Реферат: Історія села Саджавка
Промовила до Малини:
“Більшовики близько”
Взяв Малина молоденький
Письмо в праву руку,
Тай добився вірний стрілець,
Щоб не йти на муку.
1947 р.
ХРОНІКА ЗВИТЯГИ
“Боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху...”
Таку присягу давав кожен воїн Української Повстанської Армії. 142 жителі Саджавки були учасниками кривавих визвольних змагань середини 20 століття.
На території Саджавки діяли сотні “Спартана” (Михайла Москалюка) та “Вихора” (прізвище невідоме), що входили до збройних сил УПА “Захід”.
У 1946 р. поліг у бою з каральним загоном НКВС біля нашого села десятник УПА Іван Андрійчук (“Галайда”).
8 квітня 1947 р. за рікою Прут, в Обочі, був оточений бункер, в якому переховувалися повстанці. Мужньо загинули, але не здалися ворогу, ройовий Микола Михасюк (“Іскра”), Михайло Тороус (“Сірий”), Іван Давидюк “Ворон”), Іван Півторак (“Бігун”) ,Олекса Максим’юк („Зимний”), Микола Максим’юк („Вівчар”), Максим Федорчук („Дубок”).
Багато повстанців було вивезено в сибірські концтабори. У період з 1944 по 1950 роки загинуло в боротьбі з більшовицькими окупантами біля 60 членів УПА із Саджавки.
˳òîïèñ
íàðîäíîãî ãîðÿ
Репресовані родини саджавських повстанців УПА, які були вивезені у Сибір і там загинули.
1. Михасюк Михайло з жінкою і дитиною – родина “Молота”.
2. Ягничі Іван та Ганна з дітьми – родина “Тура”.
3. Бідащук Софія – мама “Чумака”.
4. Пеньківський Дмитро з жінкою – родина “Сича”.
5. Тороус Василь з жінкою – родина “Сірого”.
6. Півторак Іван – тато “Їжака”.
7. Максим’юк Марія – мама “Веселого”.
8. Максим’юк Яків – тато “Зимного”
9. Андрушко Марія – мама “Клевчика”.
У 1939 р. вивезена у Сибір родина лісника Куцика – всі пропали без вісти.
Історія репресованої сім’ї Ягничів.
У національно свідомій родині Івана та Ганни Ягничів було шестеро дітей. Після загибелі їхнього сина Дмитра, українського повстанця під псевдонімом “Тур, родину було репресовано більшовицькою владою.
Жовтневої злощасної ночі 1947 року до хати несподівано набилося повно москалів, які заявили, що родина за півгодини мусить бути готова до вивозу в Сибір. 64-річна Ганна Ягнич просилася, щоб залишили її вдома, бо дуже хвора, але зайди були незворушні.
Нещасних вигнанців з власної хати – Ганну та Івана Ягничів, їхніх дітей Марію і Миколу разом з багатьма іншими саджавськими родинами відпровадили через засніжені поля до Надвірної. Там їх загнали в телячий, з маленькими віконцями, без лавок і вбиральні вагон. У вагон набили 90 людей.
Вщент наповнений горем і розпачем ешелон з невільниками зрушив з місця і направився в інші далекі світи. Люди хворіли, божеволіли, а померлих складали в останньому вагоні з тим, щоб потім викинути в придорожні снігові бурі. Десь там, в Московії, навічно залишилася і старенька Ганна Ягнич.
Нарешті – Омськ. А далі – 500 кілометрів відкритими автомобілями на 40-градусному морозі через тайгу до хутора Піхтового. Добиралися сюди чотири доби.
За спробу втечі з місця поселення в 1948 р. Марія Ягнич на три роки відправлена в тюрму міста Ігарки Красноярського краю. З тюрми була звільнена в 1951 р. Повернулася до Піхтового, де застала брата Миколу з хворим батьком. У липні 1954-го батько помер. Десь там на його могилі донині кряче ворон.
Там же, у далекому Піхтовому, Марія Ягнич знайшла свою долю. Вона одружилася із засудженим повстанцем Іваном Олійником, родом із села Камінного Надвірнянського району.
У 1955 р. в них народилася донечка Оксана, а у вересні 1956 р. сім’я повернулася на рідну землю і поселилася в Саджавці.
(Із нарису “Їх поєднала неволя” у книзі М. Томащука “Смертю смерть подолав”, виданій в Коломиї 2002 р.).
САДЖАВКА В 1950-1960 РОКАХ
У березні 1949 р. в селі розпочалась примусова колективізація, яка здійснювалась активістами Ланчинського району Станіславської області репресивними методами. Спочатку до колгоспу вступило лише 50 сімей. Першим головою саджавського колгоспу імені Будьонного обрано Василя Мельничука. На початковому етапі колгоспна неволя була страшною і не одному жителеві села довелося лишати там своє здоров’я.
У 1952 р. колгосп Саджавки об’єднали з колгоспом села Кубаївка і назвали іменем Тараса Шевченка.
ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ:
Із рукописного нарису “Історія села Саджавка Коломийського району Івано-Франківської області” за 1963 рік.
“Станом на 1 січня 1963 року у колгоспі було 1953 чоловік, з них працездатних 1481 чоловік. Крім пшениці і жита колгосп вирощує кукурудзу, льон і бобові. Якщо врожайність зернових у 1953 р. становила по 4,4 цнт. з гектара, то в1962 р. колгосп зібрав по 9,3 цнт. зернових з гектара.
