Реферат: Макроекономічні показники

План.

Передумови розвитку Системи національних рахунків. Суть та особливості СНР.

Основні макроекономічні показники.

Похідні показники ВВП в СНР.

1. Протягом майже 70-и років у колишньому СРСР розвивалась і використовувалась система макроекономічних показників, яка мала назву Баланс народного господарства (БНГ), або система народногосподарського балансу (СНБ). Характерною особливістю цієї системи був поділ суспільного виробництва на дві нерівнозначні сфери :

матеріальне виробництво;

невиробнича сфера.

Баланс народного господарства за 1923-1924 рр., розроблений в ЦСУ СРСР під керівництвом П.І.Попова і опублікований 1926 року, було визнано одним із перших у світі офіційних розрахунків макроекономічних показників. Знадобилося ще майже чверть сторіччя, перш ніж аналогічні макроекономічні розробки з’явилися в таких капіталістичних країнах, як США, Англія, Голландія та ін. Проте, ці розрахунки було проведено вже у формі Системи національних рахунків (СНР), яка виникла на основі вдосконалення методології розробки БНГ.

Відомі три історичні етапи розвитку систем макроекономічних показників (таб. 1):

1 етап	30-і – початок 50-х рр.	В колишньому СРСР склалась і закріпилась система статистичного обліку у формі БНГ
2 етап	50 – 60-і рр.	У міжнародній статистиці фактично і офіційно функціонують дві за змістом і формою системи макроекономічних показників: СНР – в капіталістичних країнах БНГ – в соціалістичних країнах
3етап	70-і рр. – до ц.ч.	Практично всі країни світу використовують СНР

З травня 1992 року за Указом Президента в Україні також впроваджується СНР.

Отже, Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов’язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні. СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію про: всі господарські суб’єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи та домогосподарства; всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу; всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

В основу СНР покладено концепцію господарського кругообігу (кругообіг ресурсів, продукту і доходів), яка побудована на таких принципах:

1) продуктивною є будь-яка праця, що приносить доход, тому у сферу обліку включається і сфера нематеріального виробництва (яка в СНБ називається невиробничою); 2) грошові витрати і доходи в суспільстві еквівалентні, тобто доходи дорівнюють витратам; 3) виробництво, розподіл, обмін і споживання продукту і доходів розглядаються як взаємопов'язані сторони єдиного процесу відтворення.

Базовою одиницею СНР слугує так звана інституційна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки й самостійністю у прийнятті рішень у сфері своєї основної діяльності. Інституційна одиниця веде повний набір бухгалтерської звітності і є юридичною особою.

Національна економіка в цілому визначається як сукупність всіх інституційних одиниць – резидентів (економічних одиниць), що функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад рік).

Інституційні одиниці є резидентами даної країни, якщо центр їхніх економічних інтересів пов’язаний з економічною територією даної країни. Поняття резидента не збігається з поняттям громадянства або національності. Резиденти-підприємства даної країни – це економічні одиниці, що зайняті виробництвом на економічній території даної, включаючи змішані та спільні підприємства, філіали зарубіжних фірм і корпорацій тощо.

Усі інституційні об’єкти об’єднуються у сектори: підприємства, що виробляють товари і послуги, крім фінансових послуг (нефінансові підприємства); фінансові установи; громадські й приватні організації, які обслуговують домашні господарства; домашні господарства; зовнішньоекономічні зв’язки.

Згідно з концепцією, затвердженою ООН у 1993 році, на початку 1995 року Мінстат України завершив розробку національних рахунків України. Вони розроблені відповідно до Методології СНР і включають шість консолідованих рахунків. Це насамперед рахунок товарів і послуг, рахунки виробництва, розподілу і використання доходу і рахунок капіталу.

В СНР вирізняють такі поняття:

проміжна продукція – це товари і послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу;

кінцева продукція – товари і послуги, що купуються з метою кінцевого споживання;

додана вартість фірми – вартість виробленої фірмою продукції без вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використані в процесі виробництва.

2. СНР національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Первинним із них є валовий випуск. Валовий випуск (ВВ) – це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. При цьому, під базовими цінами, розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку і не включають в себе продуктові податки (акцизний збір, податок на додану вартість, мито та ін.).

