Реферат: Макроекономічні параметри та методи їх вимірювання

Основні макроекономічні показники системи національних

рахунків.

Позначення на схемі:А - амортизація, V - необхідний про-

дукт, m - додатковий продукт, ЧЕ - чистий експорт, ВВП - ва-

ловий внутрішній продукт, ВНП - валовий національний продукт,

ЧВП - чистий внутрішній продукт, ЧНП - чистий національний

продукт, ВВД - валовий внутрішній доход, ВНД - валовий нац-

іональний доход, ЧВД - чистий внутрішній доход, ЧНД - чистий

нвціональний доход.

Як правило,в економічній літературі виділяють такі

основні макроекономічні параметри: ВВП(валовий внутрішній

продукт), ВНП(валовий національний продукт), ЧНП(чистий нац-

іональний продукт) і національний доход (чистий національний

доход). Але це ще не кінцеві показники національних ра-

хунків.Визначають ще два - так званий особистий доход і доход

після сплати податків.

Особистий доход (сукупні доходи домашніх гос-

подарств)утворюються після того,як з чистого національного

доходу (суми необхідного і додаткового продукту суспільства

мінус непрямі податки) відрахують податки(внески) на соціаль-

не страхування, податки на прибуток фірм (які, таким чи-

ном, не попадають в домашні господарства) і додають так звані

трансфертні доходи(платежі). Якщо національний доход - це до-

ход зароблений,то особистий доход домашніх господарств - це

доход одержаний.

Нарешті,якщо з особистого доходу домашніх господарств

відрахувати всі прямі індивідуальні податки,то утвориться

кінцевий показник СНР - доход після сплати податків,що знахо-

диться в повному розпорядженні домашніх господарств.

Схема одержання кінцевих показників СНП показана.

	V		m		Трансфертні доходи

Утворення кінцевих показників СНР

Позначення на схемі: V - необхідний продукт, m - додатковий

продукт, ЧНП - чистий національний продукт, НД - національний

доход, ОД - особистий доход домашніх господарств, КД - кінце-

ві доходи домашніх господарств(доход після сплати податку).

3.3. Загальні принципи виміру національного продукту досить

прості.Перший із них полягає у тому,що національний продукт

обчислюється без повторного рахунку.

Вимір національного продукту здійснюється,виходячи із

економічного кругообігу(потоків ресурсів,продукту і до-

ходів),на основі"потоку товарів",з одного боку,і "потоку до-

ходів" - з іншого.

Вимірювання ЧНП за методом "потоку товарів" здійснюється

через підрахунок усіх грошових коштів,витрачених населенням у

сфері кінцевого споживання.Тому легко обчислити ЧНП,або,як

його називає П.Самуельсон,"національний доход,вимірюваний у

ринкових цінах",який визначається як загальна грошова

вартість усього потоку кінцевих товарів(додана вар-

тість),споживаних суспільством.

При обох методах обчислення ЧНП результат повинен співпа-

дати.Подібною методикою користуються бухгалтери при складанні

балансу,коли потрібен точний збіг сум активів і пасивів.Така

ж "подвійна бухгалтерія"потрібна при вимірюванні нац-

іонального продукту.

Вимірювання ВНП теж здійснюється двома шляхами - за вит-

ратами і за доходами. При цьому виходять з того, що усі грошові витрати в суспільстві повністю дорівнюють усім грошовим доходам.

Дана подвійна методика виміру ВНП відображена схематично

на рис.На ньому виділено основні елементи грошових витрат і

доходів,за якими розраховується обсяг ВНП.

Елементи витрат і доходів для обчислення ВНП, ВВП і ЧНП

Отже,сума усіх суспільних витрат - споживчих витрат насе-

лення,інвестиційних витрат,витрат держави на товари і пос-

луги,а також чистий експорт(витрати іноземців),з одного бо-

ку,і сума усіх доходів - від амортизації основного кап-

італу,заробітної плати,прибутку,проценту і ренти - з іншого,у

підсумку дасть загальний обсяг ВНП.Сума усіх витрат без вра-

хування експорту і імпорту(чистого експорту)складає обсяг

ВВП,а сума усіх доходів без амортизації - обсяг ЧНП.

Споживчі витрати населення - це сума усіх витрат до-

машніх господарств за рік.Вони включають витрати на предмети

споживання(автомобілі,холодильники,телевізори,одяг,хліб,пиво,

сигарети, зубну пасту і багато іншого) і послуги.

