Реферат: Наслідки порушення макроекономічної рівноваги

AD U W MC P

де U - рівень безробіття;

W - рівень зарплати;

MC - граничні витрати.

Щорічне 2,5

зростан-

ня зарп- 2

лати, %

1,5

0,5 4,5

-0,5 1 2 3 4 6

Безробіття, %

Усі міркування, які випливають з кривої Філіпса мають

обгрунтування за умови, що продуктивність праці лишається

незмінною. Якщо ж продуктивність праці зростає швидше, ніж

зарплата, то, навпаки, ціни зменшуються. Отже, зв'язок

W MC P справедливий лише за двох умов: коли продуктив-

ність лишається незмінною або коли зарплата зростає швидше

ніж продуктивність.

Традиційно крива Філіпса зображається в координатній

площині, де по вертикалі відкладається рівень інфляції. А са-

ма крива розглядається як набір альтернативних комбінацій

інфляції і безробіття. Ще більш конкретно криву Філіпса можна

визначити як криву, що відображає можливий компроміс між без-

робіттям та інфляцією: із збільшенням безробіття інфляція

зменшується.

Крім власного підвищення зарплати і граничних витрат,

значний вплив на формування рівня інфляції мають передбачення

щодо зростання цін. В основі кривої Філіпса лежить припу-

щення, що вони перебувають на нульовому рівні. Якщо ж вони

виникають, то це має спричиняти зсув кривої Філіпса вгору.

Ph1 Ph2 Ph3

Рівень 50

змін у

цінах, 40

10 6

-0,5 1 2 3 4

Безробіття, %

Відповідно до кривої Філіпса, якщо сукупний попит змен-

шиться до рівня, що передбачатиме безробіття на рівні близько

6%, то рівень зарплати врешті-решт стане меншим, ніж рівень

інфляції. Це знизить реальний рівень інфляції і зменшить його

передбачення. Крива Філіпса повернеться у стан, коли природ-

ний рівень безробіття (4,5%) забезпечить нульову інфляцію.

3. Різновидом одночасно і інфляції попиту, і інфляції

витрат є так звана "інфляція, пов'язана зі спадом". її модель

розглянута у книзі Едвіна Дж. Долана та Дейвіда Е. Ліндсея.

Вона цікава тим, що досить точно відтворює ситуацію в

Україні. Початок інфляції в нашій країні пов'язаний із

надмірним сукупним попитом та постійними інфляційними очіку-

ваннями. Графічно інфляція, пов'язана зі спадом, має такий

вигляд:

P AS4

AS3

AS2

E2 AS1

Y(K,L) Y

Розглянута модель грунтується, по-перше, на тому, що ко-

ли інфляція виникає в результаті зростаючого попиту, то,

найімовірніше, уряд, відчувши її негативні наслідки, починає

обмежувати інфляцію саме стримуванням сукупного попиту. По-

друге, в моделі враховано інерцію виробників у їх ставленні

до цін. Проіснувавши певний час в умовах інфляції, навіть

якщо відбувається реальне обмеження сукупного попиту, люди

очікуватимуть зростання цін.

Власне інфляція, пов'язана зі спадом, припадає на інтер-

вал між точками Е та Е. Саме тут інфляція поєднується із

скороченням обсягів виробництва нижче від природного рівня та

з появою безробіття, що перевищує природний рівень.

Що в розглянутій моделі є схожим на ситуацію в Україні,

а що ні?

Несхожість полягає передусім в тому, що в розглянутій

моделі вихідна точка Е передбачає, що реальні обсяги випуску

перевищують природний рівень виробництва. В одній із попе-

редніх тем ми вже наголошували на тому, що економічна система

України не забезпечує випуску на рівні природних можливостей.

Крім того, скорочення обсягів виробництва в наших умовах

спричиняється не лише передбаченнями інфляції, а й монопол-

ізованістю і "одержавленістю" виробництва.

Схожість моделі з українською ситуацією полягає у тому,

що:

1) поштовхом до інфляційного зростання цін у нас стало

зростання сукупних витрат наприкінці 80-х - на початку 90-х

років під впливом часткової лібералізації економіки. Остання,

як відомо, виявилася у наданні колективам державних

підприємств права більш вільно розпоряджатись заробленими

коштами;

2) так, як це і передбачено моделлю, в Україні у певний

момент (а саме у 1993 р.) уряд усвідомив те, що інфляцію

спричиняють надмірні витрати, і були зроблені кроки, спрямо-

вані на скорочення цих витрат. Це здійснювалось, головним чи-

ном, через обмеження індивідуальних доходів;

3) поведінка населення і виробників в Україні формується

під впливом адаптивних очікувань зростання цін, а низька

довіра до дій уряду є причиною стійкості таких очікувань;

4) спроби обмежити доходи споживачів в Україні не приве-

ли до передбачуваного урядом подолання інфляції.

Інфляція не викликала б, можливо, такої пильної уваги з

боку теоретиків та практиків, якби не її негативні наслідки.

Зупинимось на деяких з них. Втрати від інфляції традиційно

поділяють на ті, що мають місце при передбачуваній та при не-

передбачуваній інфляції.

Суспільні втрати передбачуваної інфляції є такими:

1) поява так званих "витрат меню", викликаних тим, що в умо-

вах інфляції продавці змушені часто міняти цінники, каталоги

тощо, що призводить до додаткових витрат.

