Реферат: Слово каменяра про кобзаря
Такий перегук мотивів легенди настільки схвилював І.Франка, що він дозволив собі розлого передати її зміст в своєму есе. У такий спосіб, нам здається, Каменяр прагнув підкреслити глибокий внутрішній зв’язок між українським пророкам і польськими патріотами, наголосити на народному характері подвижництва синів двох країн. Подібне Франкове прогнозування актуальне і для наших днів, коли незалежні Украйна й Польща зміцнюють взаємозв’язок в ім’я добробуту своїх народів.
Погоджуємося з дослідниками в тому, що від перших виступів у шевченкознавстві на початку 80-х років XIX ст. і аж до однієї з останніх статей про Кобзаря, написаних за кілька років до своєї смерті, І.Франко несхибно захищав і помножував традиції великого попередника. Його працям про Шевченка властиві глибина думки, наукова обґрунтованість, тонкість спостережень, багата аспектність в аналізі й синтезії [1, С.58].
Але у спадку І.Франка чільне місце займає і поетична шевченкіана. Як і для прозових творів “при створенні життєписів видатних письменників автора очікують безліч проблем, від вирішення яких залежить художня довершеність твору, його історична достовірність” [4, С.129]. В основному вона складається з таких віршів, як "Шевченко і поклонники" (1880), "Могила Тарасова" (1884), "В ХХІІІ-ті роковини смерті Тараса Шевченка" (1884), "В двадцять п’яті роковини смерті Тараса Григоровича Шевченка" (1886). Помиляються ті дослідники, які відносять ці поезії до історико-біографічного жанру. Адже згадані посвяти не засновані на фактах з життя Шевченка. Насправді, їх доцільно розглядати лише як поетичні роздуми Каменяра про незабутнього Кобзаря. Говорячи словами Богдана Мельничука, ці роздуми І.Франка є своєрідною "спробую перекинути місток від минувшини до сьогодення, підкреслити невмирущість тих, хто віддав себе народові" [6, С.122].
Справді, не вдаючись до вкраплення фактів з біографії поета у вірш "Шевченко і поклонники", І.Франко висміює псевдопоклонників Кобзаря і опоетизовує вічно живе діяння "апостола правди і науки". Ораторсько-публіцистична тональність вірша обумовлена його полемічним характером. Як правило, це властиво для подібних послань. Скажімо, його поезія "В двадцять п’яті роковини смерті Тараса Григоровича Шевченка" будується на розлогому риторичному запитанні, за допомогою якого емоційно здійснюється хвала батьку Тарасу:
Хто розбудить нашу “правду” п’яну"?
І хто голодним дасть поживний хліб?
Тарасе, батьку, наш замучений пророче -
Чи скоро буде світ по тій страшенній ночі?
Якщо правда, що для поетичного злету у вірш треба закласти крила, то такі присутні і в шевченкіані І.Франка. Подібним засобом він надає своїм посланням особливого романтичного звучання, нерідко використовуючи для цього наскрізну метафору. Саме такого характеру є його вірш "В XXІІІ - ті роковини смерті Тараса Шевченка". Наприклад, поет гнівно відхиляє надуману версію про те, що "Шевченко - міф":
Та ні, не "міф"! Від дуба степового
Розрісся вже цілий могучий ліс,
І не найдесь вже грому, вихру того,
Щоб його розвіяв і розніс.
Та ні дармі укази і доноси,
Що пригнетуть, не вб’ють твої слова!
З-під гнету їх сильнішою, ніж доси,
Повстане правда, вічна і жива ! [8, С.39-40]
Звичайно, із зрозумілих причин у шевченкіані І.Франка інколи трапляються зміщення фактів, суб’єктивні оцінки окремих творів про минувшину тощо. Проте в цілому його роздуми про Кобзаря належать до класики. Нами тільки штрихами окреслені окремі їх грані. Але цим прагнули привернути увагу на всебічне узагальнення на цю тему спадку І.Франка.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бернштейн М.Д. Франко і Шевченко. - К.: Дніпро, 1984.
2. Братусь І.В. Пошуки істини та краси. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000.
3. Братусь І.В. Осягнення національної свідомості в романі Оксани Іваненко “Тарасові шляхи” // Шевченкознавчі студії. - К., 1999. - С.137-144.
4. Братусь І.В. Аспекти вивчення жанрових особливостей історико-біографічних творів // Сучасний погляд на літературу. Випуск 4. - К., 2000. - С.128-132.
5. Братусь І.В. Національна основа роману Оксани Іваненко “Марія” // Гуманітарна освіта в технічному університеті: проблеми та перспективи. - К., 2001. - С.26-33.
6. Мельничук Богдан. Випробування істиною. - К.: ВЦ “Академія”, 1996.
7. Муза Елена. Не занимательности ради. - Литературная газета. - 1975, 10 сентября.
8. Т.Г.Шевченко в художній літературі. - К.: Рад. школа, 1964.
9. Франко Іван. Твори: В 20 т. - К., 1955. Т.7.