Інвестиційні витрати - це виробничі витрати:на закупівлю

засобів виробництва(машин і обладнання),будівництво,створення

виробничих запасів сировини і матеріалів.Державні закупівлі

включають витрати держави на кінцеву продукцію

підприємств(скажімо,зброю і боєприпаси,космічні апарати то-

що) і на виробничі ресурси (зокрема, сировини, робочої сили,

енергії,засобів виробництва тощо). Чистий експорт відображає

перелив частини суспільного продукту за кордон(чи з-за кор-

дону,якщо імпорт більший за експорт).

Серед доходів слід виділити вартість спожитого капі-

талу (амортизацію) за рік, заробітну плату - доход на працю,-

прибуток - доход на капітал у виробничій формі(сюди ж відно-

сять і дивіденд - доход на фіктивний капітал),процент - доход

на грошовий капітал,ренту - доход від землі.

Слід підкреслити,що до національного продукту не вклю-

чають доходи чи витрати від перепродажу товарів(зокрема,угоди

по продажу товарів,що уже були у вжитку,а також результати

чистого фінансових угод(трансфертні виплати,угоди з цінними

паперами).

Існує ще один спосіб виміру національного продукту,так

званий виробничий.Суть його уже відома:щоб обчис-

лити,наприклад,обсяг ВНП, слід знайти річну суму амор-

тизації,вартості необхідного і додаткового продукту;без вра-

хування суми амортизації можна знайти обсяг ЧНП.

3.4. Вирішальне значення для суспільного відтворення - наг-

ромадження і споживання,рівня добробуту народу,економічної

могутності країни має національний доход,або доход нації.

Його слід розглядати як складову частину всього на-

ціонального продукту за відрахуванням амортизації.Він втілює у

собі річну суму доходів домашніх господарств.Можна вважати

ідентичними показники національного доходу і чистого нац-

іонального продукту,адже вони відрізняються лише на величину

непрямих податків.

На стадії виробництва національний доход можна уявити як

суму вартості необхідного і додаткового продукту суспільства:

НД = V + m,

На стадії первинного розподілу необхідний продукт тран-

сформує в заробітну плату, а додатковий продукт - в прибуток,

дивіденд (доход на акції), процент і ренту.

Перерозподіл первинних доходів здійснюється через сис-

тему оподаткування і державний бюджет, систему ціно-

утворення, інфляційний випуск грошей в обіг,внески до різно-

манітних фондів і організацій.Первинні доходи частково тран-

сформуються через виплати із фондів соціального споживан-

ня,пенсії і стипендії,проценти по вкладах,виграші в лотерею,

по позиції тощо.

Національний доход призначений для поточного споживання

нселення і нагромадження,яке потрібне для розширеного відтво-

рення суспільного виробництва і майбутнього зростання обсягу

продукту суспільства.Тобто,частина національного доходу сис-

тематично використовується для нарощування виробничих ре-

сурсів і удосконалення виробництва.Тому на стадії споживання

доход нації розподіляється таким чином:

НД = ФС + ФН,

де ФС - фонд споживання,який у формі особистих доходів

надходить в домашні господарства власникам виробничих ре-

сурсів,а також непрацездатним; ФН - фонд нагромадження,який у

формі інвестицій використовується для розширення виробництва

та соціальної інфраструктури.

Доход нації(чистий національний доход), використаний на

соживання і нагромадження,не тотожний з показником чистого

внутрішнього доходу(виробленого доходу). Чистий(використаний

національний доход зменшується на суму витрат на всіх стадіях

руху суспільного продукту.Він також може зростати чи змен-

шуватись в залежності від сальдо зовнішньоекономічної дія-

льності.

Дослідження динаміки національного доходу дозволяє зна-

йти ряд закономірностей розвитку,що мають макроекономічне

значення.Зокрема,аналіз доходів і витрат сім'ї,на рівні якої

відбувається споживання національного доходу,дозволив сфор-

мулювати так званий закон Енгеля, який виявив ще в середині

минулого століття німецький економіст Е.Енгель.

Усі витрати сім'ї Енгель розділив на три групи: витрати

на харчування; витрати на промислові товари; витрати на соц-

іально-культурні потреби.Суть закону полягає у тому,що із

зростанням доходів сім'ї,викликаного збільшенням всього дохо-

ду нації,частка витрат на харчування зменшується,на одяг,

житло і комунальні послуги залишається незмінною, а частка

витрат на соціально-культурні потреби зростає.

