслідком проникнення в організм, саме в область грудної клітки, гада: жаби або гадюки. Слабким місцем цього припущення є те, що ніде на Поліссі дання не номінують жабою. Зрештою, чому інші захворювання (біль у животі, голові) не називають жабою. Можливо, сенс тут у больових відчуттях: при стенокардії – відчуття тиску у грудях “жаба давить”; при ангіні та різних запаленнях – відчуття опіку. Тобто маємо співвіднесеність сем ‘жаба’ - ‘тиснути, гнути’ та ‘жаба’ - ‘горіти’.

Подібні семантичні перенесення помічено і в інших мовах та мовних групах:

да. tosca ‘Rana, Bufo’ і двн. zuscan ‘палити’ ;

лат. rana і arere ‘горіти’;

да. усе ‘Rana’ і rot aukan да. eacian лит. аugu

‘рости, збільшуватися ’ < ‘гнути’;

нд. Pagge ‘Rana’, Bufo’ і гот. fahan ‘хапати’< ‘гнути’;

лит. varle і вірм. varim ‘палю’ [Маковский, 124].

Підтвердженням таких міжмовних перенесень може служити подібність семантичного поля номена жаба у різних мовах (не лише індоєвропейських).

Міжмовні семантико-типологічні паралелі номена жаба

*Тут і надалі для ілюстрації вказується порядковий номер семеми, наведеної в додатку.

Сторінка:

Мова

англ

нім.

фр.

лат.

гр.

укр.

блр.

рос.

пол.

блг.

тур.

узб.

якут.

Семема

хвороба горла

хрипота

стенокардія

запалення у худоби

з’єднувальна деталь у плузі

ямка у жорні

засувка у дверях

підківка у взутті

стрілка на копиті

гачок, петля

аксельбант

хрестовина (техн.)

морський чорт

заглиблення на поверхні

хворобливий наріст

ковпачок на осі (техн.)