Відповідно до прийнятої в СНР (1993 р.) трактування меж виробничої діяльності, ВВ включає: 1 – усі товари, незалежно від місця їх використання; 2 – послуги, що надаються іншим інституційним одиницям, та ін.

Розрізняють два типи валового випуску: ринковий та неринковий.

Ринковий ВВ включає:

Товари і послуги, що реалізуються шляхом продажу або бартеру;

Товари і послуги, що надаються працівникам як оплата праці в натуральній формі;

Товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, і надаються іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві.

Готову продукцію і незавершене виробництво, які надходять у запаси матеріальних оборотних засобів у виробника і призначені для ринкового використання.

Неринковий ВВ включає:

Товари і послуги, що вироблені економічними одиницями для їх власного кінцевого споживання і нагромадження.

Товари і послуги, що надаються безкоштовно іншим інституційним одиницям і суспільству в цілому;

Продукцію і незавершене виробництво, що призначені для неринкового використання і надходять до запасів матеріальних оборотних коштів у виробника.

ВВ = РП + З1 – З2,

де РП – вартість реалізованої продукції, З1 – вартість продукції, що спрямована у запаси, за цінами на момент її спрямування, З2 – вартість продукції, що була використана із запасів, за цінами на момент її використання.

Валовий випуск неринкових послуг, що надаються секторам органів державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства, визначається як сума витрат на виробництво. Такі розрахунки здійснюються за формулою:

ВВ = МВ+ОП+А+(П-С),

де МВ – витрати на придбання товарів та послуг для проміжного споживання, ОП – оплата праці працівників, А – споживання основного капіталу (амортизація), (П-С) – чисті інші податки на виробництво, тобто інші валові податки за мінусом субсидій.

ВВ організацій банківської системи від їхньої посередницької діяльності визначається за формулою:

ВВ=В1-В2,

де В1 - %, отримані банками від розміщення залучених ресурсів; В2 - %, сплачені банками за залучені вільні фінансові ресурси.

ВВ страхових компаній:

ВВ=СП-СВ+В-ТСР,

де СП – страхові премії, що надійшли до страхових компаній, СВ – страхові відшкодування, що сплачені страховим компаніям, В - %, отримані страховими компаніями від інвестованих страхових технічних резервів і цінні папері або інші ліквідні фінансові інструменти; ТСР – приріст технічних страхових резервів.

Головним показником при розробці СНР, основним показником результатів економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП). ВВП – це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.

Особливість показника ВВП полягає в тому, що термін “валовий” означає включення до складу його споживання основного капіталу (амортизації).

Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:

1. За виробленою продукцією (виробничий метод). 2. За витратами (метод кінцевого використання). 3. За доходами (розподільчий метод).

При розрахунку ВВП виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії:

ВВП=S(ВВ-МВ)+(ПП-С),

де МВ – матеріальні витрати окремих галузей, ПП – продуктові податки (ПДВ, акцизи, мито тощо), С – субсидії, (ПП-С) – чисті продуктові податки.

Для прикладу розглянемо таблицю 2. де наведені дані про ВВП України, обчислений виробничим методом.

Таблиця 2. Динаміка ВВП України, обчисленого виробничим методом (млрд. крб.) (дані Держкомстату України).

Показник	РОКИ
	1991	1992	1993	1994	1995	1996(млрд. грн.)	1997(млрд. грн.)
ВВ товарів та послуг (в осн. цінах)	0,7	11,3	376,6	2734,9	11869,6	176,0	199,0
Проміжне споживання	0,3	6,1	229,2	1654,9	7121,7	103,9	119,9
Валова додана вартість	0,4	5,2	147,4	1080,0	4747,9	72,1	79,1
Податки за виключенням субсидій на продукти	-0,02	-0,1	0,9	123,8	545,2	9,4	13,4
ВВП (у ринк. цінах)	0,4	5,1	148,3	1203,8	5293,1	81,5	92,5
Споживання основного капіталу	0,05	0,9	29,7	228,7	686,0	10,6	12,0
Чистий внутрішній продукт	0,35	4,2	118,	975,1	4607,1	70,9	80,5