У колгоспі є великі тваринницькі ферми, де нараховується 182 корови, 160 овець, 217 свиней.
Зараз колгосп має 5 вантажних автомашин, 5 тракторів, 2 комбайни. У колгоспі є колгоспна електростанція, що дало можливість електрифікувати село і багато виробничих процесів колгоспу. Зараз у селі проводиться високовольтна електролінія.
Значно покращився добробут населення. З старих хат, де була тільки одна кімната, що служила і за кухню, і за спальню, колгоспники переходять у нові багатокімнатні будинки. Тільки за десять років, з 1953 по 1963 рік у Саджавці справили новосілля 460 сімей. Це більше, як половина родин, що проживають у селі.
У селі побудовано колгоспний родильний будинок на 8 ліжок, будується восьмирічна школа. Працюють два медпункти, клуб, хата-читальня і дві бібліотеки.
До 1939 року в селі було 2 велосипеди, а зараз їх понад 500. У селі є радіоприймачі, радіоли, мотоцикли, моторолери, і не одиниці, а десятки і сотні”.
(Матеріал збирали вчителі Саджавської школи Кузів Г.М., Федорчук О.Й., Христан П.О.)
Коли ви вмирали, вам сурми не грали...
МАРТИРОЛОГ
стрільців УПА із Саджавки, які загинули в боях з окупантами
Андрійчук Іван Якович, “Галайда”, 1913-1948
Андрійчук Петро Васильович, “Чабан”, 1902-1946
Андрушко Василь Іванович, “Клевчик”, 1921-1946
Андрушко Михайло Іванович, 1921-1947
Атаманюк Микола Михайлович, УСС і УПА, 1898-1948
Бідащук Іван Миколайович, “Молот”, 1921-1951
Гонтарук Дмитро Степанович, “Буркун”, 1917-1948
Гонтарук Михайло Степанович, 1926-1944
Гонтарук Яків Васильович, ?-1945
Грицюк Олекса Михайлович, “Гонта”, 1921-1948
Давидюк Іван Михайлович, “Ворон”, 1923-1946.
Джигринюк Степан Петрович, “Довбуш”, 1921-1947
Джигринюк Яків Васильович, “Медвідь”, 1923 - ?
Іванюк Юрій Андрійович, “Дуб”, ? - 1946
Ковалюк Михайло Андрійович, “Луг”, 1920-1947
Козуб’як Федір Ількович, ? – 1946
Козуб’як Іван Федорович, 1925-1944
Кузьмин Марія Михайлівна, 1918-1946
Кухтар Василь Дмитрович “Залізняк”, 1924 - ?
Кухтар Іван Романович, 1908-1945
Кухтар Данило Дмитрович, “Богун”, 1922-1945
Кухтар Михайло Якович, “Недобитий”, 1923-1946
Максим’юк Микола Дмитрович, “Вівчар”, 1916-1947
Максим’юк Олекса Якович, “Зимний”, 1925-1946
Максим’юк Василь Романович, “Веселий”, 1914-1947
Максим’юк Іван Миколайович, “Вивірка”, 1903-1945
Мельник Яків Степанович, “Шувар”, 1922-1947
Мельник Микола Васильович, “Буревій”, 1921-1945
Михасюк Ілько Іванович, 1915-1946
Михасюк Микола Іванович, “Іскра”, 1921-1947
Михасюк Михайло Ількович, “Рибак”, 1920-1944
Мотрюк Василь Якович, 1921-1944
Мочернюк Михайло Якович, 1914-1939
Палійчук Михайло Васильович, “Чуб”, 1921-1947
Пеньківський Василь Дмитрович, “Сич”, 1920-1947
Пеньківський Микола Іванович, “Лопух”, 1903-1945
Півторак Яків Васильович, “Бігун”, 1904-1947
Півторак Василь, “Поляк”, 1918-1947
Півторак Іван Миколайович, “Бігун”, 1922-1947
Півторак Михайло Іванович, “Їжак”, 1924-1948
Сопилюк Ярослав Дмитрович, “Вітер”, 1920-1946
Стасюк Олекса Васильович, 1912-1946
Тороус Василь Михайлович, “Лісовий”, 1908-1947
Тороус Микола Михайлович, “Сагайдачний”, 1910-1945
Тороус Петро Михайлович, “Довбня”, 1923 – 1947
Тороус Михайло Васильович, “Сірий”, 1920-1947
Тороус Дмитро Васильович, 1928-1946
Тороус Михайло Іванович, “Ворона, 1922-1947
Тороус Степан Васильович, 1922-?
Тороус Василь Федорович, “Олень”, 1924-1944
Ткачук Михайло Матвійович, 1921-1944
Ткачук Дмитро Васильович, “Булка”. 1916-1946
Федорчук Дмитро Іванович, 1895-1944
Федорчук Іван Дмитрович, “Жук”, 1924-1947
Федорчук Максим Дмитрович, “Дубок”, 1926-1947
Ягнич Михайло Васильович, 1921-1945
Ягнич Дмитро Іванович, “Тур”, 1921-1945
Якуб’як Олекса Іванович, 1915-1944
Якуб’як Ілько Іванович, 1917-1944
Якуб’як Іван Васильович, 1908-1945
Якуб’як Михайло Васильович, “Хорт”, 1918-1946.