Реферат: Альбер Камю (1913-1960)

Світогляд і творчість письменника.

Блискучий письменник і філософ-екзистенціаліст, який разом з Сартаром був володарем душ прогресивної європейської інтелігенції. Альбер Камю народився і бідній сім'ї в Алжирі, що на той час був французькою колонією. Його батько загинув на фронті, коли хлопчикові виповнився рік. Завдяки вдумливим і спостережливим учителям, які розгледіли його здібності, Альберу Камю вдалося здобути добру освіту. На філософському факультеті Оранського університету Камю захопився філософією, літературою і театром.

Ці захоплення і тонке чуттєве сприйняття природи Алжиру – ось ті фактори, які сприяли формуванню йог світогляду. Його твори повні сонця, багата палітра автора відтворює алжирські середземноморські краєвиди. Його філософські ідеї втілюються в художні образи. Він пережив окупацію, бо “більше ніде себе не мислив”, був активним громадським діячем.

Книги йдуть одна за одною так, ніби вони чергові розділи єдиного твору на заздалегідь задану тему.

Перший етап творчості А.Камю, визначений ним як “цикл абсурду”, включає в себе повість “Сторонній” (1942), “Міф про Сізіфа” (1942), драми “Калігула” і “Непорозуміння” (1944), присвячені темі абсурдності людського існування і життя загалом. Темі боротьби з безглуздою дійсністю присвячені твори “циклу бунту”: роман “Чума” (1947) і “Бунтівна людина” (1951). У “циклі вигнання” увійшла повість “Падіння” (1956), книга оповідань “Вигнання і царство” (1957) і три книги публіцистики (Актуальне” (1950-1958).

Ще однією характерною рисою творчості Камю є цілісність, єдність, взаємодоповнюваність його філософських та літературних творів. Його філософські твори “Міф про Сізіфа” та “Бунтівна людина” написані в блискучій літературній формі, а художні твори-романи, повісті, п'єси – в кращих традиціях європейських філософської культури.

Культурна громад кість високо оцінила гуманістичну творчість Камю, і 1957 р. йому була призначена Нобелівська премія “за сукупність творчості, яка висвітлює проблеми, поставлені сучасністю перед свідомістю людини”.

Важливим явищем ранньої творчості Камю стала повість “Сторонній”. В центрі її уваги – проблема абсурдної людини, абсурдного світу.

4 січня 1960 року Альбер Камю загинув у автомобільній катастрофі. Популярність Камю ще раз красномовно засвідчив такий факт: через 34 роки по його смерті, у 1994 році, в Франції був опублікований роман “Перша людина” (рукопис якого знайшли на місці автокатастрофи), за два тижні було продано 125 тисяч примірників книги, а близько двох десятків зарубіжних видавництв звернулося за правом на переклад цього роману.

Літопис

(за творчістю А.Камю)

7 листопада 1913 р.	в Алжирі народився Альбер Камю, у сім'ї найманого сільського господаря робітника, що через рік після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни. Дитина зростала у злиднях.
1932-1936 рр.	Під час навчання в Оренському університеті Альберу доводилося тяжко працювати, що призвело до виснаження організму й захворювання на сухоти.
1934р.	Вступив до Комуністичної партії, яку полишив через три роки. У цей час почалась його письменницька діяльність; тоді зокрема були написані перший варіант роману “Сторонній” та “Міф про Сізіфа”.
1940 р.	навесні вперше приїхав до Франції, куди остаточно пересилився через рік.
1943-1944 рр.	Видав у недільній пресі “Листи німецькому другові”.
1947 р.	Вийшов у світ роман “Чума”.
50-ті роки	А.Камю пережив світогидну і творчу кризу, що призвело до зниження його творчої активності.
1951 р.	“Бунтівна людина”
1957 р.	А.Камю одержав Нобелевську премію за свою літературну творчість.
4 січня 1960 р.	На сорок сьомому році життя письменник загинув в автомобільній катастрофі.