Одна із причин,яка зумовлює існування системи перероз-

поділу національного доходу,є прагненням суспільства до подо-

лання суттєвої нерівності в доходах,притаманної усім краї-

нам,навіть з найвищими показниками рівня добробуту.Аналіз

стану цієї нерівності проводиться із застосуванням методу Ло-

ренца.

y

Міру нерівності доходів мож- 100% Лінія абсолют-

на визначити,будуючи криву Лорен- ної рівності

ца(або "лук Лоренца"),графік якої 75

зображено на рисунку.

На графіку по осі абсциз від- А

кладено кількість сімей, по осі 50

ординат - доход сімей(у відсотках).

Причому по осі абсциз зліва - най-

бідніші,а справа - найбагатші сім'ї; 12 В

по осі ординат внизу - доход найбід-

ніших,уверху - найбагатших сімей. 0 40 75 100 х

Крива Лоренца

Абсолютна рівність розподілу національного доходу пред-

ставлена бісектрисою(за цією ситуацією усі отримують рівний

доход, абсолютна нерівність показана лініями,що обмежують

графік внизу(вісь абсциз) і справа(у цій ситуації мізерна

кількість сімей одержують 100% доходу).

Крива Лоренца, яка показує фактичний розподіл дохо-

дів, будується за реальними даними. Область між неї і лінією

абсолютної рівності вказує на нерівність у розподілі.

Чим вона буде більшою, тим більшою буде ця нерівність.

Реальне суспільство не характеризується ні абсолютною

рівністю,ні абсолютною нерівністю.Але,чим більше вигнута кри-

ва Лоренца,тим більша ця нерівність.Наближення кривої до

лінії абсолютної рівності убиває стимули до продуктивної

праці,а надмірна її вигнутість може викликати соціальну нап-

ругу у суспільстві.Значна диференціація у розподілі доходів

може привести до різких політичних потрясінь і вкрай небажа-

них для країни наслідків.

Площина між діагональною лінією і кривою Лоренца відома під назвою “площа нерівності”. Абсолютна нерівність представляється горизонтальною і вертикальною осями в правій нижній частині графіка – це відповідає ситуації, коли одна людина отримує весь дохід, наприклад, в країні з населенням 100 чоловік, перші 99 не отримують доходів взагалі, а 100-а людина отримує весь дохід.

Коефіцієнт Гіні, або коефіцієнт концентрації Гіні, який визначається із кривої Лоренца, представляє собою, число, яке являється мірою нерівності в розподілі доходів. Це відношення рівне площі А, поділеній на суму А+В – це область між кривою Лоренца і периметром квадрата. Коефіцієнт Гіні варіюється від 0 до 1, при цьому 0 відповідає абсолютній рівності, поскільки в цьому випадку відсутня зона нерівності, а 1 означає абсолютну нерівність; чим більший коофіцієнт, тим більша нерівність. Коли цей коофіцієнт перевищує 0,45, розподіл доходів рахається дуже нерівномірним, а коли він нижче 0,30, то вважається, що в даній країні відносно рівномірний розподіл доходів. Недоліком цього коофіцієнта є те, що він не відображає різниці в долях доходів різних груп, як це видно із кривої Лоренца, другими словами, різні криві Лоренца можуть давати одне і те ж значення коофіцієнта Гіні. По одному числу неможливо судити про те, торкається ця нерівність в розподілі багатих прошарків населення, бідних чи всіх груп відразу.

Коофіцієнти Гіні в колошніх соціалістичних країнах були одними із самих низьких в світі, і нижче, ніж в країнах з ринковою економікою, за виключенням скандінавських країн. Найбільш високий рівень нерівності доходів притаманний країнам, що розвиваються, особлива в Латинській Америці, де мала група людей володіє високим процентом дохода

Існує думка,що межа натягу"лука Лоренца" наступає у мо-

мент,коли найбідніші 40% населення починають усі разом отри-

мувати менше 13% загальної суми доходів(саме така ситуація

відображена на рисунку).Тому держава повинна регулювати натяг

"лука Лоренца" через оподаткування найбагатших і виплати

найбіднішим.Але певна нерівність все ж повинна збер-

ігатись,зрівняльний розподіл суперечить ринковим прин-

ципам,історичний досвід показав його безперспективність і

навіть шкідливість для суспільства.

3.5. Національне багатство - це сукупність матеріальних благ

і духовних цінностей,нагромаджених суспільством за всю його

історію.Масштаби,структура і якісний рівень національного ба-

гатства визначають економічну могутність країни,потенціал її

наступного соціально-економічного розвитку.

Уявлення про структуру національного багатства дає

схема,зображення на рисунку.