Реферат: Організація виставок і ярмарків. Загальні положення

Крім постійних, виставки та ярмарки можуть мати змінні міс­ця проведення, вони можуть бути пересувними (на потягах, па­роплавах тощо). Пересувні виставки часто є дуже дорогими, ма­ють престижний характер, провадяться для розвитку зв'язків із громадськістю, маючи широкий радіус дії та багатогалузеву спря­мованість.

За частотою проведення виставки та ярмарки поділяються на періодичні (що два, три роки), щорічні та сезонні. Частота прове­дення залежить, головне, від різновиду продукції (експонатів), що пропонується, та умов конкуренції. Так, покази моди можуть відбуватися два-чотири рази на рік, а демонстрація новинок тех­нології — з інтервалами від двох до п'яти років.

За напрямками роботи виставки та ярмарки поділяють на тор­гові, що на них відбувається продаж товарів або приймання за­мовлень; інформативні, а також виставки та ярмарки, що прова­дяться з метою розвитку комунікацій та встановлення контактів.

За типом пропонування виставки та ярмарки бувають універ­сальними, багатогалузевими, галузевими та виставками спожив­чих товарів. Універсальні виставки та ярмарки є дзеркалом стану національної економіки і найбільше поширені в країнах, що роз­виваються. Багатогалузеві виставки є дальшим розвитком універ­сальних, пропонують товари та послуги кількох суміжних галу­зей в їхніх реальних масштабах. Галузеві — мають чітку спеці­алізацію та орієнтовані, головне, на відвідувачів-комерсантів, що мають спеціальні інтереси. Галузеві ярмарки сприяють розвитку технологій, розширенню асортименту споживчих та інвестицій­них товарів, збільшенню кількості товарів-новинок за паралель­ного зменшення тривалості життєвого циклу цих товарів, лібера­лізації економіки країн-учасників.

З погляду попиту виставки та ярмарки поділяють на такі різ­новиди: товарів широкого вжитку, інвестиційних (промислових) , технологій, інвестицій тощо. Мають місце також постійно діючі виставкові центри (галузеві та негалузеві), яких у США наприклад, налічується близько 200.

На особливу увагу заслуговують Всесвітні торгові виставки, які з'явилися на початку XIX ст. Вони відбивають технологічний розвиток усього людства, а також завжди стають значною полі­тичною та культурною подією. На честь таких виставок часто І створюються архітектурні шедеври: Кришталевий палац у Лондоні (1851), Ейфелева башта (1889) тощо. Кожна Всесвітня виставка відповідає якомусь важливому етапу розвитку цивілізації (винахід електричної енергії, телекомунікацій, спорудження ви­датних технічних об'єктів тощо).

Всесвітня виставка — це захід, що має на меті продемонстру­вати засоби, якими володіє людство для задоволення своїх різно­манітних потреб. На 2000 р. заплановано проведення Всесвітньої виставки «EXPO-2000» у Ганновері під девізом «Людина-Природа-Техніка». Наступна буде в Японії у 2005 р.

З історичних, геополітичних, економічних та інших причин Єв­ропа продовжує вести перед щодо торгових виставок та ярмарків. Але наприкінці XX ст. значного розвитку досягли виставки та яр­марки на Північно-Американському континенті та в Північно-Східній Азії. Так, у Сінгапурі діє близько 50 виставок, у Південній Кореї — близько 60, Таїланді — близько 50, у В'єтнамі та Малай­зії — понад ЗО у кожній. Ще у 80-ті роки XX ст. середньорічне збільшення попиту на виставкову площу досягло 8%, що втричі т перевищувало відповідне збільшення валового національного про­дукту у світовому масштабі. У промислове розвинутих країнах спостерігається попит на продукцію високих споживчих стандар­тів, а у країнах, що розвиваються, — попит на дешеві товари. Усе це визначає сферу організації виставок та ярмарків і визначає полі­тику підприємств щодо вибору експонатів залежно від місця проведення виставок. Одні підприємства мають на меті поширення інформації про них та їхні товари, інші намагаються брати участь у таких виставках та ярмарках, де вони матимуть безпосередні комерційні результати. Еволюція у сфері інформатики потребує застосування найновітніших технологій і постійної модернізації ви­ставкових споруд. Тому торгові виставки паралельно з кількісним збільшенням переживають стадію бурхливих метаморфоз і жорст­кої конкуренції, яка розгортається у трикутнику США — Євро­па — Північно-Східна Азія. Зміни у Східній Європі, динамічний розвиток ринку Європейського Союзу, укладення Північноамери­канської угоди про вільну торгівлю — усе це сприятиме ще біль­шому оновленню виставок та ярмарків.

