Реферат: Український Севастопіль (Шевченко і Севастополь…)
Скромний пам'ятник Л.М. Толстому поставлено на відзнаку його участі в цих боях. Він командував двома гірськими гарматами на Язонівському редуті.
Шевченко познайомився з Львом Толстим в Петербурзі. Незаперечною датою їх зустрічі є день 10 березня 1859 року, коли в ресторані відбувся обід на честь актора О.Мартинова. На ньому були присутні Лев Толстой і Шевченко, і в альбомі, подарованому Мартинову, є їх підписи. Незаперечно і те, що вони знали і любили творчість один одного.
Толстому найбільше подобалась поема «Наймичка». «Не знаю нічого кращого про подвиг матері, як «Наймичка» Шевченка», - говорив він. «Наймичку» Лев Миколайович читав в оригіналі (вона була в його бібліотеці в Ясній Поляні), і навіть декламував її на пам'ять.
Поезія Шевченка вплинула на Толстого і сприяла розвиткові його народності й демократизму.
У Шевченка і Толстого були спільні знайомі. Один з них - натураліст і філософ Микола Якович Данилевський. З ним Тарас Григорович познайомився і подружився в 1853 році, коли той прибув до Новопетровська в складі експедиції. Данилевський останні 20 років свого життя прожив в Криму, часто відвідував Севастопіль. До нього приїжджав у 1885 році Л. Толстой.
В Новопетровську Шевченко також познайомився з учасником оборони Севастополя мічманом Кесарем Середовичем, а в Нижньому Новгороді, повертаючись із заслання, з князем Володимиром Федоровичем Голіциним, пораненим у Севастополі. Тарас Григорович дуже симпатизував останньому, відвідував його, коли той себе погано почував, слухав його вірші, розповіді про Севастопіль.
З ще одним свідком оборони Севастополя - Л.М. Жемчужниковим, малярем і збирачем українського фольклору, Шевченко познайомився в Петербурзі. Лев Миколайович піклувався про Шевченка, ще коли той перебував на засланні в Севастополі. Жемчужников робив замальовки. Він відступав з останніми захисниками міста на Північну сторону. Шевченко написав його портрет. Жемчужникову довелось малювати поета в труні. Він написав спогади про Шевченка, підготував до друку його щоденник.
Коли ще Шевченко був на засланні, йому намагався допомогти двоюрідний брат Жемчужникова поет граф Олексій Костянтинович Толстой. Він вступив добровольцем до стрілецького полку, сформованого його дядьком Л.0. Перовським, але до падіння Севастополя полк прибути не встиг. Невдовзі О.К. Толстой поховав свого дядька в Георгіївському монастирі, що на околиці міста.
Повернувшись до Петербурга, Шевченко проводив багато часу в товаристві О.К. Толстого і братів Жемчужникових.
В Петербурзі відбулося ще одне цікаве знайомство Шевченка - з братами Курочкіними. Один з них, Микола Степанович, служив лікарем у Севастополі до кінця боїв. Він, як поет, журналіст і громадський діяч, був ідейно близький Шевченкові. М. Курочкін перекладав вірші Кобзаря російською мовою, виголосив промову над його прахом.
З російським драматургом, поетом і прозаїком, петрашевцем Олександром Івановичем Пальмом Шевченко зустрічався на засіданнях мистецької інтелігенції у Євгена Гребінки. Після розгрому петрашевців Пальм був засланий до Одеси, а з початком Кримської війни був переведений у Севастопіль і знаходився на Малаховому пагорбі. Оголошений державним злочинцем, О. Пальм не міг друкуватися під своїм прізвищем і користувався псевдонімом «Альмінський» (за назвою річки в Криму).
Серед друзів Шевченка був видатний " вчений - етнограф, історик і фольклорист, поет і композитор Микола Андрійович Маркевич. Тарас Григорович гостював у його маєтку на Полтавщині, знав його двох синів. Молодший, вихованець Київського кадетського корпусу, брав участь в обороні Севастополя, був нагороджений Георгіївським хрестом.
Отже, Шевченко був зиайомий з багатьма учасниками, оборони Севастополя, отримав від них дуже багато відомостей про перебіг подій цієї народної драми і навіть задумав написати поему, місцем дії якої мав стати «жахливий четвертий бастіон в Севастополі». На жаль, цьому задуму Великою Кобзаря не судилося збутися, як не судилося йому побувати у нашому місті. Але пам'ять про нього живе серед нас, як і по всій українській землі.