Реферат: Економіка країн чорноморського регіону, пісдя розпаду Радянського союзу
Джерело:МВФ, Міжнародна Фінансова Статистика.
Економічний розвиток країн Чорноморського регіону дуже різний. Три колишніх радянські республіки постраждали від глибокої довготривалої депресії перехідного періоду з гіперінфляцією, високим рівнем безробіття і дуже великим спадом ВВП. Але в результаті сумнозвісної розподільчої неефективної радянської економіки спад ВВП у межах колишнього Радянського Союзу не дуже суттєво впливав на життєвий рівень. Зменшення виробництва зброї і колючого дроту необов’язково означає погіршення добробуту населення. Однак колишні радянські республіки опинилися «на дні». Для Грузії це стало очевидним уже в 1995 р. після закінчення громадянської війни. Важливо, що Грузія не відчула на собі фінансової кризи Росії 1998 р. Це свідчить про правильну соціальну і фінансову політику та, в основі своїй, добрі можливості побудови ринкової економіки. Можливо, російська фінансова криза 1998 р. затримала економічне відродження Росії та інших чорноморських країн. Російська економіка почала розвиватися з 1999 р., а Україна в 2000 р. досягла «дна». Дві країни колишнього Східного блоку також пережили депресію перехідного періоду з високим рівнем інфляції та безробіття. Болгарія впоралась із цим на початку 1994 р., але в 1996– 1997 рр. «пробуксовувала». Починаючи з 1998 р. ця країна твердо стала на шлях економічного відродження. В Румунії за період 1993–1996 рр. виробництво ВВП збільшилося, а в 1997–1999 рр. – зменшилося. У 2000 р. знову розпочалось економічне зростання і тоді ж депресія перехідного періоду досягла «дна». Туреччина не обтяжена комуністичним минулим. За кількома винятками (1994 р., 1999 р. і, можливо, 2001 р.) її економіка розвивалася і зростала. Рівень інфляції був високим, але це не була гіперінфляція. Також високим був рівень безробіття, але він набагато нижчий, ніж у колишніх комуністичних країнах, а також дещо нижчий, ніж у країнах Європейського Союзу.
Висновки
У даній статті розглянуті лише країни Причорномор’я. Як і будь-яке визначення, визначення Причорноморського регіону є довільним. З усіх трьох колишніх радянських республік у Грузії спостерігається найвищий економічний розвиток, зокрема, наприкінці 1990-их рр. Економічне становище Росії та України є значно гіршим. Економічне зростання цих країн різко зменшилося у
1990-их рр. Оскільки занепад, що спостерігався протягом перехідного періоду, вже закінчився, цілком очевидним є те, що розбудова економіки буде доволі тривалим процесом. Якби не стрибок цін на нафтопродукти, економіка Росії і досі перебувала б у стані занепаду. Якщо розглядати економічне становище тих країн Причорномор’я, які є кандидатами на вступ у ЄС, то Болгарія економічно розвиненіша, ніж Румунія. Однак високий показник безробіття та проблема корупції і досі існують у цих двох країнах. Отже, для вступу в Європейський Союз їм необхідно подолати чимало проблем. Туреччина поєднала в собі високе економічне зростання та високі темпи інфляції у
1990-их рр. Стабілізаційна програма у цій країні не була виконана належним чином, тому найближчим часом Туреччина не буде прийнята в ЄС.
Прогнози
Можна назвати ряд позитивних моментів щодо Чорноморського регіону. Традиційно, що тут завжди були важливими торгові відносини, і люди звикли до міжнародних перевезень. Робоча сила є високоосвіченою, а витрати на заробітну плату – низькими, крім цього, тут прекрасний природний клімат. Однак було б занадто просто передбачати лише сонячне майбутнє. Хоча депресія вже досягла «дна» в колишніх радянських республіках і країнах Східного блоку, а перспективи економічного розвитку на 2002 р. доволі сприятливі, і все ж таки це не гарантує постійного економічного розвитку. Крім позитивів, є також і негативи.
[1]Історія BSEC починається із 1992 р., коли президент Туреччини Озал виступив з ініціативою, що стала основою Босфорської Декларації від 25 червня 1992 р. Період з 25 червня 1992 до 10 березня 1994 р. – коли організовувався Постійний Міжнародний Секретаріат, – як правило, називають стадією формування. Наступних два кроки зроблені в напрямку прийняття легальної хартії (Бухарестська Заява від 30 червня 1995 і Московська Декларація від 25 жовтня 1996 р.). Глави держав або уряди країн BSEC підписали хартію BSEC 5 червня 1998 р. на Ялтинському саміті. Ця хартія вступила в дію 1 травня 1999 р. і стала офіційною інавгурацією організації BSEC.
[2]Агентство Міжнародної Енергетики, Black Sea Energy Survey, OECD/ IEA, Paris 2000, p.18.