Реферат: Лікарські рослини. Живокіст, підбіл, валеріана

Валеріанові корені з кореневищами вважаються засо­бом, який заспокоює нерви, сприяє травленню, розігрі­ває шлунково-кишковий тракт; крім того, є вітрогінним, жовчогінним і знезаражуючим, глистогінним засобом.

Із коренів та кореневищ валеріани готують настоянки водні, спиртові (іноді й ефірні), які вживають при нерво­вих збудженнях, потрясіннях, при істерії, при судоро­гах, при падучій хворобі, тяжких душевних переживан­нях, безсонні, серцебитті як засіб, що підтримує сили, при поносах.

Медичною практикою доведено, що приймання валері­ани для профілактики, запобігання перед неминучими неврозами, які очікуються, неефективне. Знімання або полегшення тих явищ проходить у процесі їх виникнення.

Відмічено, що препарати валеріани зменшують інди­відуальну неуважливість (розсіяність), діють як адапто­гени (пристосувальне), тобто підтримують організм у дуже несприятливих умовах працежиттєдіяльності, при перевтомі, полегшують стан при клімактеричних прили­вах крові. Призначаються, в тому числі корінь, у зборах лікарських рослин при гіпертрофії щитовидної (базе­дова хвороба) залози, при нейродермітах (висипки на тілі нервового походження) та алергічних захворюван­нях. Крім того, при істерії, неврастенії, епілепсії, іпо­хондрії, відчутті втрати свідомості, притомності, мігрені, сильному метеоризмі (здуття у животі, що часом супроводжуються коліками), при астмі. У кожному кон­кретному випадку лікувальну форму, препарат, дозу­вання, в тому числі і коренів-валеріани, визначає лікар.

При заготівлі коренів з кореневищами валеріани, особливо пізно восени, коли майже все листя потьмяніло, легко помилитись і можна викопати корені схожі на валеріану, інших рослин, часом навіть отруй­них (наприклад, жовтеців). Перевірте добре по запаху їх та ще при непевності дайте понюхати тому, хто не копав їx.

Добре висушені корені найкраще зберігаються у скляних банках, закритих пластмасовою кришкою. Термін зберігання коренів і кореневищ - 3 роки.

Крім поданих вище, ряд рослин, що вживаються при захворюваннях серця. На­родний досвід підказував ученим-дослідникам багато чого такого, що сприяло знаходженню нових засобів, нових видів сировини, нових речовин, які мають ліку­вальні властивості, сировини-замінника.

У цьому напрямку особливий інтерес привертають сильнодіючі й отруйні рослини. Згадаймо хоча б відомі: горицвіт, конвалію, наперстянку, барвінок, бузок та ряд інших рослин.

Треба враховувати і те, що серед лікувальних та лі­карських рослин є чимало й таких, що не вважаються прямими серцевими, але мають велике допоміжне значення для цієї групи хвороб.

Лікувати серце без рослинних препаратів неможливо.

Лікуватись ними та отруйними рослинами, з яких вони держані, без керівництва лікаря-спеціаліста — без­глуздо і дуже небезпечно. Наука дала, дає і буде давати чудові препарати і визначати безпечне лікарське дозу­вання. Треба тільки, щоб вони були: і сировина, і препа­рати з неї.

Використана література:

Іван Носаль “Від рослини – до людини”.

В.В. Каркут “Жива аптека”.

Ф.І. Мамчур “Цілюще зело”.

Ф.І. Мамчур “Довідник з фітотерапії”.