Реферат: Наш край у 20х – 30х роках ХХ століття
З осені 1935р. в Полтаві, як і в цілому по СРСР, стали пропагувати стаханівський рух. Стаханівський рух дав короткочасний ефект. У 1935 – 1937 роках спостерігався середньорічний приріст на промислових підприємствах міста до10%.т Завдяки зусиллям полтавців їх рідне місто вже в довоєнні роки перетворилося у важливий центр харчової і легкої індустрії України.
Встановлення в кінці 20-х на початку 30-х років сталінського авторитарного режиму внесло значні зміни у політичну систему суспільства. Полтавська міскрада мало що вирішувала самостійно.Скасування непу і утвердження антиринкового господарського механізму негативно позначилося на житєвому рівні трудящих.
У кінці 1938 р. мережа торговельних закладів Полтави мала 1268 одиниць. Основну роль у реалізації товарів відіграла споживча кооперація. Особливо напружене становище з продовольством у місті сталося в 1932-1933 р. Робітники на день отримували 300 грамів хліба, службовці 200 грамів. Зовсім іншим становище було номанклатурних партійно-державних працівників. Вони забеспечувались продовольсвом у спеціальних розподільниках. Під час голодомору 1932-1933 р. Полтава бачила тисячи вмираючих селян, що добрели до міста в пошуках хліба, але нічого тут не знаходили. З великим полегшенням зустріли трудящі міста скасування в 1935 році карткової системи і переходу до нормальної роздрібної торгівлі.
Під час здійснення індустріалізації першочергова увага приділялась будівництву споруд пролмислово-виробничого призначення, а не житла. У роки другої і третьої п’ятирічок житлове будівництво в Полтаві набуло плановогу характеру. Перший генеральний план реконструкції Полтави був розробленний у 1934 – 1935 роках (автор - інженер-архітектор А.І. Станіславський). Інтенсивна забудова велась на колишніх околицях міста – на Павленках, Юрівці, Ліску. Незважаючи на інтенсивне будівництво, 30-ті роки майже не залишили в місті пам’яток архітектури. У 1932-1933 роках були зруйновані чудові пам’ятки українського барокко – Вознесенська і Стрітенська церкви. Справжнім святотатством стало зруйнування в 1936 році Успенської церкви.
Помітну роль у побуті та культурному дозвіллі полтавців відігравали радіо та кіно. У Полтаві діяло два звукових кінотеатри – ім. Короленка та “КІМ”. Хоча й повільно, але йшла і телефонізація.
Гостра потреба у кваліфікованих кадрах для народного господарства обумовила необхідність відкриття у місті ряду нових вищих і середніх спеціальних закладів. 1929 року був відкритий сільськогосподарський інститут. У 1930 році на базі Полтавської зоотехнічної дослідної станції відкрито Всесоюзний науково-дослідний інститут свинарства.
Надто суперечно відбувався розвиток культури в місті. У сфері літератури та мистецтва особливо нестерпним було некомпетентне втручання номенклатурного чиновництва. Літературне життя Полтави характеризувалося встановленням щонайпильнішого контролю над творчістю письменників. Справжнім центром національної музичної культури Полтави став музичний технікум (нині училище), який у 1928 – 1933 роках очолював відомий деригент і композитор Ф.М. Попадич. В першій поовині 30-х років Полтава не мала свого стаціонарного театру. Тільки в травні 1936 року в місті створили український театр музичної драми ім. М. В. Гоголя. Художників міста в 1927 – 1930 роках об’єднувала Полтавська філія Асоціації художників Червоної України.
У 30-ті роки життя полтавців, як і всього народу, залишалось соціально незахищеним. Під час масових сталінських репресій будинок колишнього земського банку по вулиці Жовтневій перетворився у найжахливіше місце у Полтаві. Тут у приміщенні обласного управління НКВС слідчі жорстоко катували невинних громадян. Пік кривавої вакханалії припадає на другу половину 1937-го – першу половину 1938 року. Тоді на території області було заарештовано 12469 чоловік. Чоловіки і жінки… Українці, росіяни, євреї… Молодь і люди похилого віку… Всі вони були рохчавлені бездушною репресивною машиною тоталітаризму.
Тридцяті роки… Полтава стала одним з культурних, індустріальних центрів України. Разом з тим остаточне утвердження адміністративно-командної системи не дозволяло належним чином матеріально стимулювати виробничу діяльність людей, що вело до низької продуктивності праці і в кінцевому підсумку до неефиктивної економіки в цілому. А сталінський політичний режим, режим тоталітаризму, закріпив правову і соціальну незахищеність громадян, відібрав життя в тисяч полтавців.
“ПОЛТВА. Історичний нарис.”
1999рік.