2) існування так званих "витрат зношеного взуття", спричине-

них тим, що люди, запобігаючи втраті купівельної спроможності

грошей, тримають усю готівку на депозитах і змушені часто

відвідувати банк, щоб зняти кошти на поточні витрати.

До суспільних втрат непередбаченої інфляції належать:

1) фіскальний податок, спричинений тим, що в умовах інфляції

кількісне зростання доходів має номінальний характер і може

означати падіння реальних доходів; водночас норма оподат-

кування протягом певного часу лишається незмінною, і платник

податку несе додатковий тягар;

2) перерозподільчий ефект, коли втрачають усі, хто має фіксо-

вані доходи, а також ті, хто надає гроші у позику під нез-

мінний процент;

3) втрата цінами регулюючої ролі, яка пояснюється тим, що

внаслідок інфляційного зростання цін скорочуються обсяги ви-

робництва і споживання (виробники скорочують виробництво че-

рез подорожання ресурсів, споживачі обмежують споживання че-

рез зменшення реальних доходів);

4) Втрата всіма грошовими показниками здатності бути вим-

ірниками економічних процесів через постійну зміну масштабу

вимірювання (100 грошових одиниць одного року можуть бути у

декілька разів меншими, ніж 100 тих же одиниць іншого року).

Цікавим є питання про те, чи можна кількісно виміряти

суспільні втрати від інфляції. Аналізуючи витрати, пов'язані

із подоланням інфляції у 70-х роках, американський економіст

Артур Оукен дійшов висновку, що зниження інфляції на один

процентний пункт вимагатиме скорочення реальних обсягів ВНП

на 10% нижче природного рівня, що, в свою чергу, передбачає

10-11% не збільшення норми безробіття (порівняно з її при-

родною нормою на рівні 6%).

4. Висока соціально-економічна "ціна", яку суспільство

сплачує за допущену інфляцію, вимагає антиінфляційних дій.

Світова практика нагромадила в цій галузі певний досвід.

Контроль над зарплатою та цінами є частиною державної

політики регулювання сукупного попиту. Визнається, що він не

лише обмежує сукупний попит, а й є засобом подолання

інфляційних очікувань з боку робітників та підприємців. Адже,

повіривши у рішучість дій уряду, суб'єкти економічних відно-

син можуть стримати свої "зазіхання" на подальше зростання

зарплати і цін кінцевої продукції. Можливі різні варіанти

контрол: домовленість з профспілками про обмежене зростання

зарплати, прийняття законів, які регулюють зростання зарплати

та цін. В Україні, зокрема, приймалися законодавчі акти щодо

обмеження рентабельності виробництва з метою стримування цін.

Слід, однак, враховувати, що в разі скорочення попиту за

рахунок обмеження зарплати може бути досягнуто антистимулю-

ючого ефекту: скорочення випуску. Це особливо небезпечно при

інфляції, пов'язаній зі спадом. З іншого боку, наслідки кон-

тролю над зарплатою можуть бути зведені нанівець необмеженим

зростанням державних витрат.

Під час війн контроль над цінами і заробітною платою вводиться і в ринкових економіках. Іноді там вводиться гарантований нижній рівень цін для того, щоб забезпечити відповідний рівень доходів в тому чи іншому секторі економіки, наприклад, в промислово розвинутих країнах це має місце в сільському господарстві. Гарантовані ціни іноді вводяться також для забезпечення монопольних прибутків в окремих галузях народного господарства.

Разом з цим контроль над цінами викликав суттєві порушення в економіці. Так, з введенням верхньої межі цін виникає дефіцит викликаючий довгі черги, розподіл по знайомству і корупцію. При цьому не можна забувати і про те, що великі субсидії, необхідні при такому ціновому контролі, в кінечному рахунку оплачуються платниками податків. Формуються чорні ринки, на яких ціни значно вищі від рівновісної ціни. При низьких цінах у підприємців і фермерів мало стимулів до нововведень і інвестування. Ціновий контроль часто приводить до винекнення надлишкової грошової маси і прихованої інфляції. Гарантований нижній рівень цін веде до винекнення лишків продукції і надто високих прибутків.

Індексація доходів є антиінфляційним заходом у межах

політики регулювання сукупного попиту. Він передбачає зміну

зарплати, боргових зобов'язань, ставок процента у відповідь

на зміну цін. Його застосування може протидіяти втраті зац-

ікавленості у продуктивній діяльності, а також скороченню

заощаджень та інвестицій. Неоднозначність цього антиі-

нфляційного заходу полягає в тому, що в разі, коли інфляція

спричинена "шоком пропозиції", то індексація погіршує зага-

льний стан економіки. Вихід із "шоку пропозиції" передбачає

структурну перебудову економіки, а отже, зростання одних цін

швидше, ніж інших, і навіть зменшення цін у деяких галузях.

Індексація ж доходів діє в бік усереднення зарплат, а отже,

протидіє коригуванню рівня цін.

Політика податкового регулювання стає заходом непрямого

обмеження цін та доходів. Вона передбачає зростання норми

оподаткування із кожним відсотком зростання цін, що перевищує

встановлену межу.

"Концепція пропозиції" є антиінфляційним заходом, який

полягає у збільшенні природного рівня виробництва. її суть

найкраще відображає такий графік.

Сторінка: