Реферат: Основні риси культури Давньої Греції і Давнього Риму

Наука і школа в Стародавній Греції

Спостереження греків над природою, їхні подорожі до багатьох країн, ознайомлення з науковими знаннями на Стародавньому Сході сприяли розвиткові в Греції наук про природу.

У VII-VI століттях до н.е. центрами грецької науки були Мілет, а також інші міста Індії – області на східному узбережжі Егейського моря. Учені Іонії не тільки описували свої спостереження над явищами природи, а й намагалися пояснити їх, знайти їхні причини. Одні вчені вважали, що першоосновою всієї природи була вода, другі – повітря, треті – вогонь.

Надзвичайною широчінню своїх знань відзначався вчений IV століття до н.е. Аристотель. Усі нагромаджені на той час наукові знання від поділив за окремими галузями та об’єднав у самостійні науки.

За часів розквіту рабовласницької демократії найкращі в Греції школи були в Афінах. Громадянами для здійснення свої прав і виконання обов’язків потрібна була письменність.

Сини вільних греків з семи років відвідували школу. Діти ремісників і селян навчалися тільки читати і писати; уже з ранніх літ вони повинні були допомагати батькам. Діти багатих людей продовжували навчання до 18 років у гімнасіях.

Писали учні переважно на дощечках, покритих товстим шаром воску. Стилем – металевою паличкою з гострим кінцем – вони видряпували літери на воску. Другий кінець стиля був тупий; ним стирали написане.

Дітей і юнаків вчили танців, співів, гри на лірі; греки не вважали людину освіченою, якщо вона не вміла співати й танцювати.

Велику увагу греки приділяли тому, щоб виховувати хлопчиків мужніми, спритними, дужими. Школа готувала воїнів; чим старшими ставали учні, тим більше вони займалися бігом, боротьбою, стрибками, киданням диска і списа.

Давньогрецький театр

Театральні вистави влаштовували двічі-тричі на рік; тривали вони з ранку до вечора протягом трьох днів. Щодня ставили кілька п’єс.

Чоловіки виконували й жіночі ролі. Актори декламували, співали, танцювали.

На обличчя вони надівали маски, які відповідали ролям: чоловічі й жіночі маски, що виражали гнів і благання, веселощі і розпач. Яскраво розмальовані маски було добре видно і з задніх рядів величезного театру. За ходом п’єси актори міняли маски. Щоб здаватися вищими, вони взували особливе взуття з дуже товстою підошвою.

З глузливих сценок виникли комедії – забавні п’єси. Слово “комедія” означає “пісні веселих поселян”. Комедії не тільки веселили глядачів. Часто в них порушувалися питання, що хвилювали в той час громадян, наприклад вести далі війну чи укласти мир. Боротьба, яка починалася на народних зборах, тривала в театрі – автори комедії зображували своїх супротивників шахраями, брехунами, тупицями. Глядачі легко вгадували в дійових особах сучасників.

Дотепністю і злою глузливістю характеризувалися комедії афінянина Аристофана.

Греки дуже любили театр. У дні вистав вони приходили до театру на світанку з їжею і питвом. На вистави до Афін приїздило багато людей з інших міст. Нелегко було догодити тисячам вимогливих глядачів. Вони бурхливо виявляли своє схвалення чи осуд п’єси та акторів.

Після вистав особлива комісія, беручи до уваги думку глядачів, присуджувала перемогу авторам найкращих п’єс і найкращим акторам. Їх нагороджували вінками і цінними подарунками.

Автори п’єс були в надзвичайній пошані. Есхілові та Софоклу поставили в афінському театрі пам’ятники-статуї.

Театр називали в Греції “школою для дорослих”. Мислитель V століття до н.е. назвав авторів трагедій “вождями мудрості”.

Архітектура, скульптура і живопис

У V-IV століття до н.е. еллінське мистецтво досягло найвищого розквіту. У ньому яскраво відобразилися розвиток рабовласницької демократії, звичаї, погляди й уподобання вільних еллінів. Найкращим містом своєї країни греки вважали Афіни.

Греки дуже дбали про красу і велич громадських місць і споруд свого міста-держави: храмів, агори, гімнасіїв. У храмах зберігалася державна скарбниця. Біля них урочисто справляли головні свята міста. Тому в будівництві храмів найповніше виявлялися основні риси еллінської архітектури.

Стародавній історик жартома сказав, що в Афінах статуй більше, ніж людей. Статуї стояли не тільки в храмах, а й на вулицях та майданах грецьких міст. Скульптори вирізьблювали їх з дерева, витісували з мармуру, виливали з бронзи. Мармурові статуї розмальовували під колір людського тіла, а бронзовим вставляли очі з кольорових камінців.

Олімпійські ігри. Значення грецької культури

У святкові дні греки влаштовували спортивні змагання – ігри. Найзнаменитіші були ігри в Олімпії, що лежить у мальовничій долині Пелопоннесу. Ігри проводилися раз на чотири роки на честь Зевса Олімпійського; звідси й походить їхня назва.

На Олімпійських іграх найсильніші грецькі атлети змагалися з бігу, стрибків, боротьби, кидання диска, списа, кулачного бою. Один день призначали для змагання юнаків.

Найнебезпечнішими змаганнями були перегони колісниць, запряжених четвериками коней. Треба було 12 разів об’їхати арену іподрому. Візники, стоячи на колісницях, правили кіньми. Колісниці шалено мчали і нерідко зачіплювалися за поворотний стовп або за чуже колесо; на розбиту колісницю налітали інші. В одному із заїздів з 10 колісниць розбилось 8.

Судді нагороджували переможців вінками з галузок маслинового дерева. Коли переможець повертався додому, усе населення міста виходило йому назустріч. На знак того, що він прославив свою батьківщину, ставили його статую.

Вважалося, що змагатися в іграх могли всі вільні елліни. Та до ігор треба було готуватися кілька років, а селяни й ремісники не могли приділяти спорту багато часу. Тому в іграх брали участь в основному заможні люди. Купити бігових коней могли тільки найбагатші греки. Якось один дуже багатий афінянин послав на змагання сім четвериків, які посіли перше, друге і четверте місця. Переможцем на кінних змаганнях вважали власника коней, а не візника, який ризикував своїм життям і виявляв велику майстерність, правлячи кіньми.

Жінкам доступ на Олімпійські ігри було заборонено під страхом смертної кари.

Для греків Олімпія була священним місцем. У центрі її здіймався величний храм, у якому стояла величезна статуя Зевса, що її створив Фідій. Статуя була виконана в тій самій техніці, що й статуя Афіни в Парфеноні. Навколо храму Зевса містилися інші споруди і статуї богів, героїв та переможців на іграх.

На час Олімпійських ігор припинялися війни в Греції. Десятки тисяч людей їхали до Олімпії на візках і верхи, йшли пішки, пливли на кораблях. На ігри збиралися глядачі не тільки з самої Греції, а й з колоній. Навколо Олімпії виростало ціле місто з наметів. Щоб побачити змагання, глядачі сідали на пагорбах, які оточували долину. Гучними криками вони підбадьорювали атлетів, що змагалися.

На Олімпійські ігри приїздили письменники й поети, щоб почитати свої твори перед тисячами слухачів, які зібралися з усього еллінського світу. За переказом, Геродот тут уперше читав уголос “Історію”.

Греки лічили роки від перший Олімпійських ігор, які, за переказом, були в 776 році до н.е.

Минуло близько 2400 років з часу розквіту грецької культури, але вона справила такий величезний вплив на дальший розвиток культури в цілому світі, що її значення ми відчуваємо досі.

Грецька писемність стала основою для багатьох алфавітів, у тому числі й для українського. Великий крок зробили греки в розвитку науки. Греція була батьківщиною театру.

Твори грецьких письменників перекладено майже всіма сучасними мовами.

Будівлі і статуї стародавніх греків були взірцями, на яких училися архітектори й скульптори наступних часів. Багато грецьких слів увійшло в сучасні мови, наприклад: “школа”, “арифметика”, “театр”, “хор”, “трагедія”, “комедія”, “історія”. Багато наших імен грецького походження. Наприклад, “Петро” по-грецькому означає “камінь”; “Галина” – “безвітря, морська гладінь”; Олексій – “захисник”, “Георгій” – хлібороб.

Кожні чотири роки проводяться Олімпійські ігри. Під час ігор горить величезний факел. Вогонь для нього запалюють в Олімпії від сонячного проміння і доставляють на місце змагань через тисячі кілометрів.

Багато вільних греків могли вчитись, займатися науками і мистецтвом, брати участь у громадському житті, тому що на численних рабів було покладено найважчу працю.

Завдяки рабовласницькій демократії цією можливістю користувалися не вузьке коло аристократів, а широкі верстви вільного населення Греції. Афіни стали культурним центром Еллади тому, що в них рабовласницька демократія встановилися раніше й досягла повнішого розвитку, ніж в інших грецьких містах.

Саме тут найбільша кількість людей брала участь у творенні культури.

Еллінський світ був роздроблений на багато міст-держав. Та хоч би де були розташовані грецькі міста, вони підтримували культурні зв’язки одне з одним. Розсіяні по багатьох країнах, стародавні греки створювали спільну еллінську культуру, що ввібрала в себе чимало досягнень культури сусідніх народів.