У зв'язку зі змінами світової економічної, політичної та демографічної ситуації найближчим часом очікують таких змін у сфе­рі організації та проведення виставок і ярмарків:

посилення транснаціонального характеру вже знаних торгових виставок та ярмарків і значне гальмування виникнення нових;

активізації діяльності великомасштабних міжнародних виста­вок та ярмарків за межами традиційних місць їхнього проведення;

значного збільшення кількості виставок і ярмарків з однорід­ною або спорідненою тематикою (наприклад, електронна техно­логія);

збільшення участі дрібних та середніх підприємств у вистав­ках та ярмарках національного масштабу;

збільшення асортименту послуг як об'єктів експонування;

збільшення участі малих підприємств у регіональних виставках;

відкриття деяких виставок для широкої публіки за суворого дотримання їхньої комерційної спрямованості.

Сфера діяльності виставок та ярмарків на початку XXI ст., очевидно, визначатиметься, на думку фахівців, так:

• глобальна, де буде зосереджено пропонування-попит у сві­товому масштабі;

• європейська, яка буде служити, головне, дзеркалом європей­ського ринку;

• місцева, обмеженого радіусу дії, пристосована до специфіки регіону;

• європейська регіональна, рамки якої будуть вужчими проти загальноєвропейських, але значно ширшими, ніж у звичайних ре­гіональних виставок.

Усі ці зміни потребують адаптації підприємств до нового біз­несового середовища. Передовсім, вони мають опрацювати від­повідні програми маркетингу, сконцентрувати зусилля на ство­ренні відповідного фірмового іміджу, на формуванні необхідної фірмової індивідуальності.

На думку фахівців, жодне підприємство не матиме надії на виживання, якщо воно не створить менеджменту пристосування Д° структурних змін, спричинених вільним поширенням товарів і послуг; не усвідомить, що міжнародний ринок — це не замкне­ний простір, а відкрите середовище взаємодії комерційних пропозицій внутрішнього і зовнішнього ринків; не адаптує продукції до конкурентних умов щодо її зовнішнього вигляду, упаковки, каналів продажу, якості та цін, які формуються в новому економічному середовищі за зникнення кордонів; не вживатиме заходів для пристосування національної стратегії товаропросування до міжнародного ринку й відставатиме від кон­курентів.

Стосовно нашої країни така адаптація до нових умов світового ринку потребує докорінних змін у психології людей. Організація діяльності підприємств на ринкових умовах передбачає нову ринкову стратегію, яка потребує знання міжнародних засад такої діяльності, знання іноземних мов, технологічних процесів, по­требує нових організаційних навичок тощо.

Відтак участь у торгових виставках та ярмарках входить до пе­реліку заходів підприємницької діяльності наступального характе­ру, органічно вписується в комплекс маркетингу і обіцяє українсь­ким бізнесменам реальні результати за умов, що причини, які спонукають підприємство взяти участь у виставці або ярмарку, буде гармонічно поєднано з глобальними цілями підприємства, зумовленими його стратегіями маркетингу та комунікацій.

Фахівці не без підстав стверджують, що організація участі у виставках і ярмарках потребує високого професіоналізму персо­налу, тісної співпраці всього колективу підприємства (а не тільки служби маркетингу).

Реалізація участі в ярмарку (виставці) відбувається за такими класичними етапами:

а) прийняття рішення про участь у виставці або ярмарку, в процесі якого встановлюються й чітко визначаються цілі такої участі та групи відвідувачів (цільова аудиторія), на яких можна чекати. Після цього розробляється докладний план діяльності, детально інформуються відповідні відділи підприємства і склада­ється попередній кошторис витрат;

б) опрацювання конкретного графіка заходів, тобто:

призначення відповідальних штатних і позаштатних співробі­тників підприємства (підбір, визначення обов'язків, навчання тощо);

контакти з організаторами виставки (ярмарку) для уточнення конкретних організаційних питань;

облаштування стенда (вибір розміщення стенда та його обла­днання);

підготовка експонатів (відбір та адаптація до умов відповідно­го ринку і конкретних груп відвідувачів);

методична підготовка конкретної програми заходів з реклами, пропаганди та зв'язків із громадськістю, яка охоплювала б усі стадії участі;

організація відправлення, повернення та страхування всіх складових елементів стенда;

в) опрацювання порядку пристендової діяльності, тобто: забезпечення систематичного спілкування з відвідувачами і правильного використання цих контактів;

щоденний аналіз інформації, яку отримують від відвідувачів; максимізація результатів рекламно-пропагандистської діяльності;

г) післявиставкова діяльність. Післявиставкова діяльність має таке саме значення, як і організація участі, включаючи такі складові:

визначення дій, які необхідно зробити одразу після закінчення виставки (ярмарку), — підсумкова нарада стендистів, упакову­вання й передавання експонатів транспортним організаціям, оплата рахунків, ґрунтовний аналіз контактів, які відбулися під час і роботи стенда, організація виконання зобов'язань тощо; ! ознайомлення колег з першими результатами участі у виставці і (ярмарку);