Реферат: Сутність і цілі внутрішньо фірмового фінансового прогнозування і планування. Значення фінансового прогнозування і планування в фінансовому менеджменті

1. Сутність і цілі внутрішньо фірмового фінансового прогнозування і планування.

2. Значення фінансового прогнозування і планування в фінансовому менеджменті.

3. Система прогнозування фінансової діяльності.

4. Література.

Сутність і цілі внутрішньо фірмового фінансового прогнозування і планування

Керувати — значить передбачати, тобто прогнозувати, планувати. Тому найважливішим елементом підприємницької господарської діяльності і керування підприємством являється планування, у тому числі фінансове.

У ринковій економіці планування на підприємстві — внутрішньофірмове планування — не носить елементів директивносі. Ціль внутрішньофірмового планування — забезпечування оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, одержання необхідних для цього засобів, досягнення конкурентноздатності і прибутковості підприємства, а також планування доходів і витрат підприємства, руху його коштів .

Виходячи з цих цілей внутрішньофірмове фінансове планування - це багатопланова робота, що складається з ряду взаємозв’язаних етапів (блоків):

• аналіз фінансової ситуації і проблем;

• прогнозування майбутніх фінансових умов;

• постановка фінансових задач;

• вибір оптимального варіанта;

• складання фінансового плану;

• коректування, ув'язування і конкретизація фінансового плану;

• виконання фінансового плану;

• аналіз і контроль виконання плану.

Аналіз ситуації і проблем полягає у вивченні фактичних даних за попередній період. Це дає можливість оцінити фінансові результати за минулий час і визначити проблеми. Основна увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку і ін.

Прогнозування майбутніх умов необхідно для визначення зовнішнього і внутрішнього середовища, у яких буде протікати діяльність підприємства. На основі перспективних розрахунків виробничої діяльності підприємства, а також маркетингових прогнозувань вивчення ринку, попиту й інших факторів прогнозуються майбутні можливі фінансові результати.

Постановка фінансових задач полягає у визначенні на планований період параметрів одержання доходів, прибутку, граничних розмірів витрат і основних напрямків використаних засобів.

Вибір оптимального варіанта. На основі аналізу тенденцій і поточного фінансового стану розглядаються трохи варіантів положень, у яких може виявитися підприємство, і оптимальні варіанти розвитку фінансів підприємства.

Складання фінансового плану. Складається фінансовий план підприємства у виді балансу його доходів і витрат.

Коректування, ув'язування і конкретизація фінансового плану складаються в стикуванні показників фінансового плану з виробничими, комерційний, інвестиційними, будівельними й іншими планами і програмами у встановленні конкретних термінів їхнього досягнення. Погоджені показники фінансового плану доводяться до відповідних підрозділів підприємства і конкретних виконавців.

Виконання фінансового плану. Це процес поточної виробничої, комерційної і фінансової діяльності перед прийняття, що впливає на його кінцеві фінансові результати.

Аналіз і контроль полягають у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, зіставленні з плановими показниками, виявленні причин і наслідків відхилень від планових показників, у підготовці заходів для усунення негативних явищ.

Значення фінансового прогнозування і планування в фінансовому менеджменті.

Невизначеність, властива ринковим умовам господарювання, визначає нагальну необхідність планування або моделювання діяльності підприємства. При цьому фінансове планування можна визначити як один з найголовніших інструментів зміни напрямків фінансових потоків на підприємстві.

Планування - це процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру з визначенням шляхів найефективнішого їх досягнення. Це установки, що розробляються у вигляді "дерева цілей". Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування є однією з функцій управління, тому фінансове планування - це функція управління фінансами. Функції управління - це частина управлінської діяльності. Вони визначають формування структури управлінської системи. Планування в управлінні - це:

1) конкретизація цілей управління в системі показників фінансово-господарської діяльності підприємства;

2) розробка стратегії і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.

З погляду менеджменту функція "планування" полягає в розробці змісту та послідовності дій для досягнення сформульованих цілей.

План підприємства, який враховує працю людей і рух ресурсів (матеріальних і фінансових), має силу наказу для зазначених в ньому осіб і структурних одиниць. В плані чітко і докладно зазначаються:

- мета діяльності підприємства та його структур за плановий період, кількісно виражена системою встановлених показників із зазначенням конкретних видів випуску та характеру роботи;

- методи і терміни ув'язки засобів і цілей;

- етапи і строки виконання робіт;

- виконавці плану по термінах і видах робіт;

- методи, етапи і засоби контролю виконання плану.

Практично вся система господарського управління і регулювання виробництва створена на методах планування. Оскільки завершення одного етапу роботи служить початком наступного, пов'язати всі етапи без допомоги планування неможливо.

За твердженням канадського бізнесмена Д. Дейла, "план є основою контракту між підприємцем і фінансистом-інвестором. План бізнесу - це загальноприйнятий прийом менеджменту, який використовується корпораціями і установами всіх розмірів для того, щоб сформулювати мету і запропонувати шляхи її досягнення. Він, як правило, складається на 5 років. Рада директорів розвинутої компанії орієнтується на довготерміновий план, як на дорожню карту".

Вдалий план, на думку Д. Дейла, - одна з основних умов успіху будь-якої фірми. Виходити на ринок зі своєю продукцією, не маючи чітко продуманого і розрахованого плану дій, - гарантія провалу фірми.

Необхідність складання планів визначається багатьма причинами, наприклад, В.Ковальов виділяє три найважливіших:

1) невизначеність майбутнього;

2) координуюча роль плану;

3) оптимізація економічних наслідків.

Невизначеність майбутнього полягає не у визначенні точних цифр і орієнтирів стану фірми у майбутньому, а у встановленні важливих напрямів (коридору), в межах яких може варіюватись той чи інший показник.

Зміст координуючої ролі плану полягає у наявності добре деталізованих і взаємопов'язаних цільових установок, що дисциплінують оперативну перспективну діяльність підприємства.

Оптимізація економічних наслідків полягає в тому, що будь-яке неузгодження чи збій діяльності системи потребує фінансових затратна його подолання. Якщо є план, ймовірність збою є нижчою.

Фінансове планування нетотожне фінансовому прогнозуванню.

Відомо, що прогнозування сконцентровано на найбільших ймовірних подіях і результатах. Якщо уявити наперед, що саме може відхили і й заплановане в будь-який інший; бік, тоді найбільш імовірно, що підприємство помітить небезпечні симптоми, а, отже, зможе зреагувати швидше, щоб виправити положення.

Слід відзначити, що фінансове планування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики. Навпаки, його зміст полягає в аналізі і виборі ризиків, які необхідно прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.

Для цього підприємства розробляють декілька способів ситуаційного аналізу, відповідаючи на запитання "а що, якщо?". Деякі розробляють план і його результати, виходячи з найбільш імовірного набору умов, а потім змінюють прийняті ними припущення поступово, по одному. Деякі менеджери можуть розглядати наслідки кожного варіанту плану в межах визначених комплексних сценаріїв. Наприклад, один сценарій може передбачати високі процентні ставки, які призводять до уповільнення росту світової економіки і зниження товарних цін. Другий сценарій може базуватись на ідеї зростаючого падіння у вітчизняній економіці, високій інфляції і слабкій національній валюті.

В основу фінансового планування покладено стратегічний і виробничий плани.

Стратегічний плац передбачає формулювання цілей, задач і сфери діяльності підприємства. Наприклад, наступна цільова установка: "Забезпечити щорічний приріст обсягів виробництва протягом 2000-2003 років в розмірі 20 %".

Виробничі плани складаються на основі стратегічного і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики.

В рамках стратегічного планування виділяється чотири типи цілей.

Цілі стратегічного планування

1.Ринкові.

2.Виробничі.

3.Фінансово – економічні

4.Соціальні.

Ринкові цілі визначають, який сегмент ринку планується осягнути. Виробничі – яка структура виробництва і технологія забезпечать випуск продукції необхідного обсягу і якості.

Фінансово - економічні які джерела фінансування і які приблизні фінансові результати обраної стратегії.

Соціальні як діяльність підприємства задовольнить, потреби членів суспільства.

Автори книги "Фінанси зарубіжних корпорацій" Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. наводять наступний приклад. Італійський концерн "Фіат" вже з початку 70-х рр. почав працювати за затвердженими трирічними планами, а з І988р. перейшов на п'ятирічне планування. Причому менеджери концерну досягають безперервного наскрізного планування при роботі всіх пов'язаних з ним підрозділів, в тому числі сторонніх постачальників ТМЦ. П'ятирічні плани "Фіагу" безпосередньо пов'язані з поточним плануванням. По закінченні кожного року 5-річного довготермінового плану він коригується на наступні 5 років, з врахуванням фактичних результатів роботи концерну в минулому році. Безперервно коригуючи довготермінові плани, концерн постійно має перспективу на п'ятирічку. Таке планування також передбачає постійне коригування нормативів. Стратегічний план на підставі оцінок менеджерів концерну встановлює напрями його діяльності і кінцеві результати, які слід отримати в майбутньому. За вибір цього напряму відповідальність несе вище керівництво, яке визначає цілі і пріоритети фірми. Поточне планування, організація оперативної діяльності концерну є задачею керівників структурних підрозділів, які визначають засоби і методи досягнення цілей на перспективу. З врахуванням довготермінового плану керівники нижчої ланки забезпечують кожне робоче місце детальним планом діяльності концерну на кожен відрізок часу, починаючи з першої години дії плану.