Реферат: Державний бюджет України

— утворення державних матеріальних і фінансових резер­вів;

обслуговування внутрішнього та зовнішнього державних боргів та їх повернення;

— інші заходи, що фінансуються з державного бюджету України відповідно до законів України.

У державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів сумою не більше, ніж два відсотки від обсягів видатків державного бюджету України для фінан­сування невідкладних витрат у народному господарстві, соці­ально-культурних та інших заходів, що не могли бути перед­бачені під час затвердження державного бюджету України.

У державному бюджеті України понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка сумою не більше двох відсотків від загального обсягу видатків бюджету. Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на по­криття тимчасових касових розривів і повинна бути поновле­на у тому ж році до обсягів, встановлених під час затверджен­ня державного бюджету України.

З республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються видатки на:

— фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної полі­тики, соціального забезпечення і соціального захисту населен­ня, що підпорядковані органам державної влади та управлін­ня Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Се­вастополя, а також соціально-культурних заходів згідно з пок­ладеними на ці органи влади функціями;

— утримання органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної влади і самоврядування;

— фінансування підприємств і господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохо­ронних заходів;

— інші заходи, що фінансуються відповідно до законодав­ства України з республіканського бюджету Автономної Рес­публіки Крим та місцевих бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, місцевих, міських, (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і районних бюджетах ут­ворюються резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) районних рад народних депутатів сумою не більше одного відсотка від обсягу видатків кожного з відповідних бюджетів для фінан­сування невідкладних заходів, які не могли бути передбачені під час затвердження зазначених бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, селищних, сільських бюд­жетах утворюється оборотна касова готівка. Оборотна касова

готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути поновлена у тому ж році до обсягів, встановлених під час затвердження відповідного бюджету.

Розмежування видів видатків між бюджетами, що входять до складу бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, здійснюється відповідно Верхов­ною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськи­ми (міст Києва і Севастополя) радами.

Створення принципово нового механізму бюджетного фі­нансування науки, удосконалення державної системи підго­товки і перепідготовки кадрів для народного господарства, використання пільгового податкового режиму у реалізації но­вих видів продукції й інші бюджетні заходи покликані стиму­лювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скоро­чувати строки впровадження їх у виробництво, а в кінцевому підсумку — слугувати каталізатором прискорення науково-технічного прогресу.

Видатки у повному і усесторонньому обсязі характеризу­ються функціональною структурою, до якої долучаються: міжнародна діяльність; фундаментальні дослідження та спри­яння науково-технічному прогресові; правоохоронна діяль­ність та забезпечення безпеки держави; державне управління; промисловість та енергетика; будівництво; сільське господар­ство, лісове господарство, рибальство і мисливство; транс­порт, дорожнє господарство, зв7язокг телекомунікації й інфор­матика; інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

У невиробничій сфері видатки державного бюджету, згідно з бюджетною класифікацією, поділяються за галузями і ви­дами суспільної діяльності. Це видатки на: освіту; охорону здоров'я; соціальний захист і соціальне забезпечення; жит­лово-комунальне господарство; культуру і мистецтво; засоби масової інформації; фізичну культуру і спорт; державне уп­равління; судову владу.

Функціональний поділ видатків дозволяє виявити пропор­ції в розподілі бюджетних коштів І, змінюючи їх, добиватись необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного ви­робництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямова­ності усього суспільного розвитку потребує на сьогодні біль­ше коштів спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи її росту.

Щодо установ і організацій бюджетної сфери можна виріз­нити такі витрати:

— оплата праці працівників бюджетних установ;

— придбання предметів постачання та матеріалів:

— видатки на відрядження;

— оплата послуг з утримання бюджетних установ;

— оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

— інші.

До недавнього часу найбільше видатків з бюджету спрямо­вувалося до народного господарства. За умов переходу на ринкові умови господарювання система витрачання бюджетних коштів на народне господарство повинна зазнати сут­тєвих змін. Бюджетні асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і масштабніших державних зав­дань: фінансування пріоритетних заходів, пов'язаних з при­скоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури. Правда, ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видат­ків та їхня структура зазнають суттєвих змін.

Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у на­родному господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зво­диться участь держави у виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних вкладень; послідов­но виконується програма приватизації державної власності та скорочується сфера державної економіки.

Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від бюд­жетного фінансування цих витрат. А за умов ринку теж залиша­ться такі видатки, які потребують обов'язкового залучення дер­жавних коштів, оскільки, по-перше, триває функціонування дер­жавного сектора економіки, який потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат. По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна фінансова до­помога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій.

Значні бюджетні кошти щороку спрямовуються на фінан­сування соціально-культурних заходів. Вони дозволяють дер­жаві розвивати систему освіти, культури, задовольняти міні­мальні потреби населення в медичному обслуговуванні, здій­снювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального забезпечення.

IV. Бюджетне фінансування. Форми та методи бюджетного фінансування

Бюджетне фінансування — це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету. Основна суть бюджетного фі­нансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між дер­жавою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, уста­новами всіх форм власності та фізичними особами, — з іншо­го, з точки зору спрямування та використання грошових кош­тів централізованого фонду на розширене відтворення, під­вищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забез­печення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це в свою чергу залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

На сьогодні державний бюджет України характеризується високим ступенем централізації фінансових ресурсів, що зако­номірно для країн перехідного періоду. Так, бюджетні ресурси України становлять нині майже 45 відсотків від ВВП. Така централізація коштів повинна забезпечити своєчасне і повне фінансування усіх загальнодержавних програм, а також до­даткові заходи, пов'язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат. Однак, якщо проаналізувати бюд­жетне фінансування останніх чотирьох років, то можна пере­конатись, що в цілому видатки були недофінансувань від 20 до ЗО відсотків порівняно із затвердженими сумами. Основ­ними причинами неповного фінансування було невиконання доходної частини, розбалансованість економіки, важке фінан­сове становище підприємств. Отже, можна дійти висновку, що механізм бюджетного фінансування тісно пов'язаний з дохо­дами бюджету. Цей взаємозв'язок полягає у кількісній відпо­відності, коли при забезпеченій доходній базі бюджет має змогу фінансувати своєчасно і повною мірою суми заплано­ваних видатків.

Однією з проблем, пов'язаних з функціонуванням механіз­му бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визна­чення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати видатки, які мають вирішальне значення для економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити ви­датки, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтрим­ку їхнього економічного становища щодо комунальної влас­ності. Інакше кажучи, при здійсненні механізму бюджетного фінансування необхідно чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади та органами місцевого само­врядування і законодавче закріпити її за ними. Оскільки бюд­жетне фінансування є складовою бюджетного механізму, за допомогою якого здійснюється реалізація бюджетних функ­цій, то можна дійти висновку, що саме за допомогою бюджет­ного інвестування та фінансування відбувається надання коштів, які завдяки розподілу і перерозподілу ВВП спрямо­вуються державою на економічні та соціальні потреби країни.