Реферат: Методологічна схема процесу формування потреб та реального споживання

Рис.2. Умови, які визначають і обмежують формування потреб

індивідуальних споживачів

Залежно від терміну дії пропонуємо фактори поділяти на дві групи:

фактори, зміна яких є тривалою в часі;

фактори, які є короткотривалими, або діють протягом короткого періоду і змінюються.

До першої групи можемо віднести такі фактори, як національні традиції, зміна чисельності населення, статево-віковий склад населення. Зміна цих факторів відбувається дуже повільно і їх вплив на формування індивідуальних потреб за короткий проміжок часу майже не відчутний.

До другої групи відносимо рівень грошових доходів. Задоволення потреб - реальне споживання – швидко реагує на зміни грошових доходів населення. Так, збільшення розміру заробітної плати приводить до зміни обсягів і структури споживання: виникає можливість задовільняти ті потреби, необхідність у яких була малою чи рівень задоволення яких був низьким. Виникають нові потреби, а це спричиняє до збільшення обсягів і зміни структури споживання населення. При достатньому насиченні тієї чи іншої потреби в кількості розміри споживання окремих товарів із збільшенням грошових доходів стабілізуються. Однак зростання доходів населення веде до загального збільшення обсягів споживання. Так, грошові доходи громадян України склали [ 49, 375],[51, 9] : в 1993 р. – 62 850 млрд. крб, в 1994 р. – 535 014 млрд. крб, в 1995 р.- 2 649 787 млрд. крб., в 1996 р. - 4035 млн. грн., в 1997 р. 50 764 млн. грн. Таке збільшення доходів населення автоматично реагує на збільшення їх грошових витрат ([14],[7],[12]), які склали відповідно у 1993-1995 р. ([49, 376) в млрд. крб.: 48 184, 440 006, 2 229 619, з них на купівлю товарів та оплату послуг відповідно: 44 124, 402 456, 914 041. Отже, збільшення грошових доходів населення сприяє зростанню грошових витрат населення, у тому числі і витрат на купівлю товарів та оплату послуг. Що ж до темпів росту доходів і витрат, то робити пряме порівняння між ними недоцільно, адже вони залежать від багатьох факторів, абстраговуватись від впливу яких недоречно. До цієї групи можна віднести такі фактори, як рівень цін на товари і послуги, мода.

Залежно від напряму розрізняють фактори безпосередньої і опосередкованої дії. Фактори безпосередньої дії - ті, які безпосередньо впливають на індивідуальне споживання - всі фактори соціально-економічного напряму: рівень доходів сімей, обсяг товарних ресурсів, величина національного доходу, рівень цін тощо. Інші фактори впливають на індивідуальне споживання опосередковано. До них належать етно-соціальні, демографічні і природно-кліматичні фактори. Ці фактори мають безпосередній вплив не на обсяги та структуру індивідуального споживання, а на систему суспільних потреб, яка, в свою чергу, впливає на обсяги і структуру споживання.

Враховуючи силу дії факторів на індивідуальне споживання, пропонуємо поділити всі фактори на вирішальні і невирішальні. До підгрупи вирішальних відносимо ті фактори, сила впливу яких на індивідуальне споживання є надто потужною, тобто ті фактори, які реально дають змогу вирішити питання споживання того чи іншого товару. До другої підгрупи зараховуємо всі інші фактори, які впливають на рішення про споживання, проте діють недостатньо і не мають вагомого впливу на вирішення питання про споживання того чи іншого блага.

До першої підгрупи віднесемо сукупний дохід сім’ї, ціну на той чи інший товар, тобто фактори, які однозначно вирішують питання про здійснення покупки.

Другу підгрупу складатимуть усі інші фактори: психологічні, економіко-географічні, полі-тичні тощо.

Дослідження факторів впливу на процес споживання і формування індивідуальних потреб не може бути повним без вивчення їх специфічного впливу на цей процес в локальних умовах регіонів. Економічна кон’юнктура регіонів нагадує і доповнює економіку країни в цілому, тому розвиток індивідуального споживання багато в чому зазнає впливу всіх факторів, які діють на рівні держави [8]. Економічна кон’юнктура регіону володіє низкою специфічних ознак, які характеризують особливості протікання економічно-соціальних процесів у рамках окремої території. Ці особливості впливають на розвиток індивідуального споживання і формування потреб та є причиною регіональних відмінностей протікання цих процесів.

Порівнюючи роздрібний товарообіг на одиницю населення в областях України за 1995-1997 рр.[49, 51], спостерігаємо різницю у споживанні на одиницю населення через роздрібну мережу між Східним і Західним регіонами України. Роздрібний товарообіг у Східних областях України становить: (у гривнях) у Дніпропетровській області 218, 326, 382; в Донецькій - 246, 343, 349; в Запорізькій - 320, 429, 449, що значно перевищує рівень товарообігу в Західних областях України: у Волинській - 184, 290, 289, в Тернопільській - 143, 191, 210, у Рівненській 202, 252, 289, у Львівській - 221, 291, 343. Статистичні дані з роздрібного товарообігу на одиницю населення представлено в табл.1.1. Така різниця у споживанні на одиницю населення через роздрібну мережу визначається насамперед рівнем доходів на одиницю населення, який, у свою чергу, залежить від розвитку інфраструктури виробництва, співвідношення між обсягами виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, розвитку пріоритетних і специфічних виробництв, розвитку інфраструктури товаророздрібної мережі і транспортно-шляхового господарства тощо [9].

Таблиця 1

Роздрібний товарообіг по областях і Україні в цілому на одиницю населення в грн.

Регіон	1995 рік	1996 рік	1997 рік
Тернопільська	143	191	210
Львівська	221	291	343
Волинська	184	290	289
Чернівецька	226	289	310
Закарпатська	180	255	265
Івано-Франківська	190	307	295
Рівненська	202	252	289
Хмельницька	210	302	310
Дніпропетровська	218	326	382
Донецька	246	343	349
Запорізька	320	429	449
В цілому по Україні	232	239	364