Реферат: Стратегічне управління

Перевагами стратегічного мислення, що має першорядне значення, і усвідомленого стратегічного управління (протиле­жність вільної імпровізації, інтуїції або бездіяльності) є:

забезпечення спрямованості всієї організації на ключо­вий аспект стратегії: «що ми намагаємося робити і чого домагаємося?»;

необхідність менеджерів більш чітко реагувати на зміни, що з'являються, нові можливості і загрозливі тенденції;

можливість для менеджерів оцінювати альтернативні ва­ріанти капітальних вкладень і розширення персоналу, тобто розумно перенести ресурси в стратегічно обґрун­товані і високоефективні проекти;

можливість об'єднати рішення керівників усіх рівнів управління, пов'язаних зі стратегією;

створення середовища, що сприяє активному керівницт­ву і протидіє тенденціям, які можуть привести лише до пасивного реагування на зміну ситуації.

П'ята перевага, що полягає в заохоченні активного управ­ління, а не в простому реагуванні на зовнішні чинники, приво­дить до того, що новаторські стратегії можуть стати ключем до поліпшення результатів діяльності компанії в довгостроко­вому плані. З історії бізнесу відомо, що високих результатів домагалися звичайно компанії Ініціативніші, а не ті, які прос­то реагували на умови, що змінилися, або захищалися. Дося­гаючи успіху, компанії роблять стратегічні наступи для забез­печення своєї конкурентної переваги, а потім використовують свою частку ринку, щоб досягти фінансових успіхів.

Щоб визначити стратегію, необхідно вивчити внутрішній стан фірми і зовнішні чинники. Тільки чітко уявляючи поло­ження своєї компанії на ринку, враховуючи його особливості, менеджер може краще визначити стратегію, що сприятиме до­сягненню намічених цілей і фінансових результатів. Чому? То­му що неправильна оцінка ситуації підвищує ризик невірної розробки стратегічних дій.

Стратегія компанії, як правило, складається з:

1) продуманих цілеспрямованих дій;

2) реакції на непередбачений розвиток подій і на конкурен­тну боротьбу, що посилюється.

Обставини постійно змінюються, будь то важливе відкрит­тя в області технології, успішне забезпечення конкурентом ри­нку новим товаром, нова державна регламентація і політика, розширення інтересів покупців у тій чи іншій галузі тощо. Завжди залишається певна міра невпевненості у майбутньому, і менеджер не може передбачити всі стратегічні дії заздалегідь і слідувати цим наміченим маршрутом, не вносячи змін.

Далекоглядний розробник стратегії більше орієнтований на зміни зовнішнього середовища, ніж на вивчення внутрішніх проблем фірми. Добре продумана стратегія зазвичай живе кілька років, ви­магаючи лише незначних змін для пристосування до нових умов.

2. Сутність досконалої, монополістичної та олігополістичної конкуренції.

Конкуренція (від лат. сoncurere - зіштовхуюсь) - економіч­ний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між підпри­ємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кра­щих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різно­манітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку. Конкуренція є головною рушійною силою ринку, а сама про­дукція є знаряддям конкурентної боротьби.

Економісти розрізняють чотири види конкуренції (або конкурентні структури):

> чиста (або досконала) конкуренція;

> олігополія;

> монополістична (або недосконала) конкуренція;

> монополія.

Чиста (або досконала) конкуренція відзначається присут­ністю на ринку великої групи продавців, які протистоять вели­кій групі покупців, причому жодна з цих груп не має достат­ньої сили, щоб вплинути на ціни. Товари мають чітко визначе­ні характеристики, повністю взаємозамінні і продаються за ці­нами, які визначаються тільки співвідношенням між попитом і пропозицією.

Така ситуація зустрічається на промислових ринках уніфіко­ваних товарів типу сировинних харчових продуктів і мінераль­ної сировини, а також металів. Ринки такого типу звичайно є організованими, як, наприклад, Лондонська біржа металів.

За чистої конкуренції детермінантою є гра попиту та про­позиції. Для фірми важливими змінними є ціна та пропонова­на кількість. Функція попиту описується при цьому оберне­ною залежністю типу:

P = f ( 1 / Q ), де P - ціна ринку (залежна змінна), Q - кількість товару (незалежна змінна).

Єдина короткострокова для фірми лінія поведінки з метою поліпшення свого положення - це або зміна об'єму поставок, або зміна об'єму виробництва. У довгостроковій перспективі фірмі треба позбавитись анонімності чистої конкуренції дво­ма способами:

> диференціювати свої товари і тим самим зменшити сту­пінь їх залежності або створити додаткові витрати для покупців при переході на інший товар. Такого результа­ту можна досягти, наприклад, здійснюючи строгий ко­нтроль якості, який супроводжується політикою укріп­лення іміджу марки;

> організувати ланцюг за етапами технологічного циклу, яка забезпечує захист від коливань попиту сировинного товару та тим самим створює додану вартість.

Олігополія - це ситуація, коли число конкурентів мале або декілька фірм дом інують на ринку, створюючи сильну взаємо­залежність. На таких ринках кожна фірма добре знайома з ді­ючими силами і маневри будь-якого конкурента відчуваються іншими фірмами.

Взаємозалежність між конкурентами тим сильніша, чим мен­ше диференційовані їх товари. Таку недиференційовану оліго-полію можна протиставити диференційованій олігополії, коли товари, на думку покупця, мають важливі відмінні властивості. Ситуація олігополії частіше за все зустрічається на ринках това­ру в стадії їх зрілості, коли первинний попит не розширюється.

Монополістична (або недосконала) конкуренція займає се­реднє положення між чистою конкуренцією та монополією. Конкуренти багаточисельні, і їх сили зрівноважені. Однак їх товари диференційовані, тобто, з точки зору покупця, вони ма­ють відмінні якості, які сприймаються всім ринком.

Монополія - це така конкурентна ситуація, коли на ринку домінує єдиний виробник, який протистоїть великому числу покупців. Монополія є граничним випадком, протилежним чи­стій конкуренції. Протягом короткого часу то вар та кого вироб­ника не має в своїй категорії прямих конкурентів. Це монопо­лія новатора. Подібна ситуація спостерігається у фазі життє­вого циіклу, що відповідає введенню товару на ринок у секто­рах, які народжуються і характеризуються технічними іннова­ціями.

Якщо монополія існує, фірмі починають загрожувати інші фірми, які зацікавлені зростаючим потенціалом ринку та ви­сокими прибутками. Отже, важливим фактором стає тривалість монополії. Внаслідок швидкого розповсюдження технологіч­них нововведень монополії стають все ефїмернішими.

Частіше зустрічаються випадки державної монополії, ло­гіка яких відрізняється від логіки приватних фірм. Це вже ло­гіка не прибутку, а суспільного блага.

Список літератури

1.Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навч. Посібник. – К.: ЕксОб, 2001.

2.Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1991.

3.Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебн. Пособие. – М., 1997.

4.Фишер Ст., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М.: Дело, 1993.

5.Азов Г.П. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. – М.: Прогресс, 1997.